Вторгнення Росії в Україну мало тяжкі наслідки, викликавши гуманітарну кризу та різкі потрясіння у повсякденному житті. Економічні наслідки поширюються по всьому світу, у тому числі через санкції та порушення фізичних ланцюжків постачання. Як ми бачимо за статистичними даними, Україна тверезо оцінює поточну світову кризу та готова до погіршення економічних умов. За даними опитування, яке НБУ проводив серед 423 підприємств у жовтні, і будівельний сектор, і промисловий, і торгівля з послугами — всі очікують зниження бізнес-активності, скорочення персоналу, падіння купівельної спроможності, інфляційного тиску.
Звернімо увагу на негативні оцінки, щоб тверезо оцінити наше майбутнє. Так, у сфері послуг 66% респондентів очікують, що закупівельні ціни від постачальника зростатимуть. У будівельному секторі 74% очікують на це підвищення і 42% — на збільшення вартості послуг підрядників. Серед промислових підприємств 68% відповіли, що очікують підвищення цін на сировину та матеріали, а також 31% з них — що запаси сировини та матеріалів скорочуватимуться.
Попри надзвичайно високу облікову ставку, а отже, дуже дорогі гроші в економіці, бізнес не чекає, що НБУ зможе щось вдіяти із поточною інфляцією у 26,6%. Причина в тому, що нинішнє зростання цін пов’язане не так із «перегрівом» економіки, як із виробничою кризою: втратою матеріальних ресурсів, дефіцитом кадрів, проблемами із логістикою, змінами у звичному попиті, звуженням каналів постачання імпортних складових. На жаль, вплинути на ці фактори облікова ставка не здатна, і це добре розуміють у реальному секторі, очікуючи подальшого підвищення цін.
Серед оптимістичних оцінок зазначимо, наприклад, що у промислових підприємств 26% вважають, що знизиться обсяг незавершеного виробництва, та 78% — що загальна кількість працівників не зміниться. У будівельному секторі оптимістичні оцінки щодо кількості співробітників у 74% респондентів і 63% вважають, що ціни на продукцію та послуги власного виробництва не збільшаться.
Серед торгових підприємств 67% вважають, що маржа не зміниться, а 29% — що маржа знизиться. Це демонструє готовність принаймні частини підприємств працювати з мінімальним рівнем прибутку, але підтримувати як попит населення, так і особисту економічну активність і податкові відрахування до державної скарбниці.
У сфері послуг 76% не планують підвищувати вартість своєї роботи та 76% не чекають змін у загальній кількості співробітників. Така тенденція у тому числі є свідченням завершення хвилі відпливу працівників і готовності працювати, входячи в становище всієї країни, а не тільки зважаючи на особисті меркантильні спонукання.
Загальний індекс ділової активності, як очікують усі підприємства, плавно спускатиметься в діапазон 40, при тому що критична позначка перебуває на рівні 50. У період війни, відзначимо, це чудові показники, які демонструють стійкість населення, стійкість підприємців і націленість протриматися навіть у той час, коли руйнується інфраструктура, коли є людські втрати й немає розуміння перспектив економічного характеру.
Поточні негативні прогнози з високою ймовірністю дійсно покращаться в майбутньому, оскільки вже зараз «відкритість» європейської економіки до українського експорту творить дива — більш як третина малих і середніх виробників почали виходити на зовнішні ринки зі своєю продукцією. Зрозуміло, що їхній потенціал наразі дуже обмежений, передусім логістично, але сам факт налагодження цих економічних зв’язків і розширення переліку українських товарів на зовнішніх ринках — важливі кроки для економічного зміцнення. Роками ми були лише великим експортером сільськогосподарської продукції, яка має вирішальне значення для компаній, що виробляють харчові продукти та напої по всьому світу. Тепер маємо шанс заявити про себе як про виробника не лише сировини, а й готових продуктів.
Однак замріюватися не варто, негативний тренд в очікуваннях, вочевидь, з нами надовго, і впродовж наступного 2023-го навряд чи ми станемо свідками економічних див і стрімких злетів. Власне, тому зараз для влади надзвичайно важливо усвідомити необхідність зберегти те, що має наша економіка, її підтримку, хай непряму, але дуже потрібну. Що ж ми бачимо натомість? Контрабанда не спинилася ні на хвилину, і наш виробник мусить конкурувати у визначально неконкурентному середовищі із «чорними» та «сірими» імпортерами. Масового блокування податкових накладних через фактично ручне втручання у систему адміністрування досі ніхто не визнав помилкою, а бізнес залишений із цією проблемою сам на сам. Хронічні і зазвичай неякісні зміни у податкове законодавство, неузгодженість норм і положень, поправки, що змінюють поправки, — це все триває з березня, зайвий раз ускладнюючи життя реальному сектору прямо зараз. Вирішення хоча би цих трьох проблем стало б не гіршим стимулом для підтримки реального сектору, ніж пільгові кредити чи «сади перемоги».
Більше статей Максима Орищака читайте за посиланням.