Урядові заціпило. Та й що він може сказати з приводу подорожчання зерна, борошна і хліба! І чи сприйме суспільство будь-які аргументи влади, якщо в Україні запасів продовольчої пшениці вистачає на два роки, а ціни на масові сорти хліба невпинно зростають. Де логіка? Принишк і Антимонопольний комітет, який завжди виїжджав на «монопольній змові» операторів ринку. А тут її раптом не виявилося!
У Чернівцях через значне підвищення цін на борошно популярний соціальний сорт хліба «Орільський» подорожчав на 15 коп., батон - на 10. У Києві новий «Український столичний» поступово заміщує традиційний «Український». А в Краснодоні, Свердловську та Ровеньках Луганської області вже почалися перебої з хлібом. Розрекламовані Кабміном товарні інтервенції борошна захлинулися.
У той час, як ТОВ «Хліб Інвестбуд» уперто експортує українське збіжжя, розхитуючи внутрішній ринок дедалі зростаючими закупівельними цінами, керівники більшості областей намагаються втримати ціни на масові сорти хліба. І для цього «адміністративно» змушують сільгоспвиробників продавати зерно за цінами набагато нижчими, ніж пропонує «Хліб Інвестбуд».
Псевдодержавний оператор, якому дісталася левова частка експортних квот на пшеницю та кукурудзу, повністю переорієнтувався на закордон. Обкрадаючи при цьому державу і ховаючи реальні прибутки в офшорах. Влада ж для зернового «корсара» намагається створити ще кращі умови для корупційних оборудок.
Мене веселить, з якою нахабною простотою державні та напівдержавні інституції, пов’язані із зерном, силяться зчистити вмотивовану критику зі свого френча. У матеріалі «Злодії у владі» («ДТ» №30 від 21 серпня 2010 року) я детально розповів, як, незважаючи на неврожай зерна у Росії та заборону його вивозити, очікуваний дефіцит зерна на світових ринках і стрімке зростання світових цін на продовольство, керівники Аграрного фонду без проведення біржових торгів, на неконкурентних засадах у липні 2010 року спродали за відверто заниженими цінами вузькому колу зернотрейдерів увесь недоторканний запас продовольчого зерна - 1,137 млн. тонн. Думаєте, влада покарала винних?
Міністерство аграрної політики тиждень згаяло на те, щоби знайти… джерело, котре «злило» авторові факти, які тягнуть на кримінальну справу. І радо сплеснуло, вичисливши інформатора серед віце-прем’єрів. Йому й помстилися. Причому цілком безвинному.
Мене ж намагалися відохотити писати грізним спростуванням за підписом Олександра Лавринчука, тодішнього заступника генерального директора Аграрного фонду. Опущу граматично-стилістичні помилки, якими рясніє офіційна відповідь: Агарний фонд, Міністерство агарної (може, угарної?) політики… Керівники АФ вимагали від редакції написати таке: «Засновник та Видавець друкованого видання «Дзеркало тижня» підтверджують, що за даними, отриманими в Аграрному фонді, - в державному інтервенційному фонді є зерно у кількості 1066 тис. тонн».
Але як могла редакція оголосити, що в АФ є мільйон із хвостиком тонн зерна, якщо скаржник не надав документального підтвердження цій цифрі? У розрізі кожного елеватора, щоб можна було за нагоди перевірити… Так само, як і не спростував, що за півтора місяця 90% агрофондівської «продоволки» опинилися у власності семи зернотрейдерів: «Сєрна», «Волари-Експорт», «Агропродекспорт», «Імперо-Фудз», «Українські аграрні інвестиції», «КийАгроПродукт» та «Інтертрейдінг Україна».
До речі, це - перший в історії Аграрного фонду випадок, коли державна установа, призначення якої полягає у стабілізації аграрного ринку, миттю і вкрай невигідно для держави (нижче від ринкової ціни) в умовах загостреного дефіциту зерна розпродала стратегічні запаси сировини. А після цього винуватець без проведення тендерів визнав ТОВ «Хліб Інвестбуд» переможцем на поставку АФ зерна за ціною на 250 грн.
вищою, ніж сам продав кілька тижнів тому.
