Харків — місто науки та студентів, і, сподіваюся, він таким залишиться.
Завдяки своєму науково-технічному потенціалові Харків зміцнював, створював і підтримував свої оборонні комплекси, нагромаджував ресурси, що дозволило утримати місто від загарбників у перші дні повномасштабного вторгнення.
Нині більшість його студентів і вчених роз'їхалися по всій країні. Хтось працює, хтось навчається, хтось волонтерить, але всі вони в душі залишаються харків'янами, які мріють повернутися в рідні райони, офіси та університети. І, доки військові з честю виконують свої завдання, в тилу всі мають замислитися над тим, як допомогти країні встояти проти розрухи. Освіта і забезпечення повноцінного навчального процесу — одне з перших, на чому варто робити акцент, попри всю складність ситуації.
Адже комусь треба буде підтримувати й відбудовувати країну, до того ж погано освічене населення часом становить небезпеку та навіть загрозу самому існуванню держави.
Але як це зробити, щоб одночасно забезпечити і якість навчання, і безпеку студентів та викладачів? Харків зазнає інтенсивних обстрілів, корпуси й лабораторії деяких університетів зруйновано або пошкоджено. Але це не означає, що все безнадійно. Навпаки, це означає, що настав час шукати нові рішення та нові можливості. Не тільки для університетів, а й для ринку праці, якому потрібні добрі фахівці. То чому б їм не допомогти одне одному? І тут доречно згадати про вже відому нам дуальну освіту, тобто освіту на робочому місці.
Про неї чимало написано і сказано ще до війни, але багато новацій буксували через надмірну регламентованість навчального процесу з боку Міністерства освіти й інших чиновників. Настав момент дозволити університетам діяти автономно і навчати студентів так, як вони вважають за потрібне. А приватному бізнесу — стати реальним партнером університетів.
Як організувати навчання в дуальній освіті? В ідеалі, слід відмовитися від академічних груп, виявити більше гнучкості у виборі дисциплін та викладачів, тобто дати можливість студентам бути господарями свого часу. Для наймолодших — а вступають в нас у 16—17 років — варто посилити роль ментора, який зможе вчасно спрямовувати і коригувати процес навчання, замість того, щоб залишати студента наодинці з монітором. Одне слово, механізмів та можливостей безліч, просто слід дати університетам більше свободи дій.
А поки що часткової гнучкості в цьому можна досягти на рівні окремих факультетів у результаті точкової співпраці окремої компанії та декана або директора інституту.
Зокрема таку програму дуального навчання запускають одна з найбільших IT-компаній країни (учасник Kharkiv IT Cluster) і факультет Харківського політехнічного інституту.
IT-напрями в бізнесі традиційно виявилися найбільш гнучкими в нинішніх умовах. Відсутність прив'язки до місцевості, закордонні замовлення та можливість робити всі проєкти віддалено дозволили зберегти попередній темп роботи. За даними індустрії, компанії зберегли 90% довоєнних темпів і продовжують їх нарощувати.
Услід підтягуються й IT-кафедри університетів, які вже думають про новий навчальний рік. Відразу зазначу: хочеться вірити, що технічні напрями теж згодом вийдуть на попередні темпи. Але зараз треба акцентувати на спеціальностях, які можна якісно опанувати дистанційно, без прив'язки до дорогого обладнання, а також на тих, що дають максимальний економічний ефект у нинішніх реаліях.
Схема вже відома: впродовж перших двох років студенти вивчають фундаментальні дисципліни, а потім частиною їхнього навчального процесу стає робота над реальними проєктами в компанії під керівництвом ментора, із заліками та екзаменами з цієї практичної складової. Відмітна особливість у тому, що розроблено чітку програму навчання зі зрозумілими ролями в ній.
Компанія виділяє ресурс для навчання — це і фахівці, і тренувальні проєкти, університет відповідає за якість фундаментальних дисциплін та академічну складову.
Спочатку студентів очікують точкові зустрічі з експертами індустрії, розуміння циклу розробки, основи програмування. Потім студенти вивчають мови програмування, паралельно працюючи над soft skills, і, нарешті, з 3-го курсу стають учасниками проєктної команди, а результати роботи впливають на атестацію з дисциплін.
Відтак разом із дипломом бакалавра вони напрацюють досвід роботи на проєкті та розуміння процесу розробки програмного забезпечення — від вимог до реалізації й тестування.
Як результат випускники отримають повноцінну вищу освіту і досвід роботи, а через два роки вже працюватимуть над проєктами.
На жаль, в IT поширена ситуація, коли після 3-го курсу студенти вже шукають роботу або стажування. Без досвіду на проєкті це доволі складно, і певний час іде на стажування, при цьому графіки часто не суміщаються з розкладом занять. Кому пощастить, проходить відбір і йде в проєкт на повний день на шкоду навчанню, а потім, сягнувши скляної стелі в розвитку, вимушений надолужувати пропущене у студентські роки. При цьому наздогнати виходить далеко не в усіх.
Дуальне ж навчання передбачає повноцінну синергію навчання і роботи, коли і навчальний заклад, і роботодавець відповідають за якість навчання студента, а в глобальному масштабі це дає краще підготовлених випускників, здатних вирішувати складніші завдання, і такий фахівець коштує на ринку набагато дорожче. А це вже саме той капітал, за рахунок якого потенційно відбудовуватиметься економіка нашої країни.
Чим більше таких проєктів, тим краще для країни. Так, якщо все складеться позитивно, IT-індустрія розвиватиметься новими темпами й посилить віру заходу в інтелектуальний потенціал нашої країни.
А перспектива здобути добру освіту стримуватиме нашу молодь від необхідності виїжджати за кордон та шукати кращого життя там. Хороше можна вибудувати й тут, усупереч усьому.
Більше статей Марини Косенко читайте за посиланням.