Рибництво на Дзеркало Тижня» надало управління сільського господарства Львівської ОДА.
Утім, зреалізувати цей прогноз тут не сподіваються. Адже сьогодні за рік усі господарства області сумарно виловлюють 1,6 тис. тонн риби. І заледве можуть її продати.
Фермерам найскладніше не виростити рибний «урожай», а збути його з вигодою для себе. Навіть в одному з найкращих рибних господарств, розташованому в селищі міського типу Любінь Великий, з його репутацією на ринку та бізнес-зв’язками, реалізація продукції — найслабша ланка.
«Нині нема де продавати рибу. Чи не єдина реальна можливість збути її — продовольчі ринки, куди ми відправляємо її спеціальними автомобілями. Магазини беруть лише невеличкі партії. Потрібні спеціалізовані супермаркети, обладнані аераторами, які б давали змогу тривалий час зберігати рибу в належному стані. Якби нам вдавалося краще продавати свою продукцію, підприємство могло б істотно наростити обсяги розведення риби», — бідкається директор Інституту рибного господарства Роман Пірус.
Що ж тоді казати про дрібні господарства, які не мають і таких можливостей. У цих умовах деякі фермери переорієнтувалися на розведення екологічно чистої риби, надання платних послуг з вилову риби любителям, на приготування юшки тощо. Саме так вчинив Роман Гайдучок. Тепер про це анітрохи не шкодує.
За його словами, крім збуту риби, підприємці, які спеціалізуються на розведенні риби у ставках та невеликих водоймах, мають і інші проблеми. Одна з них — вартість комбікормів. Саме від цього залежить, буде фермер з рибою чи без неї. Звісно, певну її кількість можна виростити на природних кормах, які є в кожному ставку чи річці. Але тоді доведеться дуже довго чекати, доки риба підросте. Якщо фермер хоче прискорити цей процес — мусить добре годувати рибу.
«Я не маю жодних проблем із забезпеченням рибних господарств комбікормами, — каже директор Буського міжгосподарського комбікормового заводу Марія Мельник. — Якби зросли замовлення, гадаю, наше підприємство знайшло б резерви для зменшення вартості комбікормів. Але для цього потрібні довгострокові угоди про співпрацю з господарствами. Нині замовників-рибоводів одиниці, бо фермери не впевнені у завтрашньому дні».
Прагнучи допомогти рибоводам у вирощуванні їхньої продукції, управління сільського господарства ще в 2002 році розробило відповідну обласну програму, яка передбачала сприяння в оренді, розвитку кормової бази, реалізації готової продукції. Але з невідомих причин програма так і залишилася добрими намірами.
«Це справа бізнесу — шукати можливості для реалізації своєї продукції», — вважає начальник відділу тваринництва Управління сільського господарства Львівської ОДА Надія Янів.
Дипломів у фермерів не питають
Як можна підписувати довгострокові угоди з постачальниками комбікормів, збутовими організаціями, якщо підприємці не впевнені, що сільська рада укладе з ними угоду про оренду водойми на наступний рік? Право оренди органи місцевого самоврядування зазвичай надають лише на один рік.
І це питання досі не врегульоване навіть на державному рівні, каже Роман Гайдучок.
Ще добре, якщо ставок дістанеться підприємцеві, який знається на розведенні риби. А то, трапляється, сільрада може дати дозвіл на оренду ставка під розведення риби людині, яка про цю галузь не має найменшого поняття, не кажучи вже про диплом, про досвід роботи. В інших країнах таке просто неможливе.
А поки в області виробники риби і влада думають, хто вирішуватиме їхні проблеми, місцеві супермаркети спрямовують свої погляди на Польщу, звідки завозять свіжоморожену рибу. Їх улаштовує і ціна, і обов’язковість поставок.
Коментарі
Іван Стефанишин, експерт аграрного ринку:
— Після реформування аграрного ринку в Україні зруйновано командно-адміністративну систему, але натомість нічого не створено. Як наслідок — підприємства, які виробляють аграрну продукцію, не знають, куди її подіти. Наприклад, у рибній галузі на Львівщині відповідні інфраструктурні об’єкти є лише на ринку «Шувар». Є також кілька супермаркетів, які не дуже хочуть працювати з рибою. Оце практично й усе. Тому рибоводи змушені самі займатися цими питаннями або ж доручати їх посередникам.
Узагалі аграрний сектор сьогодні найбільше потерпає від браку можливостей реалізувати свою продукцію. Але на це ніхто не звертає уваги, всі говорять тільки про збільшення обсягів виробництва. А якщо не вміємо зберегти, навіщо виробляти зайве? Адже нереалізована продукція спричиняє лише збитки. Створити умови для роботи бізнесу — це прямий обов’язок влади.
Юрій Забитівський, науковий працівник кафедри зоології Львівського національного університету імені І.Франка:
— Мати якомога більший асортимент риби — в інтересах людини, адже кожен вид риби має свій склад мікроелементів, жирів тощо. Тому вихід для невеликих підприємств — спеціалізація, налагодження виробництва широкого спектра рибної продукції. Ставкові господарства можуть спеціалізуватися на ставкових рибах: коропі, линах, лящах та ін. У цьому будуть зацікавлені і супермаркети, бо що більший асортимент, то більше матимуть покупців.