Намагання "допомогти" бізнесові через обмеження прав споживачів робить його неконкурентоспроможним
Загальновизнане правило - покупець завжди правий - на вітчизняних теренах ніколи повною мірою не спрацьовувало. Чи то рівень культури не той, чи то законодавство недосконале, можливо корупція в контрольних органах зводила нанівець неминучість покарання винних? Мабуть, усе, разом узяте, довело до того, що нині споживач залишений сам на сам зі своїми проблемами.
Днями стала свідком дикої сцени: продавчиня брудною лайкою виганяла з магазину покупця, який попросив розпакувати товар, аби переконатися в його якості. Мені ж, "на щастя", трапилася вельми галантна власниця молочного кіоску неподалік однієї зі станцій метро. Вгледівши, що придивляюся до сиру у вітрині, люб'язно розрекламувала його: "Беріть! Не кислий, не гіркий, не смердючий"...
За таких обставин, мабуть, не треба пояснювати, чому представники громадських об'єднань б'ють на сполох. Мовляв, колишні державні органи, які опікувалися захистом прав споживачів, розформовані, а нові ще не почали працювати. Чому реформувати громіздку й неефективну систему контролю надумали лише на 25-му році незалежності, незрозуміло. Україна ж бо одразу визнала "Керівні принципи ООН на захист прав споживачів" і першою серед республік колишнього Союзу схвалила (у 1991 р.) Закон "Про захист прав споживачів".
Однак, попри те, що закон ґрунтувався на ст. 42 Конституції, згідно з якою "держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт", консюмеризм - особливий вид діяльності, метою якого є захист споживача, його інтересів, посилення його ролі та правових позицій у системі ринкових відносин, не прижився, залишившись незрозумілим терміном і для влади, і для громади. Тож нині всі сподівання - на новостворену рішенням уряду Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу), яка опікуватиметься значно ширшим колом питань, а отже й матиме більші повноваження.
Здавалося б, можна зітхнути з полегшенням. Але громадські організації, які переймаються захистом прав споживачів, стверджують, що, реформуючи чинну систему, в Україні порушують принцип дотримання пріоритету інтересів споживачів над інтересами корпоративних груп. Переконують: проект Закону "Про захист прав споживачів" мав би включати нові європейські підходи, котрі добре зарекомендували себе під час реалізації Стратегії споживчої політики ЄС на 2007-2023 рр. Натомість він руйнує сутність та цілісність системи ЗПС, віддаючи пріоритет функціям гарантування безпечності харчових продуктів. Намагання "допомогти" бізнесові, зменшуючи навантаження на нього шляхом обмеження прав споживачів, робить його неконкурентоспроможним, а саме вітчизняне законодавство віддаляє від європейського.
Свою стурбованість споживча громадськість, експертне середовище, представники освітніх і наукових кіл висловили на "круглому столі" під промовистою назвою: "Реформування системи захисту прав споживачів: крок до ЄС чи у зворотному напрямі".
Учасники зібрання визнали результати реформування системи захисту прав споживачів незадовільними і запропонували Верховній Раді та уряду спільно з іншими відповідальними органами виконавчої влади виправити загрозливу (на їхню думку) для економіки та міжнародного іміджу країни ситуацію.
У резолюції, схваленій зібранням, ідеться про необхідність рішучих кроків до суміщення національної системи ЗПС з системою Європейського Союзу, про нагальну потребу впровадження інституту омбудсмена (президентського або парламентського уповноваженого), який би захистив споживачів від недобросовісних представників бізнесу та заангажованого чиновництва.
Крім того, вона закликає визнати безпосередню відповідальність Кабінету міністрів за стан і перспективи розвитку системи захисту прав споживачів як важливої умови оздоровлення внутрішнього споживчого ринку та вітчизняної економіки загалом.
Мотивується це тим, що в умовах ринку саме на урядах країн лежить відповідальність за захист всесвітньо визнаних прав споживачів. Натомість український уряд, стверджували учасники "круглого столу", своїми діями посприяв порушенню положень Стратегії сталого розвитку "Україна 2020", яка передбачала дві окремі реформи: у сфері гарантування безпечності та якості харчових продуктів і у сфері захисту прав споживачів.
