Уявіть, комусь пропонують нечувану знижку — купити за двісті гривень те, що зазвичай коштує дві тисячі. Але цей хтось відмовляється і продовжує купувати вдесятеро дорожче. Погодьтеся, підозріло. Особливо зважаючи, що цей хтось — «Укроборонпром» під час війни, а йдеться не про сотні, а про мільйони гривень.
За стандартом міжнародної фінансової звітності, кожне підприємство має оцінювати свої довгострокові зобов'язання з виплат працівникам і резерви на їхнє покриття. Такі розрахунки називають актуарними, а виконують їх підприємства-консультанти. От, власне, ці актуарні розрахунки і є та послуга, від знижки на яку «Укроборонпром» відхрестився.
Марнотратство, змова чи корупція?
Актуарні послуги Державний концерн «Укроборонпром» (далі — Концерн) купує давно. Причому для цієї закупівлі у Концерні винайшли ноу-хау — «централізований конкурс», що не підпадає під дію Закону України «Про публічні закупівлі». Ціна за його підсумками є остаточною для підприємств, які будуть зобов’язані укласти договори з переможцем. За існуючої системи керівник підприємства навряд чи відмовиться укласти договір із рекомендованим виконавцем або не заплатити йому. Тим більше не стане укладати договір з іншим актуарієм за кращою ціною. Щоб убезпечити себе від «некомфортних» постачальників та продемонструвати конкуренцію, куратори закупівлі щоразу прописують умови під минулий досвід двох учасників (документи на підтвердження якого мають тільки вони), один з яких визначений «комфортним» для співпраці. Надалі ніщо не заважає двом учасникам домовитися щодо ціни, яку ставитимуть на аукціоні. Той, хто підіграє «комфортному», ставить максимально високу ціну та іноді навіть не змінює її під час торгів. Як результат, «комфортний» перемагає в «конкурентній» закупівлі.
Надалі схема «конкуренції» тиражується. При цьому переможець 2020 року ТОВ «Інститут Ризику» вже не змінюється та «освоює» 2020-го 1,4 млн грн, 2021-го — 1,5 млн, 2022-го — 1,6 млн грн.
Скрута, викликана війною, ніяк не вплинула на актуарні закупівлі Концерну. Ціна зростає, «конкурси» тривають, але переможець залишається незмінним. Щоб грошовий потік не обірвався, договори мають укладатися на три роки загальною сумою 2,4 млн грн зі сплатою виконавцю 40% авансу протягом десяти календарних днів. До чого така швидкість розставання з грошима за трирічним контрактом, питання риторичне.
Ви правильно здогадалися — переможцем знову стало ТОВ «Інститут Ризику», тому в наступні три роки воно і тільки воно освоїть 2,4 млн грн (див. документ 1). Надалі Концерн просто настійливо рекомендує десяткам своїх підприємств закуповувати послуги на умовах переможця.
От тільки були й альтернативні варіанти.
Війна — найкращий час для збільшення витрат?
Під час війни багато підприємців готові обмежити прибутки на користь нашої Перемоги. Все зрозуміло: буде Україна вільною — зростатиме власний добробут. Втратимо державу — втратимо все, в тому числі бізнес. Тож ТОВ «Пенсійно-актуарний консультант» повідомило Кабінет міністрів України та Концерн про готовність надати актуарні послуги оборонним підприємствам за спеціальною ціною, що на час воєнного стану обмежена розмірами мінімальної зарплати. Завдяки використанню постачальником власних інноваційних застосунків вартість для 12 підприємств становила б загалом 252 тис. грн за три роки. Майже в десять разів менше від звичних цін «комфортного» постачальника (див. документ 2).
Отже, кожне підприємство отримало б послуги за мінімальною ціною та заощадило б значні кошти, які були б спрямовані на відновлення інфраструктури, випуск продукції та зарплати працівників. Але Концерн здійснив закупівлю у «комфортного» постачальника.
Формальною підставою для відмови учаснику, який має досвід роботи більш як десять років і запропонував у десять разів нижчу ціну, став «не той» диплом актуарія (виконавця розрахунків) і «не той» аудитор. Навіщо потрібен британський диплом або посвідчення тарифів страховика для актуарної оцінки зобов’язань українських підприємств (які не є страховиками), незрозуміло. Адже і стандартами бухгалтерського обліку (МСБО 19), і НБУ (регулятором ринку) посвідчення таких розрахунків для підприємств не вимагається. Невже в Україні, де працюють 70 аудиторських компаній, що пройшли контроль якості, лише шість є такими, що заслуговують на довіру?
