Багато керівників українських корпорацій усе ще перебувають у системі інфокоординат минулого століття. Вони щиро переконані в тому, що «гроші люблять тишу», а інформація про операційну діяльність є «комерційною таємницею». Такі менеджери намагаються якомога менше висвітлювати діяльність своїх компаній та всіляко уникають розкриття змістовної інформації в корпоративній звітності. Це стратегічна помилка.
Нова епоха проголошує дуже просте правило: немає прозорості — немає грошей. Саме тому корпоративна звітність великих корпорацій дедалі більше і більше стає схожою на яскраві рекламні буклети із сотнями сторінок. Така відкритість не зрозуміла значній частині українського бізнес-істеблішменту. Деякі наші топ-менеджери не можуть второпати, як, наприклад, інформація про кількість жінок на керівних посадах може змінити ставку кредитного відсотка. Вони ніколи не чули про SLL-позики та соціальні ковенанти. Ретроградам важко уявити, яким може бути зв’язок між ціною власного капіталу компанії та, скажімо, середньою зарплатою працевлаштованих інвалідів. Вони ніколи не чули про CSR-драйвери вартості бізнесу. Управлінці епохи Brick-and-Mortar нічого не знають про Scope1 та Scope 3, а тому розгублено знизуватимуть плечима, коли отримають від замовника запит про вуглецевий слід. У боротьбі за фінансовий ресурс такі керівники завтра програватимуть тим конкурентам, які вже сьогодні починають освоювати потужну зброю з арсеналу «сталого» (sustainable) звітування.
Незважаючи на шалену (і часто переконливу) критику «сталих» новацій із боку фінансистів-прагматиків, провідники світового бізнесу в Давосі жваво обговорюють перспективи стандартизації звітування за критеріями екологічних, соціальних та управлінських ризиків. Адже йдеться про 2,7 трлн дол., що акумульовані у фондах ESG-стурбованих інвесторів (Environmental, Social, Governance). Такі фонди продовжують швидко наповнюватися, їхні менеджери шукають по всьому світу гідних кандидатів на фінансування. І коли частину цих коштів буде спрямовано в Україну, яка займатиметься післявоєнною відбудовою, вітчизняні реципієнти мають бути готовими до складання і подання якісної «сталої» звітності.
А для любителів корпоративної секретності у нас погані новини: навіть у ситуації, коли підприємство не оприлюднює добровільно ESG-інформації, стороння експертиза все одно може зробити деякі висновки щодо фактичного рівня сталості (sustainability) компанії. Знайти важливі дані можна не тільки у відкритих інтернет-джерелах, а й у звичайнісінькій офіційній звітності. Наведемо кілька прикладів із практики.
Фіскальна лояльність
Рівень корпоративного оподаткування — дуже важливий показник. Особливо при аналізі українських підприємств. Давно минули ті часи, коли майстерне ухиляння від оподаткування вважалося чеснотою менеджерів. Тепер на фіскальні трюкацтва дивляться інакше. І справа не лише в соціальній відповідальності. Якщо компанія уникає сплати податків, то вона не заслуговує на довіру. Той, хто дурить державу, обдурить і інвестора, і кредитора, і покупця.
Саме тому чільне місце серед показників, що піддаються ESG-аналізу, займає ефективна ставка податку на прибуток. Йдеться про реальну ставку оподаткування, тобто про співвідношення фактично задекларованого податку та облікового прибутку. Відповідна інформація має в обов’язковому порядку розкриватися в примітках до фінансової звітності підприємств. Цього вимагають як міжнародні стандарти фінансової звітності, так і національні стандарти бухгалтерського обліку. Якщо ефективна ставка менша за 15%, а саме цей рівень оподаткування наразі вважається мінімальним з погляду економічної пристойності, то у зовнішнього аналітика з’являються підстави для підозр щодо застосування менеджерами методів агресивної податкової «оптимізації».
Соціальне розшарування
Дані про чисельність працівників і витрати на оплату праці є в формах української фінзвітності. Отже, аналітику нескладно розрахувати рівень середньої зарплати на підприємстві.
Відповідно до вимог як національних, так і міжнародних стандартів, у примітках до публічної фінзвітності має розкриватися сума виплат провідному управлінському персоналу. Склад цієї когорти також зазвичай наводиться у звітах компаній. Таким чином, можна отримати приблизний показник рівня середньої зарплати топ-менеджмента.
Співвідношення цих показників (коефіцієнт відриву) може доволі точно характеризувати ставлення керівництва компанії до використання людського капіталу.
Внутрішній контроль
Інколи відсутність інформації красномовніша за саму інформацію.
В епоху тотального запровадження корпоративних механізмів з контршахрайства, антикорупції та захисту внутрішніх інформаторів особлива увага приділяється стану внутрішнього аудиту в компанії. Сучасна концепція управління компанією ґрунтується на ідеї формування системи самоочищення. Це добре розуміють вітчизняні регулятори. Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку рекомендує своїм підопічним у звіті про корпоративне управління наводити, зокрема, опис основних характеристик систем внутрішнього контролю і управління ризиками. Мінфін також радить українським підприємствам у звіті про управління розкривати інформацію про основні характеристики системи внутрішнього контролю.
Якщо ж підприємство ігнорує такі цінні рекомендації і не надає в своїх звітах інформації про власну систему внутрішньокорпоративного контролю, то аналітик у своєму формулярі просто ставить галочку навпроти позиції «Система внутрішнього контролю відсутня». А це майже вирок. Таким грошей не дають.
Практика зовнішньої незалежної оцінки ESG-якості на основі відкритих джерел стає дедалі популярнішою. Вельми ілюстративним є кейс всесвітньо відомої мережі готелів Marriott, що входить до складу групи Host Inc. У травні професор колумбійської бізнес-школи Шіварам Раджгопал (Shivaram Rajgopal) у своїй статті для Forbes докладно проаналізував схему податкової оптимізації та диспропорції в рівнях оплати праці різних категорій персоналу. Ця публікація поставила у вкрай незручне становище не тільки керівництво компанії, а й ті рейтингові агенції, які ставили компанії високі ESG-оцінки.
Підсумуємо цю статтю парафразом відомої максими: ти можеш не цікавитися ESG, але це не значить, що ESG не зацікавиться тобою.
Більше статей Івана Чалого читайте за посиланням.