Справа «адвокатів-хакерів» потягла за собою безліч ниток, які за бажання можна розплутати й розпочати реальне реформування судової та правоохоронної систем. Йдеться не тільки про гучні прізвища фігурантів кримінальних справ, яким команда адвокатської компанії «Гарантія ваших прав» під керівництвом Дмитра Борзих, за версією слідства, продавала інформацію. Річ у системних проблемах, які має вирішити законодавець. Починаючи від обмеження доступу до судових реєстрів і закінчуючи накопиченими питаннями адвокатського самоврядування, де Національна асоціація адвокатів України (НААУ) перетворилася на «монополіста», який методично придушує всіх, хто йде проти їхньої системи.
Після публікації матеріалу «Справа «адвокатів-хакерів». Як НАБУ виявило паразитів» асоціація адвокатів активно продовжила інформаційну кампанію проти НАБУ, виступивши на боці групи підозрюваних адвокатів, і в процесі звинувативши наше видання в лобіюванні інтересів антикорупційного блоку. Чесно кажучи, непогана кампанія. Однак пропозиції, викладені в матеріалі, спричинили резонанс не тільки в адвокатському середовищі, підконтрольному незмінній послідовниці Медведчука Лідії Ізовітовій (нам навіть надіслали гнівного листа з вимогою «розкрити суму комерційного договору з НАБУ»), а й серед юристів, які перебувають в опозиції до НААУ. Як об’єктивний дискусійний майданчик судової реформи ZN.UA опублікувало статтю адвоката Дмитра Остапенка на цю тему.
Основна дискусія розгорнулася навколо вимоги НАБУ обмежити доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) на етапі досудового розслідування. Адвокати вважають відкритість реєстрів великим демократичним завоюванням у сфері правосуддя, яке гарантує дотримання прав людини та зменшує зловживання правоохоронців.
Чи можна пожертвувати цією відкритістю заради таємниці досудового розслідування? Наскільки витоки зашкодили розслідуванням конкретних справ топкорупціонерів? Чи дасть змогу викриття групи підозрюваних адвокатів надійно перекрити трубу, якою витікає секретна інформація з НАБУ? Якої реакції на те, що відбувається, очікує від влади антикорупційний блок?
Відповісти на ці запитання я попросила директора НАБУ Семена Кривоноса.
— Семене Юрійовичу, постійні витоки інформації від моменту створення НАБУ послаблюють позиції детективів і прокурорів САП у суді, й це впливає на справедливість вироків. Іноді вони й узагалі розвалюють справи на етапі досудового розслідування. Якою є загроза для антикорупційного блоку від діяльності групи «адвокатів-хакерів» на чолі з Борзих?
— Ми усвідомлювали масштаби проблеми, але довго не могли говорити про це відкрито. Тривало розслідування. Витік, організований підозрюваними, став гігантським проламом, крізь який викачували масиви інформації. Неприпустимо, коли стороння особа, яка не має права доступу, отримує дані й використовує їх в інтересах фігуранта.
Обшук — один із ключових слідчих заходів, що дають змогу отримати важливі докази. Якщо фігурант заздалегідь знає про майбутній обшук, то, звісно, вживає заходів для приховування доказів. Витік даних особливо небезпечний у досудових розслідуваннях із впливовими фігурантами.
За попередніми оцінками, скомпрометовано дані в десятках справ. Ідеться про розслідування з мільярдними збитками, у яких фігурують впливові особи та високопоставлені чиновники. Важко уявити, щоб у цивілізованій країні стороння група осіб могла відстежувати хід розслідування проти таких людей.
— Як оцінити шкоду?
— Щоб оцінити масштаб шкоди, ми нині виконуємо колосальну роботу. У низці справ, можливо, втрачено важливі докази. Зараз розбираємося, наскільки постраждала кожна справа, куди втручались адвокати. Але парадокс у тому, що діяльність цієї групи стала можливою, зокрема, через прогалини в Законі «Про доступ до судових рішень», який дозволяє суддям і правоохоронцям знайомитися з будь-яким рішенням із ЄДРСР. Для доступу потрібен був лише логін і пароль (Лише з 1 березня 2025 року авторизація в ЄДРСР здійснюється через систему «Електронний суд», яка вимагає електронний ключ або токен. — І.В.).
