Вже за якихось півтора місяця, якщо Закон "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не зазнає змін, жителі українських міст прокинуться у принципово інших житлових реаліях. З 1 липня раптом виявиться, що ЖЕКів, на які вони десятками років нарікали, немає, і мешканці - самі господарі своїх будинків. А ще невдовзі зрозуміють, що влада їх ошукала. Бо будинки, які вона скине на баланс ОСББ, потребуватимуть величезних коштів для приведення їх до ладу. Найпростіший ремонт будинку коштуватиме десятки й сотні тисяч гривень.
Поспішайте створювати ОСББ
Як розповів директор департаменту житлово-комунального господарства Львівської міськради Юрій Голець, за попередні 25 років у ремонт і відновлення житлового фонду м. Львова вкладався заледве 1% коштів від загальної річної потреби. Тепер, у зв'язку з децентралізацією, Львівська міськрада збільшила обсяги фінансування ремонтних робіт житлового фонду у декілька разів. Якщо раніше місто щороку витрачало на ці потреби близько 20-25 млн грн, то нині ця сума зросла до 100 млн. Але й із такими темпами фінансування ремонтних робіт, аби привести до ладу житловий фонд Львова, потрібні десятки мільярдів гривень. І ніякий бюджет міста цих коштів не потягне. Територіальна громада, навіть якби тут добували золото, не зможе цього зробити. Для вирішення проблеми держава має створити механізм надання дешевих кредитів для населення.
"Закон про ОСББ не змінився, - каже Юрій Голець. - У ньому записано, що попередній власник (Львівська міськрада) бере участь в першому капітальному ремонті будинку. Але за умови, що його мешканці встигнуть до 1 липня цього року створити ОСББ. Якщо ж його створять після 1 липня ц.р., люди добрі, складайтеся своїми грішми й ремонтуйте. Не може бути такого, що хтось комусь муситиме ремонтувати будинок усе їхнє життя!"
У майже 800-тисячному Львові сьогодні налічується понад 20 тис. будинків різної поверховості та форм власності із загальною площею житлового фонду 9,6 млн кв. м. З них: 8488 будинків - комунальної власності, 290 - відомчих, 249 - кооперативних і 12798 - приватних. У понад 600 комунальних будинках створено ОСББ, що становить 12% від загальної їх кількості. До кінця року цей показник у Львові може сягнути 20%.
З вогню та в полум'я
Ось тільки невідомо: радіти з цього приводу чи плакати. Адже переважна більшість житлових споруд потребує значного ремонту. Лише в центральній частині Львова капітального ремонту потребують не менше 100 будинків. Тому, якщо ОСББ створене в новому будинку, термін побудови якого від 5 до 25 років, - переживати мешканцям не варто. Хоча витрати на поточне обслуговування і будуть чималі, проте катастрофи в цьому немає. Навіть якщо будинок передадуть керуючій компанії. І зовсім "копійчаними" будуть ремонти в якісних сучасних новобудовах. З утепленими стінами, новими інженерними мережами, поквартирним обліком тепла та можливістю його регулювати. Вартість утримання трикімнатної квартири в такому будинку коливатиметься в межах 300-600 грн на місяць, що не йде в жодне порівняння з 1200-2000 грн і більше - у старому.
Але це лише квіточки. Ягідки будуть тоді, коли одного дня обраний вами найчесніший голова ОСББ раптом заявить, що мешканцям потрібно зібрати... кілька сотень тисяч гривень для перекриття даху, який протікає, або ж заміну інженерних мереж, які давно відслужили своє. А це означає, що кожній квартирі з 20-50 квартирного будинку доведеться десь знайти по 20-50 тис. грн. Їх можна позичити в банку, але тоді ця сума додатково зросте на 25-30%.
Висока вартість утримання будинків в історичній частині міста та невизначеність із їх подальшим ремонтом призводять до того, що їх мешканці за будь-яку ціну намагаються продати це житло. Знайома, котра мешкає у старій частині міста, свій крок з переселенням прокоментувала так: "Втомилася платити гроші ЖЕКу лише за те, що двірник підмітає сходову клітку. Втомилася утеплювати, рівняти стіни, підлогу. В будинку все одно холодно й некомфортно. Нічого робити тут більше не хочу. За виручені гроші хочу купити квартиру в тихому районі в утепленому будинку, з лічильниками тепла і таке інше. Єдине, що бентежить, - я ніколи не жила у висотці…".