Окремі факти, викладені у публікації, знайшли підтвердження і в матеріалах недавнього аудиту Рахункової палати. Вердикт цієї інституції вельми невтішний: результати останнього контрольно-аналітичного заходу засвідчили, що Аграрний фонд у 2010 році не сприяв ані створенню конкурентного середовища у сфері державних закупівель, ані розвиткові добросовісної конкуренції та забезпеченню раціонального й ефективного використання коштів держбюджету. Структура, покликана стимулювати виробництво сільгосппродукції та розвиток аграрного ринку, діяла практично у зворотному напрямку.
Тому не редакція повинна «приносити вибачення за неправдиву, викривлену інформацію», а АФ - уряду, котрий визначив цю державну спеціалізовану бюджетну установу державним агентом із товарно-фінансових інтервенцій. Про те, як він їх здійснює, свідчить сьогодення. Та й чи можуть бути результати інакшими, якщо ти йому - «алюміній», а воно вперто твердить - «нє, люміній!»?
Схожу тактику захисту обрав і державний оператор з експорту зерна - ТОВ «Хліб Інвестбуд», згадуваний у публікації «Видовище без… хліба» (DT.UA №7 від 25 лютого 2011 року). Не сподобалися його керівникові Роберту Бровді твердження автора про те, що компанія, мовляв, бешкетує на внутрішньому ринку зерна, безпідставно завищуючи закупівельні ціни, що негативно позначилося на вартості пшениці і борошна.
Не запроваджує вона і корупційних «відкатних» схем, оскільки «здійснює системну і широкомасштабну закупівельну діяльність прозоро, усуваючи будь-які посередницькі чи спекулятивні ланки при закупівлі». Причому не за «дармові бюджетні кошти», а за кредити та інвестиції. Одне слово, ТОВ «Хліб Інвестбуд» (ХІБ) - взірець зерноторгівлі! Рівняйтеся на нього!
Мені аж ніяк не хочеться прославитися брехуном. Хай навіть і перед одним лише Робертом Бровді. Тому з допомогою фактів спробую перечепити цей ярлик на сторону обвинувачення. Почну з легкої розминки.
Щодо цінових пропозицій, які «компанія регулярно оприлюднює на власному інтернет-сайті», то на момент підготовки і публікації матеріалів - цього і попереднього - веб-портал не працював. Скажу більше, його не знають ані опитані мною сільгосптоваровиробники, ні суперники по бізнесу. Зазначеного ресурсу немає і в титульних координатах ТОВ. А якщо, за твердженням керівника, сайт діє і на ньому вивішують закупівельні ціни, то вони, за логікою, повинні міститися і в офіційних пропозиціях компанії у паперовому вигляді.
Натомість ТОВ розсилає керівникам сільгосппідприємств офіційні факси із переліком сільгоспкультур, які закуповує, але без зазначення… ціни та обсягів. Зате із телефоном, за яким продавці і дізнаються як про таксу, так і про «додаткові умови», що їх висувають представники «ХІБ». Загалом оператори ринку скаржаться на закритість компанії, яка в ролі «переговірників» експлуатує переважно посередницькі структури.
За великим рахунком, серйозні гравці уникають співпраці із «ХІБ» навіть попри те, що на своїх документах останній для більшої переконливості використовує державну символіку - герб України. До слова, незаконно, оскільки не є державним підприємством.
Із цього місця почну детальніше. Узагалі-то з часу реєстрації (2004 рік) і до 2009-го «Хліб Інвестбуд» перебував у позі «сплячого красеня». Тобто не вирізнявся активною діяльністю. Більш-менш почав рухатися він 2009-го і в першому півріччі 2010 року, провівши експортні операції із соняшниковою олією на суму 49,6 і 81,5 млн. грн. Та й то, судячи з документів, за комісійною схемою, бо відправником фігурує зовсім інше підприємство.
Я далекий від думки, що саме «успішна» зовнішньоекономічна діяльність вивела ТОВ у фаворити МінАП. Чим мотивувало аграрне відомство вибір «Хліб Інвестбуду» у ролі державного оператора з експорту зерна, наділивши свого «пестунчика» на другому етапі розподілу квот 221 тис. тонн пшениці і 544 тис. тонн кукурудзи? Сумарно це - ледь не п’ята частина загальної квоти. До речі, ТОВ заявляло, що має у наявності ще більше - 840 тис. тонн зерна, що за середньозваженими цінами грудня 2010 року еквівалентно десь 1 млрд. грн.