Що в підсумку? Треті особи, які не мають стосунку до досудового розслідування, отримують повну інформацію про стратегію слідства, використовуючи незаконні методи доступу та користуючись тим, що рішення про обшуки, арешти й інші слідчі та процесуальні дії обов’язково вносяться до реєстру. Отже, потрібно змінювати закон.
Усі, хто має доступ до цього реєстру, — законно чи незаконно — можуть бачити ці дані. Як за таких умов можна говорити про ефективне розслідування? Для НАБУ ця справа принципова: вона має показати, як відбувався колосальний витік інформації в низці розслідувань.
— Це вже другий витік даних за час вашого перебування на посаді. Торік був скандал зі справою Юрія Голика, коли інформація з НАБУ витекла на Банкову. Тінь підозри тоді лягла на Гізо Углаву, якого ви зрештою звільнили. Чи можна порівнювати ці два кейси?
— Ні, за масштабами вони непорівнянні. Ми працюємо із впливовими фігурами, які мають власні служби безпеки та вміють захищати свої дані. Добувати інформацію в такому середовищі — серйозний виклик, що вимагає високої кваліфікації й творчого підходу детективів. Є кілька видів витоку інформації.
По-перше, людський чинник, що включає як випадкову неуважність чи порушення процедури, так і, на жаль, окремі випадки недобросовісної поведінки всередині органу. У великій інституції повністю виключити такі ризики неможливо, але ми системно працюємо над тим, щоб їх мінімізувати.
По-друге, широке коло учасників. У досудових розслідуваннях беруть участь не лише детективи, а й експерти, Держфінмоніторинг, держаудитори, банки та інші органи, куди ми надсилаємо запити. Ніхто не може гарантувати, що на якомусь етапі дані не витечуть.
— Організатор злочину, до речі, дотепер стверджує, що процес триває і в нього є свої люди не тільки в судах, а й у НАБУ. Ваше Управління внутрішнього контролю реагує на такі заяви?
— У нас постійно якийсь фігурант заявляє, що в нього свої люди в НАБУ. Та це балаканина. Один із фігурантів на своїй попередній роботі справді перетинався з детективами НАБУ, та це не означає, що в нього є з ними контакт.
Якщо подивитися ширше, то в нас багато колишніх співробітників поліції, СБУ, податкової міліції. Ці люди мають досвід і можуть знати фігурантів. Трапляються випадки, коли детективи самі заявляють про конфлікт інтересів, якщо серед фігурантів опиняються їхні колишні колеги. Тоді ми виводимо їх зі слідчої групи, щоб уникнути витоку. Але доказів впливу організатора злочинів, скоєних групою адвокатів, на процеси в НАБУ немає.
Якщо в когось справді є свої люди в НАБУ, навіщо створювати складні системи доступу до реєстру? Свої люди й так можуть передати дані.
Однак теоретично можлива ситуація, коли співробітники передають інформацію третім особам. Це складна частина нашої роботи, але ми із цим боремося. Наше завдання — виявляти таких людей, оскільки вони мають оперативний досвід і можуть успішно конспіруватися.
— Впіймай мене, якщо зможеш?
— Так. Тому ми обмежуємо коло доступу до інформації та запобігаємо передачі даних третім особам. Але технологія, використана групою адвокатів, зробила витік глобальним. Це третій рівень витоку інформації. Зараз паралельно з основним розслідуванням ми вивчаємо інші факти. Аналізуємо випадки незаконного доступу до постанов на обшук чи арешт, тимчасового доступу до речей і документів. З’ясовуватимемо, чи були в кожній конкретній справі витоки в підрозділах.
— Тобто ви хочете підтвердити свої підозри про витоки під час розслідувань, зіставивши їх із фактами незаконного входу до реєстру в конкретній справі?
— Так. Завжди зрозуміло, коли приїжджаєш на обшук, попереджено фігуранта чи ні. Й ми фіксували це.
— Скільки вам потрібно часу, щоб оцінити шкоду, як ви сказали, в кількох десятках справ?
