Двійко чоловіків, 44 і 46 років, замість того щоб боронити неньку коли не власними силами, то хоча б донатом, за державні кошти організували «стартап» і поклали собі в кишені сотні мільйонів гривень.
Просто уявіть, що суд накладає арешт на квартиру померлого власника, і поки цей арешт триває, ріелтор, який раніше із цим власником співпрацював, продовжує цю арештовану квартиру здавати в оренду, а грошики класти собі в кишеню.
На голову не налазить, правда? Тим не менш аналогічна історія відбулася із держоблігаціями померлого російського «Сбєрбанку» в Україні.
Відповідно до акта банку на кінець дня 25.02.2022 року високоліквідних активів у ньому було 26,9 млрд грн (див. документ 1). Серед них 10,7 млрд грн — облігації внутрішньої державної позики і депозитні сертифікати Національного банку України. Депозитних сертифікатів з них було близько 1,5 млрд грн, їх НБУ погасив і вони «перетекли» у готівку. А де ж решта?
У відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на запит ZN.UA, а що ж фонд отримав, прийнявши російський «Сбєр», ОВДП взагалі не згадувалися (див. документ 2). Після всіх фінансових пертурбацій на 2 травня на накопичувальному рахунку банку в НБУ було вже 16 млрд грн, тобто згадані ОВДП на 9 млрд грн із погашенням у лютому-березні 2022 року загадково з балансів зникли. Це наша «квартира» померлого банку.
Схоже, весь цей час зазначені цінні папери були в компанії ICU під арештом, однак арешт жодним чином не забороняв оперувати коштами, отриманими від погашення цих паперів, заробляти відсотки та щедро преміювати керуючих директорів компанії — Макара Пасенюка та Костянтина Стеценка. Ось вони — наші «ріелтори»!
Про компанію ICU ви точно чули. Створена Валерією Гонтаревою та Макаром Пасенюком, вона доволі швидко перетворилася на так званого ексклюзивного фінансового посередника для еліт (передусім із оточення на той момент президента Петра Порошенка) та потужного гравця на ринку держоблігацій. Кишеньковий банк ICU — «Авангард», дякуючи вправному власнику і перебуванню пані Гонтаревої на посаді голови НБУ, з 2015 року почувається більш ніж упевнено. Кінцеві бенефіціари банку — ті ж таки Пасенюк і Стеценко.
Згідно із законом, 9 млрд грн, вкладені «Сбєрбанком» в ОВДП, мали би повернутися державі на спецрахунок у НБУ. Але щось пішло не так. Рішенням столичної прокуратури на запит Нацполіції Подільського району (?!) вони опинилися не на спецрахунку, а під арештом. Тобто всі активи «Сбєру» до держави пішли, а ОВДП — ні. Оскільки саме ICU обслуговувала фінансові операції «Сбєрбанку», то завдяки арешту ОВДП залишилися на рахунках в ICU.
ОВДП, як відомо, це позика державі, і держава в особі Міністерства фінансів цю позику справно повернула, попри будь-які арешти. Мінфін не мав права не перераховувати коштів за цими ОВДП, а тримачі через арешт не мали права повернути державі цінні папери і покірно приймали оплати. Їх вони також не повертали, бо арешт же ж. За даними НБУ, кошти, витягнуті з Мінфіну (які, як і все майно «Сбєру», взагалі-то належать державі), ICU пускає в оборот. Ось наша «здача в оренду».
Ну, дійсно, що тут такого — гроші мають працювати. При цьому схоже на те, що гроші, які вже мігрували на рахунок ICU в банку «Авангард», вкладаються у депозитні сертифікати Нацбанку — улюблений інструмент наших банкірів. Такі собі «швидкі гроші», адже дохідність за депсертифікатами на той момент була 23% річних. За даними джерела в НБУ, заробіток на «оренді чужої квартири» вже перевалив за 850 млн грн. Якби на цих ОВДП заробляла не приватна компанія, а держава, то могла б купити мінімум 3,5 тисячі «мавіків-3», наприклад.
Вишенька на торті — частково отриманий від цих вкладень дохід 2022 року, вже за офіційним формулюванням Нацбанку, з яким ми мали нагоду ознайомитися, «Авангард» спрямував на виплату винагороди кінцевим бенефіціарним власникам — Стеценку та Пасенюку. Ні багато ні мало — 580 млн грн на двох. Поклали грошики собі в кишені.
Звісно, все це було б неможливо, якби не прокурорський арешт, що фактично подарував ICU гроші, пущені в оборот.
