Служба безпеки України та Національне антикорупційне бюро повідомили підозрюваному у державній зраді та переданому до Росії в рамках обміну полоненими Віктору Медведчуку та його спільникам підозру у справі про приватизацію нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» у 2015 році.
Так, після розпаду СРСР трубопровід «Самара-Західний напрямок», що проходить територією України, залишився у власності Росії і з 2005 року Україна через суди доводила своє право на володіння ним. Крапку поставили лише у 2015 році, однак згодом Віктор Медведчук домігся скасування цього рішення.
Так у 2015 році, Господарський суд Рівненської області рішення скасував нібито за нововиявленими обставинами власне рішення, яке було підтверджене Апеляційним та Вищим господарським судом, щодо права власності України на частину нафтопродуктопроводу.
А уже в березні 2016 року буцімто власник нафтопроводу російська держкомпанія «Транснєфть» продала нафтопродуктопровід швейцарській компанії International Trading Partners AG, яка по суті знаходиться під контролем Медведчука та пов’язаних із ним осіб.
Далі нафтопровід працював через підприємство «Прикарпатзахідтранс», а отримані прибутки виводили з України на рахунки афілійованих зарубіжних компаній та розподіляли між власниками схеми.
В НАБУ зазначили, що частину доказів у справі змогли отримати завдяки свідченням самого Віктора Медведчука, які він добровільно надав слідству до обміну в Росію.
В СБУ у свою чергу повідомили, що свої дії у 2015 році Медведчук координував з тодішнім вищим політичним керівництвом України та Росії, а також залучив до схеми третіх осіб, які згодом отримали керівні посади на підприємстві, що керувало нафтопроводом.
Наразі про підозру у справі оголосили Віктору Медведчуку та чотирьом представникам колишнього топменеджменту «Прикарпатзахідтрансу», які заволоділи та управляли нафтопроводом, за статтями
- ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги);
- ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу);
- ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 (заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою);
- ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 (організація набуття, володіння та використання коштів, внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою та в особливо великому розмірі).
З травня 2019 року роботу нафтопроводу було заблоковано в рамках процесу повернення у державну власність, а правоохоронні органи досліджували законність приватизації. У січні 2024 року Верховний суд України остаточно визнав українську частину нафтопроводу державною власністю. Наразі досудове розслідування у справі ще триває.
ZN.UA аналізувало контекст подій із визнання права власності на нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок». А глава правління StateWatch Олександр Леменов проаналізував, як через керуючу компанію «труба Медведчука» мало не опинилась у власності олігарха Ігоря Коломойського – «Як Коломойський отримає« медведчуківський» нафтопровід».