Російська війна проти України зазнає невдачі. Але серйозні загрози зберігаються. Серед них «мир» на умовах, схожих на ті, які Росія нав’язала попереднім своїм жертвам, щоб Україна роками стікала кров’ю.
Владімір Путін, швидше за все, запропонує умови, які на перший погляд будуть здаватися поступками, але розраховані так, щоб гальмувати розвиток України й загрожувати безпеці навіть за її межами, - пише Wall Street Journal. Українці не погодяться на таке, а інші не повинні намагатися змусити їх прийняти таку підступну пропозицію.
Нещодавні російські війни можуть детально розповісти, що на думці у Путіна щодо України. В Грузії, куди він вторгся в 2008 році, в Молдові, звідки російські війська так ніколи й не пішли, й в Азербайджані, де Москва підтримує вірменських сепаратистів з початку 1990-х років, битви припинилися, але невизначеність триває. Російські сили - суміш з місцевих маріонеток і кремлівських бойовиків - продовжують окопуватися за напівофіційними лініями перемир’я. За підтримки Росії феодали цих маріонеткових утворень тримають під контролем чужі території досі. І саме умови припинення вогню гарантують їхнє існування. Без гарячої війни і стійкого миру ці перемир’я умисне виснажують жертв російської атаки. Москва використовує так звані «мирні процеси», щоб не допустити стабілізації сусідніх країн, які хочуть вийти з російської тіні.
Натяки Кремля вказують на те, що саме так Путін збирається отримати вигоду від свого провального вторгнення, Російський автократ наполягає, щоб Україна змирилася з втратою трьох своїх регіонів, які він вже захопив: Крим, а також Донецьку і Луганську області. Може здатися, що це хороший варіант, але насправді ні. Якщо Росія отримає те, чого вимагає, тоді й над іншими регіонами нависне тінь вигаданого «сепаратизму», фальшивих рухів за незалежність і тому подібних форм диверсії, які вигадає Путін. Фальшиві референдуми й примусовий обмін населенням, швидше за все, зачеплять не лише два чи три регіони України. Навіть якщо Путін продемонструє стриманість спочатку, у нього вже будуть зручні форпости для завдання ще більшої шкоди в майбутньому. В кінці гри, яку він веде, Україну чекає не краща доля, ніж Грузію, Молдову чи Азербайджан, які страждають від залякування Росії вже багато десятиліть.
Захід толерував російську стратегію створення й підтримки «заморожених конфліктів» проти менших сусідів. Це переконало Путіна в 2014 році, що він може безпечно окупувати Крим й розв’язати «сепаратистську» війну в Донецьку й Луганську. Примирення з таким результатом війни в Україні зараз буде великою помилкою. Ризики для безпеки Європи очевидні. Україна більша, ніж будь-які попередні жертви російської агресії й інтриг після перемир’я. Вона межує з чотирма країнами НАТО: Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією. Вона також може стати прецедентом для трьох інших країн альянсу, які колись були під прямим управлінням СРСР: Литви, Латвії та Естонії. Постійна невизначеність й дестабілізація в Україні неприйнятні.
Жахіття, які Росія влаштувала для мирних українців додає терміновості пошукам миру. Україна може в межах розумного розглянути поступки щодо часу й умов приєднання до НАТО чи ЄС. Але поступки, які дадуть Росії постійний важіль впливу на неї, не принесуть жодного миру. Вони лише дозволять провести підготовку нової війни. Саме такі умови Путін хотів би отримати. Президент Володимир Зеленський, який наполягає, що Україна не погодиться на ультиматуми, бачить небезпеку прийняття умов Путіна. Якщо світ хоче бачити мирну й захищену Європу, він не повинен нав’язувати Києву рішення, яке ігнорує уроки інших країн, де Росія отримала все, що вимагала.