Насправді ж товарні залишки компанії наприкінці 2010 року оцінювались у 226 млн. грн. У фізичному обчисленні це приблизно 165 тис. тонн зерна. Це - по-перше. По-друге, виходячи із загальної виділеної квоти «ХІБ» в обсязі 765 тис. тонн, ТОВ мусило у шестиденний термін (хай навіть за мінусом товарних залишків - 165 тис. тонн) надати необхідні документи для одержання ліцензії на експорт ще близько 600 тис. тонн зерна. Тобто реально придбати цей обсяг і підтвердити його наявність складськими документами, що їх видають елеватори.
Чи міг «ХІБ» у новорічні свята, із 31 грудня по 6 січня, оббігати всі зерносховища, які запрацювали лише з 10 січня, і фізично зібрати докупи цінні папери?
Але МінАП не лише підтвердило наявність заявлених обсягів, а й надало висновок, що «ХІБ» нібито спроможний експортувати таку купу зерна. Звісно, грунтуючись виключно на «олійних» поставках ТОВ…
Як змогло прорватися за кордон підприємство без зернової логістики, досвіду міжнародних контрактів, із середньою зарплатою працівників у 2300 грн. за середньої у столиці 4174 грн.? Загадка! Водночас віддалені від влади потужні зернотрейдери, які сумлінно виконали всі умови постанови Кабміну №938 від 4 жовтня 2010 року, але відмовилися «підмастити» очікувані квоти хабаром, їх не одержали.
Повіримо, що документи у «ХІБ» були «на мазі». І обсяги - реальні. Отож компанії ніщо не перешкоджало виконувати зобов’язання за міжурядовими угодами з шістьма країнами. Трейдери, які дорожать своєю репутацією, напряму торгують із країнами-покупцями, беруть участь в оголошуваних ними тендерах, аби повністю убезпечитися від корупційних шлейфів. А наш державний агент з експорту вирішив іти манівцями.
В один день, 29 вересня 2010 року, «Хліб Інвестбуд» уклав чотири контракти (по 50 тис. тонн кожен) на експорт 200 тис. тонн пшениці другого і третього класів. Ціна - 260-280 дол. за тонну. А хто ж покупці? Компанії Victoria Alliance та Alteron Limited.
Для пересічного експортера це - невиправдано високий ризик. Ну, який розумник зважиться наперед закуповувати такі обсяги, коли насувається грозова хмара у вигляді ймовірного квотування, а в портах через свавілля митників завантажені українським зерном судна тижнями чекають «добро» на вихід у море? Але «ХІБ» це не лякало. Можливо, чиновники таємно поділилися з ним інсайдерською інформацією і запевнили у сприянні.
Бо за першу декаду жовтня ТОВ тими ж рівними частками, що й пшеницю, - по 50 тис. тонн - уклало іще десять контрактів на поставку за кордон півмільйона тонн фуражної кукурудзи. Ціна - 235 дол. за тонну. Покупці - згадувані дві компанії і новачок - Restex Alliance. Зауважте: ТОВ укладало контракти, ще не маючи на руках дозвільних документів на експорт.
Оскільки «ХІБ» нібито виступає державним агентом, то чиновники передусім повинні були поцікавитися: а що з тих контрактів матиме Україна? Якщо для поставки товару відводиться вісім місяців, то чи варто квапитися в один присід спродувати чималі обсяги? Тим більше, враховуючи фактор цінового зростання на світовому ринкові. Високопосадові чиновники закрили очі і на те, що ціна на кукурудзу у контрактах «ХІБ» була на 25 дол. нижча від ринкової в Україні на час укладання самого контракту, що теж тягло за собою збитки.
Які ж країни представляли покупці? Компанія Victoria Alliance зареєстрована у Бірмінгемі (Великобританія). Ну, компанія - це гучно сказано, бо складається вона з… одного акціонера, Андрія Остапка. Розмір статутного капіталу Victoria - 1 фунт стерлінгів (1,5 дол.), тому вона звільнена від аудиту і зобов’язань подавати звітність.