На переконання Наталії Притульської, президента Всеукраїнської федерації споживачів "ПУЛЬС", в Україні взагалі немає державної споживчої політики, й саме до цього слід терміново привернути увагу керівників держави. Представники громадськості усунуті від участі в реформуванні системи ЗПС, а сама реформа лише імітується, оскільки ігноруються права та інтереси тих, задля кого вона проводиться.
З колегою солідарна Тетяна Тимошенко, координатор однієї з робочих груп Платформи громадянського суспільства Україна - ЄС. Вона вважає, що всі закликами до співпраці та рекомендації громадськості ігноруються, а дії вищих органів влади у сфері захисту прав споживачів суперечать підходам Європейської Комісії до політики захисту прав споживачів і їхніх інтересів на спільному ринку ЄС.
Далека від лояльної й позиція Всеукраїнської громадської організації "Союз споживачів України": там також вважають, що нині фактично не існує державного органу, який міг би реалізовувати захист споживчих прав. Мовляв, функції колишньої Держспоживінспекції на певний час паралізував мораторій на перевірки бізнесу, запроваджений у серпні 2014 р. І, хоча через рік його дію зупинили, ситуація істотно не поліпшилася. Стало очевидно, що робота контрольних органів вкрай розладналась, і без їх реорганізації навести лад на споживчому ринку не вдасться.
- Реформувати те, що пробуло у підвішеному стані півтора року, не просто, - зізнається новопризначений голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Володимир Лапа. - До того ж завдання, які сьогодні стоять перед службою, досить масштабні: в одну структуру об'єдналися фітосанітарна, ветеринарна, санітарно-епідеміологічна служби, держспоживінспекція, інспекція з контролю за цінами та ще ціла низка контролюючих структур.
В.Лапа не погоджується із закидами представників громадських організацій, що нині нікому захищати споживачів. Адже навіть торік, у стадії реорганізації, інспекція прийняла близько 30 тис. скарг. Що ж до нового органу, то він "не існує лише на папері", як це стверджують критики. Минулого тижня Кабмін видав розпорядження про початок роботи Держпродспоживслужби.
- Нині перебираємо функції всіх центральних органів, які ліквідовуються, - уточнює очільник відомства. - Маємо Положення про службу, затверджені структура і штатний розпис (включно з територіальними органами). Центральний апарат уже на третину сформований. Тобто зроблено всі попередні кроки, щоб розпочати роботу нової служби.
Спростовує В.Лапа й чутки про відсутність фінансування новоствореної структури та масові скорочення персоналу. Мовляв, уже є відповідне розпорядження Кабміну щодо виділення коштів, схвалене бюджетним комітетом Верховної Ради.
З персоналом також проблем не очікується. В органах, які реорганізують, значилося 13,5 тис. осіб. Насправді їх було трохи менше. Та й у новій об'єднаній структурі штат сягне за 10 тис. Нині завдання менеджменту полягає в тому, щоб оновити, осучаснити команду. На даному етапі вже призначено виконувачів обов'язків керівників обласних підрозділів. Надалі проводитимуться конкурси, на яких відбиратимуть кваліфікованих фахівців.
Правда, голова Держпродспоживслужби погоджується, що тут можуть бути певні складнощі, адже на регіональному рівні середня заробітна плата працівників становить 2800 грн, у керівників - трохи вища. Однак усе ж сподівається, що штат укомплектують хорошими спеціалістами. У тому числі й колишніми. Якщо комусь бракуватиме знань та навичок - підучать. Діятиме досить серйозна освітня програма, пройдуть тренінги, які дадуть можливість поповнити запас професійних знань, підвищити кваліфікацію працівників. І лише після цього їх перевірятимуть на відповідність зайнятій посаді, екзаменуватимуть на профпридатність.
У тому, що реформа державних контролюючих органів таки посприяє наведенню ладу на споживчому ринку, переконує нечиновницький підхід до справи нового очільника Держпродспоживслужби. Скажімо, він не поділяє думку, що в служби замало повноважень і їх треба більше, аби впоратися з таким широким колом обов'язків.
