Те, що претендент робить як кандидат, формує глобальні очікування щодо того, що він чи вона робитиме на посаді президента. У міру того, як кампанія віцепрезидента Камали Гарріс проти колишнього президента Дональда Трампа набирає обертів, вона зіштовхується з трьома зовнішньополітичними випробуваннями.
Перше, і найбільш електорально важливе, — це випробування на роль головнокомандувача. Американці не очікують, що їхній президент буде дипломатичним чи військовим генієм. Вони очікують, що майбутній президент матиме базові навички, темперамент і розсудливість, щоб керувати країною та її збройними силами в складному світі, зазначає Хел Брендс, колумніст Bloomberg Opinion.
На своїй нинішній посаді Гарріс накопичила значний досвід у сфері державних справ. Окрім участі у внутрішніх дискусіях адміністрації, вона заміняла Байдена на ключових заходах, таких як Мюнхенська конференція з питань безпеки на початку цього року.
Однак здебільшого участь Гарріс у вирішенні ключових геополітичних питань була не дуже помітною — за винятком її ролі в міграційній політиці адміністрації, яка не користується високими рейтингами. Тож їй потрібно буде довести свою зовнішньополітичну спроможність, вважає колумніст.
Друге випробування для Гарріс полягає у тому, чи зможе вона сформулювати послідовний, переконливий погляд на роль Америки у світі. ЗМІ, безумовно, зосереджуватимуться на тих сферах, де вони з Байденом розходяться — наприклад, на її готовності чинити більший публічний тиск на Ізраїль, щоб той припинив війну проти ХАМАСу.
"Вона отримає підтримку союзників просто за те, що не є Трампом, а також за те, що підтримує Україну і Тайвань, виступає проти агресивних автократій та інших аспектів спадкоємності з політикою Байдена", — пише Брендс.
Третє випробування — полягатиме в тому, щоб показати, що Гарріс розуміє не лише те, де політика президента була успішною, але й те, де вона зазнала невдачі. Команда Байдена не змогла вирішити цілу низку питань, які доведеться вирішувати Гарріс, якщо її оберуть.
Байден допоміг Україні уникнути поразки, але, схоже, він не має стратегії — окрім сподівання, що ця країна зможе вистояти проти більшого і сильнішого сусіда — для того, щоб довести війну до прийнятного завершення.
Вашингтон використав повітряну і військово-морську міць, щоб зменшити шкоду, яку єменські хусити завдали, атакуючи судна в Червоному морі й Аденській затоці, але він не завдав їм достатньо сильного удару, щоб змусити їх припинити ці напади. Тим часом адміністрація, схоже, не має жодної політики щодо Ірану як ядерної держави, яка може будь-якої миті зробити прорив до бомби.
"Найнебезпечніше те, що його адміністрація не змогла пояснити, як США будуть діяти в стратегічному ландшафті, що характеризується жорстокими загрозами, які посилюються в різних регіонах, і як протистояти кричущим недолікам американської військової могутності, спричиненим, насамперед, недофінансуванням Пентагону", — додає колумніст.
Чим більше Гарріс буде боротися з сильними й слабкими сторонами зовнішньої політики Байдена, тим краще вона буде позиціонувати себе в передвиборчій кампанії й, потенційно, в Білому домі.
Раніше Politico розповіло про те, якою буде зовнішня політика Гарріс, якщо вона стане президентом США. Адміністрація Гарріс, ймовірно, запропонує рішучу підтримку військовим зусиллям України й продовжить ініціативи зі зміцнення альянсів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні в умовах геополітичного піднесення Китаю.