Alteron Limited отаборилася в Окленді (Нова Зеландія). У ній також одноосібний акціонер в особі тамтешньої компанії Vicam, директор якої - представник племені ні-вануату. Тепер наш президент і прем’єр можуть гордитися тим, що українська пшениця дісталася до далекої острівної держави! Хоча, якщо вам, враховуючи часові пояси, вдасться додзвонитися до Alteron Limited і запропонувати судно-друге їстівного збіжжя, на тому кінці дроту не зрозуміють, про який бізнес ідеться, оскільки основна діяльність фірми - торгівля електронікою.
На тлі цих двох малявок компанія Restex Alliance виглядає респектабельною: її статутний капітал - 50 тис. дол. Зареєстрована вона в Ангільї (Британська Вест-Індія) як суто офшорна компанія, в основному для захисту активів і забезпечення фінансових секретів. Таким компаніям не потрібно подавати щорічну звітність. Restex Alliance ніколи не послуговувалася кредитами для торгівлі зерном. Ця деталь важлива, бо, для прикладу, одна суднова партія збіжжя коштує від 5 до 15 млн. дол.
Три різні офшори, у різних куточках земної кулі. А знаєте, що їх ріднить? Розрахункові рахунки в одному і тому ж банку - Regional Investment Bank, що в Ризі. Причому відкрито їх не з такими вже й великими проміжками у часі. І, можна припустити, супроводжує їх (для зручності) одна людина. Ще така деталь: Рига, як і Кіпр, фігурує у більшості офшорних схем на пострадянському просторі.
Чому державного агента потягло на слизьке? Тим більше, що у списку офшорних зон, який затвердив Кабмін, значаться і Вануату, і Ангілья. Розрахунок простий: якнайдешевше продаси в офшори, якнайбільший виторг осяде там.
Так от, ТОВ «Хліб Інвестбуд» продає пшеницю і кукурудзу виключно згаданим трьом компаніям. У свою чергу, Victoria Alliance із Alteron Limited продають куплене виключно Restex Alliance. І лише остання виходить із товаром на такі ж, як і «ХІБ», зерноторговельні компанії, які доставляють збіжжя до країн-імпортерів.
Подейкують, що основним торговельним партнером Restex Alliance є афілійована з російським підприємцем Федоричевим (Монако) група компаній Fedcom, яку Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами (GAFTA) внесла до «чорного списку».
Відтак, попередньо можна звести сальдо-бульдо «державницької» діяльності «ХІБ». Лише на різниці внутрішніх цін на пшеницю та кукурудзу на час укладання контрактів і нині діючих Україні завдано прямих збитків на 24,5 млн. дол. У результаті проходження фуражної кукурудзи через «шлюзи» офшорних компаній її ціна із 235 дол. за тонну зросла до світової - 305. Мінус 70 дол. на тонні! Помножимо на півмільйона експортованих тонн… 35 млн. дол. осіло в офшорах.
Так само і по пшениці. Різниця між ціною «ХІБ» і кінцевою Restex Alliance становила 95 дол. на тонні. Враховуючи обсяг експортного контракту, ще на 21 млн. дол. збагатіла трійка офшорних фірм. Тобто «ХІБ» допоміг їм сумарно піднятися на 56 млн. дол.
Водночас і сам мінімізував податок на прибуток. Поясніть, яким чином ТОВ з оборотом за минулий рік 1,4 млрд. грн., сплатило всього-на-всього 700 тис. грн. податку на прибуток?
Фінансової компенсації від «ХІБ» можуть вимагати і компанії, які, щоб одержати ліцензії на експорт пшениці та кукурудзи, змушені були платити готівкою передзорцям по 15 дол. за тонну кукурудзи і 35 - пшениці. Для них «добро» на вивезення зерна сумарно вилилося у 28 млн. дол.
Це все - такса за становлення і просування за кордон державного експортера-монополіста. А тепер уявіть, що «Хліб Інвестбуду» нададуть виключне право здійснювати від імені держави експортні контракти в обсязі 10-20 млн. тонн зерна! У скільки разів зросте доларова виручка в офшорах?! От чому урядовці плекають так званого державного агента, а насправді - компанії з офшорним корінням. Бо з «Альянсів» і «Лімітедів» живляться вони, їхні сім’ї. Ті, хто створив хитромудрі фінансові схеми.