- На брак повноважень переважно нарікають ті, хто не вміє працювати, - переконаний В.Лапа. - Дай Боже нам реалізувати повною мірою ті з них, котрі вже передбачені. З цих самих позицій підходжу й до низки інших дискусійних чи спірних питань. Приміром, не роблю трагедії з мораторію на перевірки, які забороняють одні державні органи і дозволяють інші. Адже основний виклик не в тому, щоб домогтися перевірок, а в тому, щоб підготувати кваліфікованих фахівців, справжніх професіоналів, і забезпечити їх усіма технічними засобами (у тому числі відеозйомкою) для ефективної роботи. Такої роботи, яка б переконала учасників ринку в неминучості покарання за порушення.
Правда, створити одразу європейську систему не вдасться, визнає керівник Держпродспоживслужби. І річ не в тому, що вона не писатиме сама під себе законодавство (таких повноважень у неї нема, і вони їй не потрібні). Не в тому, якому міністерству (економіки чи аграрної політики) вона підпорядковуватиметься, що нині жваво дискутують. Річ в іншому: в розумінні того, який захист прав споживачів потрібен Україні. Якщо орієнтуватися на світовий досвід, то в більшості розвинених країн у комунікації споживачів та бізнесу держава майже не втручається. Незадоволені послугами звертаються до суду і там вирішують проблему з відшкодуванням матеріальних та моральних збитків.
-У наших споживачів можливості захистити свої права в судах зовсім інші, - констатує В.Лапа. - Самостійно це зробити вони, практично, не можуть, за винятком хіба юридично підкованих. Саме тому наша служба не знижуватиме увагу до проблеми захисту прав споживачів. Наразі в цьому напрямі робимо перші кроки. На сайті розмістили найактуальніші поради: куди звертатися, які документи подавати, зазначили контакти територіальних органів. Починаємо з роз'яснювальної кампанії, а далі за скаргами споживачів виходитимемо на перевірки, пам'ятаючи, що реформа задумувалася задля зменшення кількості перевірок і контролюючих органів, задля спокійного функціонування бізнесу та повноцінного захисту прав споживачів.
Звісно, сподіватися на допомогу державних контролерів треба, однак і самому слід дбати, щоб не потрапити на гачок до шахраїв. Передусім, радять фахівці, треба зважати на маркування, до якого є певні вимоги (вказано виробника, склад продукції, її вагу). Вимагати супровідні документи: сертифікат відповідності, паспорт якості. Бажано також попередньо подивитися на відповідних сайтах, який вигляд має оригінальна продукція цього сегменту на ринку від того чи іншого виробника. Якщо виникають сумніви, краще відмовитися від купівлі товару.
Слід пам'ятати, що в особливій зоні ризику перебуває продовольча група. Причому як у супермаркетах, так і на ринках, передусім стихійних. Нині значно побільшало простроченої продукції, яка перемаркована або взагалі реалізується без документів. Дуже часто продавці зловживають на вазі (штрафні санкції мінімальні, й до того ж важко впіймати порушника). Тому краще купувати у великих торгівельних мережах, придивляючись до дати виробництва та терміну придатності.
На деяких продуктах цей термін коливається залежно від температури зберігання, тому треба дивитися на датчик температури холодильної камери. Однак і тут не все так просто: задля економії енергоресурсів торговельні мережі знижують на ніч температуру холодильних камер, що істотно впливає на термін зберігання продукції. Тому застрахуватися стовідсотково не вдасться.
Досить обережно треба підходити до придбання товарів у інтернет-магазинах. Слід роздобути максимум інформації про продукцію і про продавця (насамперед - переконатися чи є в нього свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця). Якщо на інтернет-сторінці немає поштової адреси або адреси офісу, а є лише телефон та віртуальна адреса, запросто можна не отримати товар або наразитися на неякісний. Так само втрати можливі, якщо немає сертифіката відповідності, фіскального,чи товарного чеків, паспорта якості, гарантійного талону. Довести свою правоту в такому разі не вдасться.