— Це великий обсяг роботи, з огляду на те, що ми встановили ще й факти компрометації ключів різних суддів, посадових осіб і правоохоронців, які зверталися до реєстру.
— Хочете сказати, що не тільки суддя з Шевченківського суду Києва Волошин «поділився» своїм електронним ключем і паролем?
— Так, і я поясню, чому. Але спочатку скажу про важливий нюанс. Логін і пароль — одне, а так званий твердий ключ (флешка) — зовсім інше. Щоб точно зафіксувати факт передачі інформації, потрібен саме «твердий» ключ. Якщо він є, можна точно встановити, хто передав дані. Без «твердого» ключа висунути претензії складно. Тому ми не можемо на цьому етапі стверджувати, що саме згаданий суддя поділився паролем і електронним ключем. Є ще помічники, яким судді часто довіряють внесення інформації до реєстру.
Зараз уже є «твердий» ключ, і це гарна превенція. Але до цього справді була глобальна схема, й ми почали з аналізу інших даних. Ось, приміром, один із суддів за останні кілька років зробив в ЄДРСР 1 мільйон 174 тисячі (!) запитів. І ми з’ясували, що такі обсяги запитів — не виняток. І це катастрофа. Я ініціював нараду серед правоохоронців, аби показати масштаб проблеми.
— Ви зараз кажете про всю правоохоронну систему й усі суди?
— Так. Тема витоків набагато ширша, ніж одне кримінальне провадження. Вже на цьому етапі видно, що ситуація з незаконним доступом різних осіб до судових рішень виходить за межі поточного розслідування. Це серйозний ризик. Проблема набагато масштабніша й вимагає залучення всієї правоохоронної системи, бо стосується не тільки НАБУ, а й інших правоохоронних органів.
— Отже, злочини, скоєні групою адвокатів, — це лише верхівка айсберга? Судячи з цифр заходження до реєстру їхньої групи, цей ваш «суддя-приклад» є рекордсменом.
— Так. Адвокати — не єдині, хто качав інформацію з реєстрів. Просто нам вдалося їх задокументувати. І вони виявилися, ймовірно, найпросунутішими, бо створили бот і повністю автоматизували процес. Їх цікавили здебільшого наші справи, пов’язані з топкорупцією. Щодо іншого — це давня проблема. Деякі адвокатські компанії, через які можна за гроші отримати інформацію з реєстру, давно й ударно працюють на ринку правоохоронної системи країни.
Рухаємося далі: є дані, де здійснено 1 мільйон 84 тисячі запитів із використанням паролів різних посадових осіб, 1 мільйон 72 тисячі, 557 тисяч… Це вказує на системне використання реєстру для отримання даних. Ми обрали рандомно невелику частину користувачів реєстру. І я кажу вам про рекордсменів.
— Як ви все зіставили?
— Ми зіставили кількість запитів, а потім звірили, що до реєстру з ключем цих посадових осіб входили з різних IP-адрес. Тобто якщо ми кажемо про одного суддю, який здійснив понад мільйон запитів, постає запитання: чому він входив до реєстру з 5830 різних IP-адрес?
— Феєрично...
— Так, ми зараз розбираємося з цією інформацією, все підготуємо та передамо правоохоронцям, до кіберполіції. Потрібно терміново реагувати й закривати цю діру, через яку можна зливати інформацію фігурантам.
— Ви серйозно думаєте, що потішите правоохоронців? Система прогнила вщент і, здається, всім зручно жити на таких дохідних протягах.
— Не узагальнюймо. Люди, які чесно виконують свою роботу, є скрізь. Плюс у нас є факт, який тепер проігнорувати просто неможливо. Правоохоронцям доведеться реагувати.
— Конкретизуймо способи захисту. Якщо ми говоримо про законодавство, то, з одного боку, ви виступаєте за закриття реєстру, з іншого — кажете про те, щоб судді не вносили до реєстру дані заходів досудового розслідування. Саме це й дозволила ВРП, і скасував Верховний суд.
— Це вже законодавець нехай думає, який шлях обрати — повністю закривати реєстр чи дати нам право не вносити туди даних, поки не закінчиться розслідування й справу не буде передано до суду.
