Міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров опублікував статтю в чотирьох африканських газетах минулого місяця. В ній він намагався пояснити мету свого нещодавнього туру по Африці, а також чому, на його думку, африканські країни повинні підтримати війну Москви проти України.
Лавров стверджував, що саме західні санкції - це причина продовольчої кризи в Африці. При цьому він підкреслив, що на відміну від Великої Британії, Франції, Бельгії й інших європейських держав, Росія «не заплямувала себе кривавими злочинами колоніалізму». Ідея про те, що Росія нібито уникла колоніальної експансії, на диво поширена на Заході й в інших регіонах світу, - пише в статті для Wall Street Journal науковий співробітник ініціативи з питань клептократії аналітичного центру Hudson Institute Кейсі Мішель.
Але припущення, що Кремль нібито не скоїв таких же «кривавих злочинів, як Нідерланська, Іспанська чи Португальська імперії, на стільки ж смішне, на скільки антиісторичне. Росія не виникла просто так як міжконтинентальний гігант, розтягнувшись аж до Тихого океану. Москва століттями завойовувала і колонізувала народи в Євразії, грабуючи і підпорядковуючи їх диктатурі диктаторам в Москві і Санкт-Петербурзі. Різняця лише в тому, що європейські імперії проводили колонізацію за морями, а Росія - на суші, захоплюючи прилеглі території.
Надто багато людей не знають або ігнорують факт, що Росія була і залишається головною колоніальною державою. Від Кавказу до Криму, від Арктики до Амуру, від Волги до Тихого океану - російські колоніальні кампанії завойовували численні народи, знищуючи місцеві культури, суверенітети і влаштовуючи геноциди. СРСР, який за визначенням Владіміра Лєніна був антиімперіалістичним, поводився так само. Від організації масових етнічних чисток заради знищення колонізованих народів до створення штучного голоду проти українців і казахів і створення мап з нібито автономними республіками, в яких місцеве населення було позбавлене влади - радянські експерименти з багатьох точок зору просто продовжували колоніальну політику Російської імперії. І це не згадуючи про те, як СРСР впродовж Холодної війни підтримував деспотичні режими в країнах Африки і Латинської Америки, наприклад, в Анголі і на Кубі.
Якщо пострадянські республіки, такі як Казахстан і Молдова, змогли отримати незалежність після падіння СРСР, колонізовані народи в межах російських кордонів, такі як Чечня і Татарстан, знову були пригноблені диктатурою Кремля. Їх перетворили на джерело гарматного м’яса для імперіалізму Москви.
«Війна в Україні чітко продемонструвала, що Росія лишається колоніальною державою, яка прагне повернути під свій контроль всіх, хто вирвався з її хватки. Більшість європейських держав дозволили своїм імперіям розпастися. Але одна європейська колоніальна імперія все ще існує. І ця єдина європейська імперія тепер погрожує геноцидом і потенційною ядерною війною, якщо їй не дозволять повернути собі втрачені колонії», - йдеться в статті.
Пропаганда переконує, що Росія нібито лишається силою добра. Але багато росіян були б шоковані, якби зрозуміли, що Москва нічим не краща, ніж португальці для Анголи або іспанці для Мексики. Дослідники Еріка Марат і Ботагоз Касимбекова вказали на «імперіалістичну наївність» Росії, яка полягає у вірі, що країна нібито «не атакувала і не колонізувала, а лише визволяла і рятувала колонізовані народи». Це також зручна захисна позиція, коли з’являються фото і відео воєнних злочинів, скалічення і спроб влаштувати геноцид в Україні, напрямку пов’язані з російською армією. Мовляв, якщо Кремль воює лише, щоб врятувати людей від західного імперіалізму, тоді росіяни, напевне, воюють проти українських імперіалістів, щоб врятувати «пригноблене населення».
«Але росіянам вже давно пора усвідомити колоніальні злочини свого минулого і теперішнього. Без розуміння того, що Росія була і залишається такою ж винною, як і всі колоніальні імперії минулого, божевілля в Україні не припиниться. Доки Росія не буде повністю деколонізовна, вона буде загрозою для глобальної стабільності і безпеки», - пише Мішель.
Він зауважує, що у Вашингтоні й інших західних столицях з’являються ознаки розуміння необхідності деколонізації Росії. Але всьому світу включно з самою Москвою ще потрібно визнати те, чим РФ була і досі лишається. Колонізація може здатися кроком в минуле. Але коли колоніальна імперія веде свою колоніальну війну у всіх на очах, а люди на зразок Лаврова намагаються змусити всіх дивитися в інший бік, найменше, що можна зробити - це назвати речі своїми іменами.