Вітчизняним позичальникам пропонують самим шукати собі кредиторів
Затяжна фінансова криза породжує нові реальності. Зниження активності українських банків на кредитному ринку, посилення з їхнього боку вимог до позичальників і постійне зниження реальної дохідності банківських депозитів, а також погіршення репутації вітчизняних банків примусили українців шукати нових шляхів і способів як вкладення (заощадження) грошей, так і кредитування.
Недавно Національний банк України запропонував банкірам, парламентаріям та профільним відомствам обговорити механізм законодавчого врегулювання так званого Р2Р-кредитування. Заступник голови НБУ Катерина Рожкова на сайті регулятора зазначила, що залучення коштів клієнтів в інтересах третіх осіб з допомогою довірчого управління та консультування щодо пошуку потенційних інвесторів широко практикується у світі. Однак такий спосіб інвестування більш ризикований, порівняно з традиційними банківськими депозитами, оскільки повернення коштів не гарантоване державою, а підхід до вибору позичальників - досить ризикований, тут-таки зазначила державний банкір.
Проте низка банків України вже почали використовувати інструмент Р2Р-кредитування, пропонуючи дохід за депозитами в середньому на 5% річних вищий, ніж за банківськими вкладами. Це зацікавило чимало клієнтів, і на 1 квітня нинішнього року обсяг таких операцій сягнув 1,5 млрд грн, зокрема з березневим приростом 0,6 млрд грн. Тим часом такий вид кредитування не підпадає під дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" і не регулюється ні Нацбанком, ні іншими регуляторами фінансового ринку.
Світовий досвід
P2P-кредитування зазвичай розшифровується як "peer-to-peer кредитування" (кредитування рівних) або "person-to-person кредитування" (кредитування від людини людині), інколи вживається також вислів "соціальне кредитування", краудфандинг або краудлендинг (народне фінансування). Цим терміном зазвичай позначають видачу й отримання позик фізичними особами прямо, без використання як посередника традиційних фінансових інститутів (банків, кредитних спілок тощо). Зазвичай P2P-кредитування реалізується з допомогою спеціальних інтернет-сайтів, де користувач може виступати і як кредитор, і як позичальник.
На сьогодні світовий обсяг такого кредитування оцінюється 64 млрд дол., а у 2020 р., за оцінками аналітиків Morgan Stanley, може сягнути 300 млрд дол. Середньорічне зростання цього сегмента фінансового ринку перевищує останніми роками 120%.
Більшість кредитів, що видаються в рамках таких сервісів, це - незабезпечені приватні позики (що їх видають і отримують фізичні особи), але в окремих випадках можлива участь у цьому процесі й компаній (переважно як позичальників).
У такому разі інколи вживають термін "P2B-кредитування" (від англ. person-to-business - від людини бізнесу) - тобто позики, які видають фізичні особи юридичній особі (найчастіше - компаніям малого та середнього бізнесу) або індивідуальному підприємцеві. При цьому зазвичай одна юридична особа бере позику в кількох фізичних осіб, і організатором цієї позики виступає посередник, іноді - той-таки банк або інша фінансова організація.
P2P- і P2B-кредитування відрізняється від традиційного підвищеним рівнем ризику, бо не вноситься застава за кредитом і найчастіше неможливо якісно перевірити кредитну історію позичальника та провести повністю достовірний скоринг. Відповідно, і ставки в таких кредитах відносно високі. Кредитори намагаються знизити ризик неповернення коштів, видаючи багато малих кредитів різним позичальникам.
Ставки за P2P-кредитами можуть бути фіксованими чи визначатися на основі зворотного аукціону. В другому випадку потенційний позичальник встановлює максимальний рівень ставки, під яку він згоден узяти кредит, а потенційні кредитори торгуються між собою, пропонуючи гроші за нижчою ставкою.
Попри простоту оформлення, ніхто не обіцяє, що гроші дадуть усім і відразу. Сервіс завжди робить запит на дані здобувача в бюро кредитних історій. На їх основі пошукувач отримує кредитний рейтинг, спираючись на який, йому й призначать ставку за кредитом. Діапазон ставок зазвичай коливається від 8 до 35% на рік, а термін надання не перевищує двох років.
Особливістю взаємного кредитування є те, що кредитором виступає не фінансова організація, а фізична особа або група осіб. Але договір позики укладається саме з системою, за відсоток від суми кредиту. До речі, кредитори, які отримують дохід на P2P-сервісах, в усьому світі зобов'язані платити податок на доходи фізичних осіб. Компанії-посередники, що організовують P2P-кредитування, отримують дохід від фіксованих платежів із боку позичальників або у вигляді відсотка від сум кредитів, що стягується як з позичальника, так і з кредитора.
Першу компанію, що організувала P2P-кредитування в Інтернеті, створили у Великобританії у 2005 р. й назвали Zopa (Zone of Possible Agreement). Наразі вона залишається найбільшим таким сервісом з обсягом виданих кредитів понад 800 млн фунтів стерлінгів. У США перші кредитні компанії P2P з'явилися у 2006 р. - Prosper і Lending Club. Вони також зберігають лідерські позиції - як у країні, так і у світі. В 2015 р. компанія Prosper видала кредитів на понад 4 млрд дол., Lending Club - на 8 млрд дол. Серед інших відомих у світі майданчиків P2P-кредитів можна назвати Avant, SoFi, Funding Circle, Trustbuddy і Thincats. При цьому якщо Lending Club і Prosper спеціалізуються на традиційному споживчому кредитуванні, то OnDeck, Kabbage і Funding Circle більше орієнтовані на представників малого бізнесу, а SoFi спеціалізується на студентських кредитах, у результаті зайнявши майже всю цю нішу.
