Пересічні військові операції Росії й західних держав можуть нести ризик випадкової конфронтації, говориться в статті The Financial Times.
"Зараз ми мигцем побачимо реальну вразливість Росії", - пише автор статті Філіп Стівенс.
Як вважає Стівенс, Путін втратив свій колишній "лоск". Військова операція Росії в Сирії була сприйнята як гра – свого роду сміливий шахових крок у розрахунку на те, що президент США Барак Обама ніколи не піде на ризики. Російський лідер позиціонував себе як необхідний гравецуь у міжнародних зусиллях з припинення громадянської війни. При цьому він хотів поставити хрест на західних намірах змістити Башара Асадда. "І таким чином, вигнаний з ввічливого дипломатичного суспільства після вторгнення в Україну, залишившись фактично в тіні, він раптом опиняється на вершині таблиці", - йдеться в статті.
Телевізор в середині РФ "ліпив" ідеальний образ дій Росії, яка відсилала військові літаки в Сирію, і де бомбились сирійські повстанці – все це "полірувало" самооцінку президента РФ як "лідера великого вітчизняного відродження". Все так і відбувалося до того, як екстремістські ісламісти ІД підірвали літак А321 над Синаєм – вбивство 224 осіб було помстою бойовиків за втручання Москви у сирійський конфлікт. І на цьому тижні було ще одна подія: турецькі військові збили російський бомбардувальник Су-24, який летів до Сирії і при цьому порушив повітряні кордони Туреччини. У цей же період часу диверсанти підірвали лінії електропередач, тим самим залишивши окупований Росією Крим без світла.
"Те, що деякі уявляли собі як перемога Путіна в Україні, перетворилося на болото. Він може стверджувати, що зупинив вплив Заходу на цю країну. Але анексія Криму, стала для нього важким тягарем. Також у Східній Україні продовжують функціонувати проросійські анклави. Зі свого боку, європейські уряди собі на подив підтримують економічні санкції, які накладають реальні витрати на Москву", - говорить Стівенс.
Він також підкреслює, що навіть санкцій США і Європи, у економіки Росії будуть серйозні неприємності. Крах цін на нафту і газ демонструють відмову Путіна модернізувати це галузь економіки, яка приносить основний дохід країни. "Економіка скорочується, а рівень життя падає. Втеча капіталу виснажує валютні резерви і іноземні інвестори будуть триматися подалі. Деякі кажуть, що найгірше вже позаду, але мало хто очікує значне відновлення", - йдеться статті.
Але ніщо з цих проблем не ставить Путіна під загрозу у себе вдома, його громадська підтримка залишається десь у "стратосфері". "Обама, канцлер Німеччини Ангела Меркель, або будь-який інший лідер, як можна було б припустити, хотів би помінятися рейтингами з президентом Росії. Але останні невдачі не завадять йому і далі "скандалити", в Україні або в Сирії", - пише автор.
З'являється ознаки того, що Москва і Анкара хочуть уникнути ескалації після збиття російського літака, не можуть виключити можливість нової "спалаху". Пересічні військові операції Росії й західних держав припускають ризик випадкової конфронтації.
"Так яким має бути наступний крок Заходу? Перший – він повинен прагнути отримати вигоду з неприємностей Путіна і поглибити взаємодію з Москвою, щоб та припинила вогонь у Сирії. Другий крок - Вашингтон, Берлін і Париж в даній ситуації повинні уникнути будь-яких невизначених переговорів з Росією, "спрямованих на зближення відносин в цілому". "Третій, що випливають з другого, це те, що Захід повинен прийняти те, що дипломати називають строго "інструментальний підхід до відносин з Москвою"", - вказує автор.
Необхідність координувати військові операції в Сирії – це само собою зрозуміле речі, йдеться в статті. "Путін готовий працювати над реальним партнерством проти "Ісламської держави", на що Захід повинен реагувати з натхненням", - говориться в статті. При цьому визнає, що поки Асад у влади, домовленості не можуть бути міцними. На політичний перехід в Сирії потрібно час, щоб виробити життєздатну альтернативу і згода Росії та Ірану.
"Великою помилкою було б прийняти будь-яку пропозицію обміну - співпраця з Сирії на потурання по Україні. Путін хоче торгувати цією співпрацею. Це шлях до загибелі. Європейським лідерам, у яких може виникнути спокуса послабити санкції, потрібно згадати, що вони успішно розділили у відносинах з Кремлем переговори щодо іранської ядерної програми і українська криза. При цьому ніхто не повинен забувати, що Росія, так само, як і на Заході, має інтерес у розгромі ісламського екстремізму", - пише автор.
Сирія вибила з колії - США і Європа з самого початку неправильно оцінили цей конфлікт, підкреслюється в статті. А Путін, який все вирішує тактично, показав себе поганим стратегом, резюмує Стівенс.
27 листопада стало відомо, що Росія і Франція домовилися обмінюватися розвідувальною інформацією. Путін заявив, що Росія готова підтримати деякі повстанські групи в Сирії, але сирійська армія і Башар Асад залишаються для РФ одними з головних союзників у боротьбі з терористами.
24 листопада Туреччина збила російський Су-24 на кордоні з Сирією. За версією турецької сторони, бомбардувальник порушив повітряний простір країни. Одному з пілотів літака вдалося катапультуватися.
Увечері 13 листопада Париж потрясла серія терористичних актів. У результаті терористичної атаки загинули 129 осіб, понад 350 отримали поранення.