Останні два роки війни в Україні посилили страхи в сусідніх країнах, які мають спільний кордон з Росією. Всі ці побоювання зосереджені на потенційному російському вторгненні або нападі, і хоча вони можуть бути недоречними — з огляду на військові невдачі Росії в Україні — вони, в силу історичних причин, закарбувалися в суспільній свідомості.
Багато хто з країн Центральної та Східної Європи відчув, що їхні побоювання виправдалися — і що вони занадто легко їх проігнорували. І тепер ці занепокоєння потрібно вирішувати, зазначає Politico.
Будь-які кроки в напрямку припинення вогню наштовхнуться на сильний опір з боку багатьох поляків і прибалтів, оскільки вони інстинктивно відчують, що це ознака того, що Захід від них відмовляється.У Польщі та Литві неодноразово звучав аргумент, що західноєвропейські країни просто недостатньо дбають про безпеку територій своїх східних союзників.
Кілька співрозмовників підкреслили, що посилення стримування в Центральній і Східній Європі є більш важливим для їхньої національної безпеки. Тому запевнення цих країн у власній безпеці може відіграти корисну роль у зменшенні їхнього опору компромісному миру в Україні.
Одним із способів подолання цього занепокоєння могла б стати стратегія стримування, орієнтована на Європу, яка має на меті заспокоїти ці страхи. Бригада німецької армії, яка через кілька років буде постійно дислокована в Литві, є одним із прикладів цього, і це допоможе "зменшити наші страхи", — сказала відома литовська експертка з питань безпеки Маргарита Шешельгіте.
І хоча посилення присутності Франції в регіоні також дає привід для оптимізму, для будь-яких реальних змін в оборонній позиції Європи вздовж її східних кордонів ще належить виконати значну роботу. Наприклад, розгортання однієї "потужної" бригади за словами міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса, було б корисним запобіжником, який би гарантував, що російський напад автоматично спровокує реакцію НАТО. Крім того, посилення європейського стримування в Центральній і Східній Європі — це те, що США також повинні заохочувати й підтримувати.
Поряд зі збільшенням військової присутності, європейцям також необхідно налагодити спільне військове виробництво. Наразі Європа не може виробити навіть мільйон артилерійських снарядів, які вона пообіцяла поставити Україні до березня. Тому посилення виробництва в загальноєвропейському масштабі дозволить ЄС краще підготуватися до будь-якої майбутньої кризи чи конфлікту, а також заспокоїть його східних союзників. В умовах невизначеності щодо майбутніх стратегічних зобов'язань Вашингтона настав час Європі почати робити набагато більше для власної оборони.