ОВДП «Сбєру» були арештовані за клопотанням прокурора Подільської окружної прокуратури столиці в межах кримінального провадження №42022102070000059, відкритого 14 березня 2022 року (див. документ 3).
Арешт передбачає заборону розпорядження та користування цінними паперами на підставі першої та третьої частин статті 170 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто йдеться про тимчасове обмеження з метою забезпечення можливої конфіскації. Мотивація відповідно до даних справи: «Існування ризику у прийнятті рішень керівництвом (банку. — Ю.С.) на шкоду державній безпеці України».
Про який ризик ідеться, якщо вже 25 лютого в банк зайшов Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розпочавши його ліквідацію і фактично взявши у свої руки всі операційні процеси в банку?
Чому слідчий суддя, як, до речі, і прокурор, у своєму клопотанні взагалі не врахували, що на момент накладення арешту власник майна вже змінився? Законодавство чітко говорить, що з дня процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження його органів управління, а керівники банку звільняються з роботи. З початку процедури ліквідації банку всі попередні власники стають колишніми. Вони без будь-яких арештів обмежені у здійсненні власних корпоративних прав і на 14 березня вже не мали жодного стосунку до діяльності, контролю та управління «Сбєрбанком». Та й узагалі, за якою схибленою логікою арештовані цінні папери на рахунках приватної компанії перебувають у більшій безпеці, ніж на рахунку у Національному банку України?
Справу, в якій арештовано ОВДП «Сбєру», відкрито слідчим Подільської прокуратури за частиною 5 статті 191 і частиною 2 статті 110-2 Кримінального кодексу України. Тобто мова про привласнення та розтрату майна шляхом зловживання службовим становищем та про фінансування дій, вчинених з метою повалення конституційного ладу або захоплення державної влади в Україні. Яким боком до цього букета Нацполіція і столична прокуратура? Якась підозріла підслідність. Добре, припустимо, що у Національного антикорупційного бюро України та СБУ вільних рук нема. Але навіщо був потрібен арешт, якщо на той момент у банку вже господарював Фонд гарантування вкладів? Причому арешт не всіх активів, а саме ОВДП? Якась підозріла вибірковість.
Звісно, подібні питання виникли і у Фонду гарантування. Він їх вирішив ставити у Київському апеляційному суді. Але спір програв — ухвала суду (див. документ 4) від 27 грудня 2022 року, остаточна і без права на касаційне оскарження, зацементувала прокурорський арешт на ОВДП, допоки триває слідство.
Чим керувалися судді? Чому не засумнівалися у діях ані прокуратури, ані слідчого судді? О, відповідь може стати очевидною після усвідомлення, що фактично безкоштовне використання компанією ICU дев’яти мільярдів гривень чужих грошей для власного заробітку залежить від того, скільки триває накладений на них арешт. Розміри зиску дозволяють ділитися?
Наразі на всю цю історію відреагував лише Національний банк. За наявною у ZN.UA інформацією, яку підтверджує джерело в НБУ, регулятор відслідкував походження 580 млн грн річних премій Пасенюка та Стеценка. Не пройшло повз регулятора і те, що рішення про преміювання приймалося акціонером банку «Авангард» — WESTAL HOLDINGS LTD, яка на 100% належить ICU Holdings Limited, власники якої — ті ж таки Пасенюк і Стеценко. Те, що в НБУ стримано називають «конфліктом інтересів» і «недотриманням законодавства та внутрішніх положень банку стосовно політики винагороди», простою мовою зветься — самі собі видали премії.
Відреагував банківський регулятор, за нашою інформацією, в межах, так би мовити, свого інструментарію — визнав невідповідність панів Пасенюка та Стеценка «кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності». А у банку «Авангард», відповідно, ще в травні затребував знайти заміну їм обом у наглядовій раді банку впродовж трьох місяців.
Втрата ділової репутації та місць у наглядовій раді в обмін на 580 млн грн — не така вже й погана угода. Особливо в Україні, де інститут ділової репутації — міфічне поняття. Тим паче що і арешт з усіма його перевагами, і контроль над банком та ICU пани Пасенюк та Стеценко, схоже, збережуть. Ба більше, за інформацією ZN.UA із банківських кіл, навіть нинішнє, доволі м’яке, покарання Нацбанку вони оскаржуватимуть у судах. Почитайте рішення, яке Фонд гарантування вкладів отримав в апеляції, і зрозумієте, що мають ще й усі шанси виграти.