Іржаві труби, діряві дахи
Будинків, які перебувають у аварійному і передаварійному стані, багато в кожному місті. Майже всі вони - наслідок поганої експлуатації. Насамперед про їх аварійність свідчать тріщини на фасадах.
За словами керівника архітектурної майстерні №3 інституту "Укрзахідпроектреставрація" Лідії Горницької, основна причина руйнувань будівель - незадовільний стан мереж водовідведення, погані дощовідведення, каналізація. Крім того, сюди додаються діряві покрівлі та стан горищ.
У будинку, якому виповнилося 30-50 років, зазвичай повністю зруйнована каналізація, зношені інженерні мережі, у незадовільному стані покрівля та сходові клітки. Кожен із цих конструктивних елементів має свій термін експлуатації. Наприклад, черепичний дах може прослужити 100 років, дах із металевою покрівлею, залежно від товщини металу, від 10 до 30 років. Системи водо- та теплозабезпечення - 20-25 років, каналізація - до 50 років. Тому, якщо ваш будинок споруджено у 1960-1990 рр., він потребує капітального ремонту.
Проте ремонт будинку - вкрай дороге задоволення. Наприклад, заміна труб холодної води - 100-200 грн/погонний метр, опалення і гарячої води - 100-350 грн. Заміна квадратного метра шатрової покрівлі - 300-500 грн. А ще є фундаменти, стіни. Загалом, капітальний ремонт "хрущовки" потягне не менше ніж на 450-500 тис. грн. Додатково 15-50 тис. грн доведеться викласти за розробку проекту.
Найдорожчими будуть відновлювальні роботи в історичній частині міста. Тут на стан фундаменту будинку можуть впливати протікання в сусідніх спорудах. Потрібні обстеження. Проте хто повинен їх оплачувати, сьогодні ніхто не скаже.
Тому голова ОСББ Іван Гавалюк радить мешканцям створювати амортизаційний фонд чи фонд капітального будівництва. А третину зібраних грошей відразу відправляти туди. На це має бути рішення загальних зборів. Проте можливості в мешканців невеликі. Наприклад, кошторис у ОСББ, яким керує Іван Гавалюк, становить близько 40 тис. грн на рік. Їх ледве вистачає на поточний ремонт, вивезення сміття, придбання миючих засобів тощо. На заробітну плату голові вже не вистачає. На його думку, маленькі будинки собі ради не дадуть. Тому радить передавати їх в управління керуючих компаній чи підприємців.
Проблемні панельки
Найпроблемніше житло в Україні та Львові, зокрема, - панельні будинки. Термін їх експлуатації обмежений 50 роками. Їхнє "слабке місце" - місця стиковки. Саме там найчастіше відбувається руйнування. В усьому винна корозія.
Головна вада таких будинків - погана теплова й шумова ізоляція. Таке враження, що людина перебуває не за стіною, а за ширмою. Трохи кращі 9-- і 16-поверхові будинки, споруджені у 1965-1980 рр. Їх гарантійний термін експлуатації 100 років.
"До нас приїжджали німці, поляки, - розповідає Юрій Голець. - Всі вони одностайно заявили, що з цими будинками потрібно щось робити. Але, ознайомившись із українським законодавством, зрозуміли, що в типовій 60-квартирній п'ятиповерхівці матимуть справу з понад сотнею власників і співвласників житла. А відтак, домовитися про реконструкцію будівлі буде дуже складно".
За його словами, українцям міг би стати у пригоді німецький досвід переобладнання та утримання житла. Адже в питаннях власності німці аж надто педантичні. Після падіння берлінської стіни у колишній НДР будинки почали переробляти за кредитні кошти, які люди брали під незначні відсотки. Дев'ятиповерхові комплекси перетворювали у 4-6-поверхові будинки. Забирали цілі під'їзди. Робили в цих будинках повну термомодернізацію із встановленням енергозберігаючих вікон, дверей. Україну це також чекає. Проте на це необхідні величезні кошти. Наприклад, щоб привести до ладу 10-15-квартирний будинок в історичній частині Львова, потрібно щонайменше 1,5 млн грн.