Зрештою, військові заводи, яким не завжди є чим платити зарплату, зобов’язані щороку сплачувати рекомендованому виконавцю по 770 тис. грн. Зокрема, ТОВ «Київський бронетанковий завод» заплатить 120 тис. грн, а ДП «Завод ім. В.О. Малишева» — вдвічі більше. Зважаючи на майже 10-кратну різницю між пропозиціями «свого» і «чужого» постачальників за однаковий обсяг послуг, варто згадати не тільки про економію фонду зарплати та втрачену вигоду у два мільйони гривень. Що можна виготовити або відремонтувати на підприємствах Концерну чи придбати для потреб ЗСУ за ці кошти? Дві ракети для ПТРК «Стугна» від КБ «Луч» (знищує разом з екіпажом новий танк РФ вартістю 4 млн дол.) або закупити 24 тепловізори, якими озброїти на передовій шість взводів. Схоже, що спрямувати ці гроші тим, хто рахує майбутні пенсії на комп’ютері, перебуваючи в тилу чи за кордоном, є важливішим для Концерну.
Не відстають від Концерну й інші відомі монополісти. ДП «НАЕК «Енергоатом», збитки якого сягнули 32 млрд грн, уклало із ТОВ «Консорис Консалтинг» договір на 930 тис. грн із ПДВ. Дарма, що інший учасник пропонував ціну вдвічі нижчу та кращі умови оплати. НАЕК також багато років поспіль працює з «комфортним» постачальником — чим не аргумент? Бухгалтерії компанії краще заплатити «комфортному» актуарію майже мільйон гривень за два місяці роботи, ніж зекономити якісь пів мільйона для інших потреб, наприклад, для захисту енергооб’єктів. ТОВ «Інститут Ризику», з яким також «комфортно» працюється АТ «Укрзалізниця» з 2018 року, отримає 379 тис. грн за місяць роботи. Ну, бач, їм закон дозволяє обирати переможцем одного учасника з одного, тобто проводити торги без торгів.
Цими прикладами історія не обмежується. Та чи є сенс продовжувати? За нашими оцінками, дві фірми практично розподілили між собою найбільші підприємства в «Прозорро» та монополізували цей сегмент ринку за обсягами виручки. Назвемо їх разом — ТОВ «Інститут Ризику» і ТОВ «Консорис Консалтинг».
Чому так відбувається і що з цим робити?
Критерій оцінки пропозицій — ціна 100%. Це змушує тих, хто звик до «комфорту», робити все, аби зберегти «статус-кво». Замовники, які мають інтерес, не заперечують і прописують кваліфікаційні вимоги так, щоб не допустити інших. Останніми роками очевидним було бажання деяких підприємств (АТ «Укргазвидобування», ПАТ «Центренерго», АТ «Укрзалізниця» та ін.) обмежити список учасників. Точніше, створити режим найбільшого сприяння лише одному.
Як показує досвід, існують два способи боротьби з недобросовісною конкуренцією та корупційною складовою.
Перший — звернутися до замовника та органів управління з вимогами усунути дискримінаційні обмеження в кваліфікаційних критеріях. Якщо замовнику важливо закупити послугу з максимальною ефективністю та економією, він (таке іноді буває) врахує зауваження. Якщо ні, доручить «комфортному» постачальнику скласти текст відмови. І що вища ціна, то більшими можуть бути текст і, ймовірно, корупційна складова.
Другий спосіб — довести замовнику якість розрахунків з допомогою паралельного підрахунку зобов’язань (тестовий перерахунок з використанням однакових припущень і вихідних даних). Якщо відмінності з попереднім актуарієм незначні, то замовник запросить ціну. Так діють ті, хто не має жодних інтересів, крім отримання якісних послуг за мінімальною ціною. Ті, хто не бажає змін (у тому числі антикорупційних), уникатимуть співпраці. Саме так сталося з пропозиціями щодо зниження ціни, відстрочки оплати, безоплатного паралельного підрахунку, тестових розрахунків кількох підприємств за 1000 грн тощо, які надходили Концерну від інших актуаріїв. Просто тягнули час, поки не знайшли приводу для відмови.
Водночас є і позитивні приклади, коли вимоги, що «склались історично», переглядали з метою економії, яку забезпечує реальна конкуренція. Так, ціну закупівлі АТ «Укртранснафта» знижено зі 135 тис. грн до 55 тис., ДСП «Чорнобильська АЕС» — зі 100 тис. до 13 тис., ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» — з 90 тис. грн до 13 тис. Не з примусу, а з власної ініціативи. Бо з примусом щось не складається.
Для аналізу цін і вимог замовників достатньо в пошуку послуг на «Прозорро» ввести «актуарні». Натомість Антимонопольний комітет України, Державна аудиторська служба та інші органи, попри заяви до них, намагаються не помічати порушень у цих закупівлях. Цьому є просте пояснення: наведені історії занадто дрібні для уваги тих, хто відповідає за економіку та безпеку держави. Проте саме з таких «дрібниць» живляться корупція, недобросовісна конкуренція, зростають витрати, які компенсуються коштом громадян. Тому наводити лад в актуарних закупівлях однаково доведеться. Адже інвестори та зарубіжні фонди робити це за нас і платити не стануть. Навіть за новим «планом Маршалла».