На прикладі кількох справ можемо стверджувати, що постанови про обшук або негласні слідчі (пошукові) дії можуть бути внесені до реєстру не раніше, ніж за п’ять років після їх оголошення. Публікація фабули судового рішення в закритому сегменті ЄДРСР 2021 року може бути використана фігурантами або особами, які їм допомагають, навіть за кілька років, оскільки дає чимало інформації людям, які в цьому тямлять.
— І це право має стосуватися не тільки НАБУ та САП, а й усієї правоохоронної системи?
— Так. Інакше не запрацює. Ми пропонуємо кілька варіантів. Один із них — коли слідчий або прокурор виносить постанову про, так би мовити, засекречення конкретного рішення суду. Тривалість можна лімітувати законодавчо.
— Ви розумієте, які можуть бути зловживання в нереформованій правоохоронній системі, що її влада використовує як політичний важіль тиску і на опонентів, і на бізнес?
— А я хіба казав, що в правоохоронній системі немає проблем? Та в цьому випадку йдеться про можливість незаконного доступу до постанов про обшук через корупційні зв’язки — або в суді, або через суддівський ключ. Обшук — це слідча дія, про яку не має знати ніхто. Чи ви пропонуєте викликати адвокатів і попереджати, що в їхнього клієнта планується обшук або арешт? Може, тоді адвокати ділитимуться зі слідством стратегією захисту? Кримінальне розслідування не може перетворюватися на цирк.
— Реакція адвокатської спільноти на вашу пропозицію закрити реєстр є негативною.
— Так, ми читали статті й коментарі. Тому зараз я намагаюся змалювати вам реальну картину. Настав час зняти рожеві окуляри та припинити маніпуляції.
— Є законопроєкт №7033-д глави профільного комітету Дениса Маслова, який дає змогу закрити цей пролам.
— Є, але він містить норми, яких не підтримують деякі громадські організації. Вони стосуються злочинів, скоєних військовослужбовцями. Також у законопроєкті є кілька статей щодо органів досудового розслідування, які могли б бути корисними. Але вже рік, як законопроєкт ухвалено в першому читанні, — й тиша. Ми намагалися вирішити проблему інакше. Є план реалізації наших зобов’язань перед ЄС. Я пропонував на урядовому комітеті включити до плану пункт про обмеження доступу до реєстру судових рішень. На той момент підозр на адресу адвокатів іще не було, але я вже казав про це.
— А про експертизу теж казали?
— Це ще складніше питання. Це останній форпост системи, що значно впливає на розслідування.
— Чи правда, що Марія Зелінська, керівниця Львівського НДІ судових експертиз при Мін’юсті, куди після Центру судових експертиз при МВС передали записи ОРД з офісу адвокатів, уже не працює?
— За моєю інформацією, не працює.
— Але інститут чесно виконав свою роботу, мабуть, тому що не було тиску з Мін’юсту? За нашими даними, профільному заступнику міністра та експерту, який робив висновок, загрожували зокрема відправкою на «нуль».
— Не можу прокоментувати.
— То як зруйнувати форпост системи?
— Є кілька підходів. Перший — створити незалежну експертну установу для досудових розслідувань, які веде НАБУ, з гарантіями незалежності керівника. Це може бути пілотний проєкт, до якого зможуть звертатися як сторона захисту, так і детективи НАБУ та прокурори САП. Ми запропонували цей варіант і не бачимо жодних раціональних пояснень відмови піти таким шляхом.
— Чому, на ваш погляд, вас не чують?
— Хороше запитання. Гадаю, Міністерству юстиції як основному органу, що формує політику у сфері експертиз, потрібно стати флагманом реформ. Можна використовувати модель створення НАБУ й закріпити незалежність нової експертної інституції на рівні зарплати, бюджету, вибору керівника та співробітників. Зробити її незалежною, зокрема й від Міністерства юстиції.
— Раніше казали про створення такої експертизи в межах антикорупційного блоку.
— Це був би ідеальний варіант, але він наражається на критику. Краще, якщо експертиза буде повністю незалежною, зокрема від НАБУ та САП. Це гарантія чистоти процесу. Водночас нова установа має не займатися дрібними справами, а зосередитися на великих розслідуваннях.
