Борги українців з податків перед держбюджетом з 2014 по 2016 рр. зросли в 3,8 разу і на початок цього року становили рекордну суму в 59 млрд грн. Про це повідомило управління інформаційної політики Рахункової палати України (РПУ), посилаючись на звіт про результати аудиту ефективності стягнення податкового боргу.
Основна частина податкового боргу в держбюджет сформувалася за рахунок ПДВ, податку на прибуток підприємств і рентних платежів, питома вага яких у загальному обсязі податкового боргу досягла 88%. При цьому податковий борг часто не тільки набуває статусу "безнадійного", а й згодом списується. Внаслідок списання безнадійного податкового боргу до держбюджету за останні три роки не надійшло
15,8 млрд грн, зазначається в повідомленні Рахункової палати.
Отже. У країні, яка воює з противником, що переважає її, у країні, де переважна частина населення ледь зводить кінці з кінцями й без принизливих субсидій навіть не в змозі заплатити за комуналку, де податкова служба з непомірно роздутим штатом стягує податки навіть з пенсіонерів, податки, виявляється, можна просто не платити. Підсумок - суми не сплачених вчасно податків сягають 3% ВВП. Як таке може відбуватися в Україні, де податкова дисципліна підприємств і суворість податкових органів є традиційно високою?
Перевірка аудиторами РПУ роботи вітчизняних фіскалів виявила принципові, системні діри в їхній діяльності та відсутність належного контролю з боку профільного міністерства. Зокрема, аудитори висловили здивування тим, що Мінфін визначив ключовий показник ефективності для ДФС "Динаміка податкового боргу" на 2016–2017 рр. без урахування його щорічного зростання. Це, на їхню думку, не стимулювало роботу ДФС з протидії збільшенню боргу, а заходи примусового погашення були неефективними та малорезультативними. При цьому ДФС не тільки загубила електронні копії частини вхідних документів, зокрема, з питань надання розстрочки (відстрочки) грошових зобов'язань (податкового боргу), а й досі не може їх відновити.
Оприлюднення таких масштабних негараздів у ключовому державному органі країни, можливо, пов'язане з нещодавніми гучними викриттями в керівництві фіскальної служби. Так, Спеціалізована антикорупційна прокуратура вважає, що дії очільника ДФС завдали державі збитків на суму понад 2 млрд грн.
Однак навіть ці масштабні зловживання в керівництві державного органу не пояснюють, чому податковий борг зріс так стрімко саме в останні два роки. Опитані нами фахівці стверджують, що на те є об'єктивні причини.
"Треба звернути увагу на кілька моментів: по-перше, за останні роки відбувся значний спад економіки в країні, - пояснює ситуацію керівник практики податкового права ЮК Jurimex Віта Форсюк, - По-друге, у 2014 р. суб'єкти господарювання подавали податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 р., тобто за період, у який компанії зазнали основних фінансових втрат через анексію Криму та події у зоні АТО. А оскільки в наступні роки динаміка не покращилася, значна частина таких підприємств не змогла покрити наявні збитки і, як наслідок, знайти можливості розрахуватися з бюджетом, через що питома вага податкового боргу в наступні роки тільки збільшувався".
Дійсно, частина підприємств на окупованих територіях фактично припинила свою діяльність, а податкові борги й зобов'язання продовжували нараховуватися. Відсотки плюс пеня - всі ці зобов'язання могли суттєво вплинути на зростання податкового боргу в Україні. Утім, плутаниною, найімовірніше, скористались і працюючі підприємства, навіть ті, хто патріотично перереєструвалися на підконтрольній уряду території України. Податкові органи нині не мають змоги ані перевірити правильність сплати податків та інших платежів, ані стягнути податковий борг з підприємств, що перебувають на території Криму і Донбасу.
Зіграли свою роль, на думку фахівців, і суто юридичні особливості роботи фіскалів у останні роки. "Податковий кодекс передбачає, що контролюючі органи мають право здійснювати заходи щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках тільки після звернення до суду, - розповідає Віта Форсюк, - Але потрібно врахувати, що у вересні 2015-го було внесено зміни до Закону "Про судовий збір", згідно з якими контролюючі органи при зверненні до суду зобов'язані платити судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому податковим органам не було виділено необхідні для сплати цього судового збору бюджетні асигнування, а тому податкові інспекції на певний час фактично позбавили можливостей звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу".
І все ж таки пояснити зростання податкового боргу майже вчетверо лише об'єктивними труднощами та агресією Росії дуже складно. Масштаби й динаміка зростання податкового боргу змушують задуматися про "людський фактор", неефективність роботи нинішніх чиновників фіскальних органів та корупційну складову зазначеного явища.
Законодавство України чітко регламентує дії фіскальних чиновників у випадку несплати податків платником. Податковий борг виникає на одинадцятий день після такої несплати. Фіскальний орган надсилає платникові податків податкову вимогу, а також може провести опис майна в податкову заставу. У випадку несплати податкового боргу протягом 60 календарних днів контролюючий орган може здійснити продаж майна, що перебуває в податковій заставі. Щоправда, дозвіл на продаж такого майна, а також стягнення коштів з рахунків платника, відкритих у банківських установах, здійснюються лише за рішенням суду.
Списати можна лише той податковий борг, який набув ознак безнадійного. Згідно з Податковим кодексом, безнадійним може бути визнано виключно: податковий борг банкрута, який не має майна, достатнього для його погашення; податковий борг, за яким минув термін давнини; податковий борг, що виник внаслідок форсмажорних обставин і податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду.
Законодавством передбачено випадки й порядок списання податкового боргу, а також перелік документів, які має надати платник податків на підтвердження відповідних фактів. Як показує вітчизняний досвід, скрізь, де треба надавати якісь документи й довідки, з'являється можливість різних трактувань їх переконливості, і, відповідно, необхідність "проштовхування" необхідного рішення. Саме це і є корупція. Однак довести факт корупції при цьому надзвичайно складно. Говорити про неправомірне списання податкового боргу і, відповідно, про можливу кваліфікацію дій посадових осіб контролюючого органу як корупційних можна лише за умови доведення недотримання встановлених процедур. А вони, як правило, непогано задокументовані.
"Дієвого механізму компенсації збитків, завданих державі внаслідок списання боргу, законодавство України не встановлює, - стверджує Віта Форсюк, - Може йтися лише про відповідальність чиновників за неналежне виконання або невиконання своїх повноважень, а також перевищення своїх повноважень. Законодавство передбачає випадки притягнення посадових осіб до дисциплінарної або кримінальної відповідальності, а також стягнення збитків у межах кримінального провадження, якщо такі дії завдали певної шкоди, однак такий збиток треба довести в судовому порядку. Разом з тим податкове законодавство не дозволяє стягнути збитки, яких може зазнати держава в результаті списання податкових боргів".
На макроекономічну ситуацію податковий борг, навіть у розмірі 3% від ВВП, поки що, схоже, критично не впливає. Принаймні якщо судити про це за спокоєм Кабміну. Інше питання, що це впливає на загальну дисципліну сплати податків. Сьогодні у підприємців усіх рівнів виникає природне запитання: чому одні підприємства змушені платити податки в повному обсязі, а іншим, через можливу наявність певних корупційних схем, можуть відкладати їхню виплату або навіть списувати? Якщо задуматися, це один з найбільших ризиків нинішньої України. У нас і так дуже низький рівень довіри між бізнесом і владою. А економіка без цієї довіри не розвивається. Про це весь світ знає. Чи у нас знову "особливий шлях"?