***
Ситуація з житловим фондом у державі могла б бути зовсім інша, якби весь цей час робилися амортизаційні відрахування на ремонт чи нове будівництво. У часи СРСР такі відрахування були. Проте в незалежній Україні їх скасували. Влада хотіла подобатися людям.
"Якщо будинкові 40 чи 50 років, у нього мав би бути амортизаційний фонд, що дозволило б провести його капітальний ремонт або збудувати новий, за прикладом панельних будинків. Вони більше 50 років не мають права експлуатуватися. Мають бути розібрані з подальшою побудовою на їх місці нових. Цегляні до п'яти поверхів можуть стояти 100 і більше років. А панельні потрібно розбирати, аби не трапилося лиха.
З 1 липня всі зрозуміють, що їх ошукали, - каже Іван Гавалюк. - Тоді підуть до своїх депутатів, і депутатам не залишиться нічого іншого, як відновити попередню редакцію закону, в якій ішлося, що перший капітальний ремонт робиться за рахунок попереднього балансоутримувача, або ще краще - за рахунок держави. Держава ж потурала розкраданню грошей".
Іван Гавалюк вважає, що в нинішньому жалюгідному стані житлового фонду значною мірою винна держава. Тому радить одразу після створення ОСББ складати так званий "дефектний акт", який слід додати до акту передачі будинку на баланс. У ньому треба перелічити всі вади, які є в будинку. "Залізьте на горище, у підвал, подивіться, в якому стані стіни, фундаменти, дах, рами, електрика. Якщо самі не розумієте, кличте фахівців. Нехай вони висловлять свою думку. Чим більше зауважень перелічите, тим більше потім матимете прав і претензій, особливо якщо під цим актом підписалися члени правління. Не мрійте, ніхто з чиновників його не підпише. Ні голова комісії, ні голова адміністрації. Та однак", - зауважує він. А мине 10 чи 15 років, усе одно держава прийде і дасть гроші на капітальний ремонт.
На його думку, попередня редакція Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачала "перший капітальний ремонт за рахунок держави", і це було дуже суттєво й правильно. Бо саме держава в особі попередніх балансоутримувачів спричинилася до руйнування житлового фонду. Тепер, коли будинки доведено до ручки, держава просто втікає. Реальних прикладів, коли міськрада чи ЖЕК допомогли в ремонті будинків, - одиниці.
"З одного боку, держава робить правильно, що примушує людей думати, - каже Іван Гавалюк. - Бо ЖЕКи вкрай неефективно використовують їхні гроші. З іншого - заганяє мешканців у безвихідь".
З часом закон зміниться. Так, нині наша держава бідна. Вона не має коштів на капітальний ремонт житлового фонду. Але так буде не завжди. Колись ми виліземо з цього болота. І через суд, маючи акт передачі будинку з підписами людей, які приймали будинок на баланс, зможемо домогтися виділення коштів на ремонт свого будинку.
Коментар
Лідія Горницька, керівник майстерні №3 інституту "Укрзахідпроектреставрація":
- Вважаю, що перехід до самоврядування, у тому числі створення ОСББ, мав би здійснюватися в кілька етапів. Те, що нам радять німці, добре, але Україна, на відміну від Німеччини, живе в інших реаліях. Німці багато років жили в іншій системі, з іншими заробітними платами й відсотками за кредити. Тому німецькі приклади нам не підходять.
Я розумію, коли будинок у доброму стані, його можна брати в самоуправління. А що робити зі старими будівлями, яких дуже багато в історичній частині Львова? Де є величезні сходові вестибюлі, декоровані фасади, карнизи, унікальні брами тощо. За чиї кошти їх ремонтувати? А це дуже великі кошти. І це з урахуванням того, що в будинках мешкає багато пенсіонерів, людей, котрі мають мінімальні заробітні плати. Німцям добре розповідати, але в них є послідовність у діях, відповідальність, численні програми підтримки культурної спадщини. А що є в Україні? Немає нічого. І тепер від усього цього держава просто втікає.