Банки найчастіше виступають як партнери, що забезпечують фінансову підтримку та надають певні гарантії, проводячи додатковий скоринг угод.
Як правило, сервіс взаємного кредитування оцінює позичальника так само суворо, як і банк, а іноді навіть суворіше. Приміром, та ж таки британська фірма Zopa стверджує, що вони схвалюють лише одну з п'яти заявок на одержання кредиту. Зазвичай після заповнення здобувачем позики анкети і проходження ідентифікації сервіс просить дані про позичальника з бюро кредитних історій. Потім, провівши власний скоринг, присвоює позичальникові певний рейтинг, на основі якого згодом призначатиме відсоткову ставку за кредитом і визначатиме максимально можливу суму кредиту для цього конкретного клієнта. Якщо сума бажаної позики особливо велика, сервіс взаємного кредитування може також вимагати від позичальника додаткових документів, які підтверджують джерела його доходу.
Вітчизняні особливості
В Україні P2P-кредитування з'явилося порівняно недавно й поки що не отримало належного розвитку. Серед платформ кредитування, ніяк не пов'язаних із фінансовими інститутами, можна назвати "сервіс взаємного кредитування uCredit. Сервіс бере на себе пошук позичальників, їх скоринг, організацію видачі позики та виплат за нею, а в разі прострочення - професійний колекшен і, за необхідності, судове провадження з отриманням виконавчого листа. Позика видається на банківський рахунок позичальника або на банківську карту платіжних систем Visa чи MasterCard будь-яких банків України. Для видачі позики інвесторові треба зареєструватися в системі uCredit, виставити заявку на видачу позики або самостійно вибрати собі позичальника з таблиці виставлених кредитних заявок позичальників.
1 березня нинішнього року платформу видачі невеликих роздрібних кредитів під назвою "Сервіс вигідних вкладень" запустив досить відомий у нашій країні ПриватБанк. У даному разі ПриватБанк виступає активним посередником (і про Р2Р- та P2B-кредитування можна говорити лише умовно). Фактично, саме ПриватБанк видає кредит позичальникові за рахунок коштів і на пряме доручення вкладника. У рамках програми "Сервіс вигідних вкладень" клієнти ПриватБанку мають можливість видавати такі кредити на 6-12 місяців під 27-28% річних, відповідно.
Ефективна ставка доходу після сплати податку (19,5% - як і при оподатковуванні доходів від депозитів) обіцяна на рівні 21,74-22,54%. Гроші перераховуються ПриватБанку через відділення банку або Приват24, після чого розподіляються між позичальниками, враховуючи їхні кредитні досьє в "Українському бюро кредитних історій". Саме ПриватБанк оцінюватиме ризики потенційних позичальників і стягуватиме борги у разі виникнення неплатежів. Для позичальників вартість кредиту становитиме, очевидно, 34,8% річних (2,9% на місяць).
Туманні перспективи
Без належного регулювання P2P-кредитування залишається дуже ризиковим, оскільки немає відповідальності посередників та забезпечення таких вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, при інвестуванні коштів у кредити позичальників кредитний ризик визначається політикою самих платформ P2P-кредитування й не регулюється Національним банком, що також значно підвищує ризики, відзначають чиновники НБУ.
І все-таки новий вид взаємного кредитування навіть у вітчизняних умовах має всі шанси прижитися. Для вкладника плюсом P2P-кредитування є вища прибутковість, порівняно з депозитом. Крім відсотків, клієнт отримує щомісяця повернення частини виданого кредиту. Однак це потребує від вкладника компетенції при виборі конкретного позичальника, оскільки є ризик, що позику не повернуть.
Для позичальника є тільки плюси: можливість вказати термін, ставку, суму кредиту. Крім того, немає (або зведені до мінімуму) приховані комісії. Важливо й те, що сумлінний позичальник із високим кредитним рейтингом може отримати нижчу відсоткову ставку.
Банку, який запропонує P2P-кредитування, цей напрям вигідний із кількох причин. По-перше, для банку немає ризику ліквідності. По-друге, немає потреби формувати резерви, немає ризику неповернення позики. Банк тут заробляє виключно на комісіях замість маржинального доходу за кредитним продуктом.
Реально поки що в Україні така послуга не дуже популярна серед населення. З боку вкладників (народних кредиторів) - дуже низький попит. Це пов'язано з тим, що такий вклад гарантується тільки чесним ім'ям банку. І навіть страхування таких позик навряд чи перекриє ризик усієї схеми. З другого боку, клієнтові-позичальникові звичніше брати класичні банківські кредити. Тому банки в найближчому майбутньому не планують масово виходити в цей сегмент і концентруватимуться на класичних сегментах кредитування. Зрозуміло, негативно позначається й відсутність правового поля P2P-кредитування. Для стрімкого розвитку ця модель має бути абсолютно прозорою й стандартизованою, з погляду законодавства.