Коли аграрний міністр переконував представників ЄБРР у тому, що держава контролює ТОВ «Хліб Інвестбуд» і має у статутному фонді 61%, компанія давно вже вислизнула з обіймів держави. Сталося це у серпні 2010 року, коли повіяло роздачею квот і державних підрядів. Саме тоді без процедури приватизації приватна компанія «Каласар» відчужила у «ХІБ» частку у 51%. У «Каласарі» - два рівноправні власники: Олександр Козирєв та кіпрський офшор Genetechma Finance Limited.
Можливо, це суща випадковість, але Козирєва із Андрієм Остапком із Victoria Alliance пов’язують бізнесові інтереси у кількох спільних підприємствах. Думаю, Козирєву було би цікаво дізнатись у компаньйона: чому «ХІБ» працює збитково? А то й запитати з притиском: чи не ти, Андрію, обкрадаєш мене?
Адже дійде справа і до розподілу дивідендів. Якими, до слова, доведеться ділитися із ДАК «Хліб України», що теж виступає співзасновником «ХІБ». Одначе може статися так, що «державний експортер» за результатами своєї діяльності потягне на дно і «маму», і «Каласар».
Хоча… Судячи з настроїв чиновників, «ХІБ» не дадуть зобидити. Його монопольне становище поспішно хочуть втиснути у рамки закону. Спроби очевидні: законопроекти №8053 та 8163, за одним із яких державним оператором-експортером може стати будь-яке підприємство, частка держави у статутному фонді якого 25% і більше.
Запитую: який сенс державі опускатися до рівня рядового міноритарія, якщо на сьогодні вона - повноправний власник таких інституцій, як Аграрний фонд, державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», що мають повне право здійснювати експортно-імпортні операції. Та й, власне, фінансово сильні підрозділи ДАК «Хліб України», з яких зліпили Державну продовольчо-зернову корпорацію, також могли експортувати те ж зерно.
Швидше за все, наших очільників, судячи з офшорних зернових «заничок», звабили корупційні схеми, які й було вирішено підняти на державний рівень. Поки що в них це непогано виходить - на тлі чиновницького красномовства про зернотрейдерів-здирників, захребетників-селян…
Про це не втомлюється повторювати аграрний міністр Микола Присяжнюк. Як і про те, що Україна виробляє втричі більше сільгосппродукції, ніж споживає. Тому з надлишками необхідно виходити на зовнішні ринки. Цікаво, для яких саме компаній-експортерів відкриває семафор Микола Володимирович?
Прем’єр Микола Азаров на Податковому майдані теж відбрив зернотрейдерів: «Дивіться, вони купують на нашому ринку зерно по 120 доларів, продають на зовнішніх ринках через цілий ряд фірм-посередників та офшорів, на міжнародному ринку по 300 доларів за тонну. Це скільки? 180 доларів на кожній тонні, а ми експортуємо 12 млн. тонн, та плюс ще одержують ПДВ… Великі кошти! Вони нам що, аплодуватимуть? Ні, вони не аплодуватимуть нам. Нам з вами вигідно експортувати сировину? Ні, нам не вигідно!»
Миколі Яновичу не аплодував і британський посол Лі Тернер, котрий назвав боротьбу з експортом зерна сприянням корупціонерам. Зате щосили плескатиме в долоні «Хліб Інвестбуд», який діє точнісінько за сценарієм, озвученим прем’єром.
Чим зернове піратство України відрізняється від розбійницького Сомалі? Ми й в інших рейтингах десь сусіди… Реакцією світової спільноти на флібустьєрські звички чинної влади може стати економічна ізоляція України.
Прошу дану публікацію вважати моїм офіційним зверненням до правоохоронних органів на предмет перевірки викладених у ній фактів та їх оцінки на наявність складу злочину. У разі негативного розвитку подій прошу моїх кривдників шукати серед «героїв» матеріалу «Пірати зернового моря».
Прошу дану публікацію вважати моїм офіційним зверненням до правоохоронних органів на предмет перевірки викладених у ній фактів та їх оцінки на наявність складу злочину. У разі негативного розвитку подій прошу моїх кривдників шукати серед «героїв» матеріалу «Пірати зернового моря».