— А що робити зі старими залежними установами?
— Усвідомити, що реформа інституту судових експертиз уже перезріла, й почати вживати конкретних заходів. Тим паче, що експертиза — це важливий інструмент для повоєнного відновлення України. У багатьох регіонах уже зараз реалізуються інфраструктурні проєкти, де є порушення й потрібно розраховувати шкоду. Якщо ми хочемо ефективно боротися з корупцією, реформу треба було розпочати ще вчора.
— Що, на вашу думку, заважає законодавцю розпочати її сьогодні?
— Брак політичної волі. Потрібно усвідомити проблему на високому рівні й відмовитися від бажання впливати на рішення експертних установ і наші розслідування зокрема. Проте я наразі не бачу глибокого розуміння ситуації. Але дуже сподіваюся, що «справа адвокатів», яка висвітлює ключові проблеми системи, відіграє свою роль. Те саме стосується не тільки експертних установ Мін’юсту, а й інших органів, наприклад, МВС, СБУ.
— Проблема в тому, що ролі пишуть на Банковій. І якщо Мін’юст чинить хоч і млявий, але опір, то МВС пан Татаров тримає за горло. Як гадаєте, після того як американці, котрі курирували НАБУ й антикорблок загалом, скасували моніторинг корупції й позбавили вас чарівної парасольки, під яку завжди можна було сховатися й попросити захисту, НАБУ вдасться зберегти незалежність?
— Ми й далі підтримуємо нормальні відносини й зі Штатами, і з європейцями. Недавно зустрічалися з послами країн G7 — вони добре обізнані з нашими проблемами. Але ж боротьба з корупцією потрібна насамперед не Америці чи Європі, а нам. Це питання виживання українського суспільства. Тому наша головна опора — громадянське суспільство. Воно може домагатися свого й контролювати дії влади. Саме суспільство та журналісти домоглися реакції на проблеми із закупівлями продуктів харчування в системі оборони. Саме громадськість упливає на кадрову політику й здатна ініціювати зміни навіть в уряді.
— Суспільство захистить ваших детективів, які розслідують справу адвокатів, від кримінальної справи, відкритої ДБР за заявою правління НААУ?
— Завдання ДБР — розслідувати злочини, скоєні правоохоронцями, зокрема детективами. Будь ласка, нехай розслідують.
— Тобто ви повністю впевнені у своїй правовій позиції та підслідності всієї цієї історії?
— Абсолютно.
— А дехто переконаний, що НАБУ теж поступово перетворюється на монополіста. Кажуть: «Вісьмох із десяти підозрюваних справді є за що притягати, а ось двох — ні. Якщо НАБУ причепиться — не відчепиться». Тим паче, що в період воєнного стану чиновникам іноді справді доводиться порушувати закон, аби прискорити процеси. Тому багато професіоналів відмовляються йти у владу. Ну а ті, кому вона потрібна для збагачення, теж не квапляться, бо бачать, що Банкова легко позбувається корупційного баласту. Отже, погано маскувався — як, наприклад, ексзаступник голови ОПУ Андрій Смирнов.
— Це банальний наратив, який використовують, щоб послабити НАБУ. І він набирає обертів у певній частині медіа. Наша відповідь? Ефективне розслідування й відкрита комунікація. Іншого рецепта немає. Справедливий баланс визначає Вищий антикорупційний суд, у якого, до речі, чимало виправдувальних вироків. ВАКС — не кишеньковий суд НАБУ.
А ще оцінка «НАБУ якщо причепиться — не відчепиться» чудово демонструє, що з нами неможливо домовитися.
НАБУ — досить зріла структура, якій іще потрібно розвиватися, щоби стати ефективнішою та системнішою. Нам справді потрібна допомога парламенту для своєчасного усунення законодавчих прогалин, які заважають роботі. Ми розуміємо, що перебуваємо в агресивному середовищі з високим ризиком витоків інформації, тиску та спроб впливу. Шукаємо шляхи мінімізації цих ризиків. Така боротьба вимагає додаткових ресурсів і часу. Тому громадськість часто критикує НАБУ. Але ця критика нас стимулює. Адже ми на одному боці. Зрештою, наш головний роботодавець — український народ.