За кілька днів до того, як Росія вторглася на територію України, Москва опублікувала низку морських застережень про фактичне закриття частин Чорного моря поблизу узбережжя України, одного з головних експортерів зерна і соняшникової олії у світі.
Подальші російські кроки включно з блокуванням чи захопленням українських портів за допомогою військових кораблів, знищенням елеваторів й іншої аграрної інфраструктури, захоплення орних земель і навіть викрадення української пшениці з подальшими спробами її продати за кордоном були частиною геополітичної битви, яку Кремль веде паралельно з відкритою війною. Про це пише Wall Street Journal з посиланням на західних і українських чиновників.
Російське вторгнення об’єднало західних союзників у підтримці України. Але Росія використала свій посилений вплив на експорт продовольства, щоб розділити ширшу міжнародну спільноту й збільшити тиск на країни Близького Сходу, Африки і Азії. Москва розколює світ методами, які не застосовували з часів Холодної війни. У західних столицях кажуть, що цілі Кремля - використати стурбованість щодо поставок продовольства як важіль впливу, щоб добитися ослаблення санкцій і початку переговорів про перемир’я. Також російська сторона намагається збудувати вплив на країни за межами Заходу і знищити головний стовп української економіки.
«Це класичний випадок використання продовольства в якості зброї. Якщо вони кажуть: «Ми будемо вам доставляти харчі лише за умови, що ви підтримаєте політику нашого уряду», - якою буде ваша відповідь?», - сказав спеціальний представник США з глобальної продовольчої безпеки Кері Фаулер.
Роками Владімір Путін використовував енергоносії як зброю. Нафта і газ допомагали йому повернути вплив, який був втрачений після розпаду СРСР. Тепер продовольство поповнило російський арсенал. Чиновники в Москві відверто вихваляються зростанням свого впливу в цій сфері, навіть якщо вони заперечують застосування нової зброї проти інших країн. Колишній президент і прем’єр РФ Дмітрій Мєдвєдєв раніше цього року сказав, що продовольство - це тиха і «зловісна» зброя, яка може захистити його країну від західних санкцій. Нещодавно Путін заявив, що клієнти отримають свої поставки зерна, а Україна може вільно експортувати свою продукцію.
«Ніхто не заважає їм провести розмінування й дозволити кораблям з зерном виходити з цих портів. Ми гарантуємо їхню безпеку», - сказав російський автократ під час зустрічі з індонезійським лідером Джоко Відодо у четвер.
Але США і західні чиновники кажуть, що Росія продовжує блокувати українські порти. Чорне море кишить російськими мінами. А Москва намагається тримати під контролем експорт як російського, так і українського зерна.
«Росія й сама грає в страшні ігри з власним продовольством, запроваджуючи обмеження на власний експорт, запроваджуючи квоти і вирішуючи, де і коли їжа буде доступною, спираючись на власні політичні міркування», - сказав Держсекретар США Ентоні Блінкен на саміті в Берліні, який пройшов у кінці червня.
Дипломати США бояться, що жорстока російська стратегія працює. Лідери країн Африки і Близького Сходу, намагаючись підтримувати тісні зв’язки з Москвою. Таким чином, їхня позиція тепер відрізняється від тієї, яку вони займали на початку вторгнення. Традиційні ринки для зерна з Чорноморського регіону - це Північна Африка і Близький Схід. Українські врожаї пшениці зазвичай прямують в Індонезію, Єгипет, Пакистан, Бангладеш і Марокко, про що свідчать дані Аграрного департаменту США. Жодна з цих країн не була серед 93 держав, які проголосували за виключення Росії з Ради ООН з прав людини в квітні. Голосування було символічною демонстрацією позиції щодо російської війни проти України.
«Вони, швидше за все, стануть залежними від Росії, якщо не зможуть отримати поставки з України. Зрештою, вони прагнуть зберегти політичну і соціальну стабільність вдома», - сказала колишній чиновник Держдепартаменту з питань продовольчої безпеки Кейтлін Велш.
Через кілька днів після початку російського вторгнення в Україну голова Африканського Союзу, президент Сенегалу Макі Салл закликав Москву «неухильно поважати міжнародний закон, територіальну цілісність і національний суверенітет України». Але в травні Салл вже звертався до європейських чиновників, вимагаючи, щоб вони не відключали банки Росії від міжнародної системи SWIFT. Тому що це «ускладнить або й взагалі унеможливить» підтримку поставок продовольства на континент. Аналогічним чином Ліга арабських держав спочатку висловила занепокоєння через російське вторгнення в Україну. Але потім у квітні Генеральний секретар організації Ахмед Абу Гейт зустрівся з главою МЗС РФ Сєргєєм Лавровим, а вже в травні звинувачував Захід у тиску на країни Ліги з метою «оточити» Росію. Західні дипломати кажуть, що Москва змогла натиснути й змусити утриматися або проголосувати проти резолюцій Генеральної асамблеї ООН.
В березні 141 країна підтримала резолюцію, яка засуджувала агресію Росії проти України. А вже в квітні лише 93 країни підтримали резолюцію щодо виключення Росії з Ради ООН з прав людини. Цього разу Єгипет, Індонеція й інші країни вирішили утриматися, а Алжир і Ефіопія проголосували проти.
«Зараз країни, які можуть найбільше постраждати, не критикують Росію. Якщо Ліга арабських держав і Африканський Союз почнуть атакувати Москву, вона може змінити свою політику», - сказав колишній посол США в Україні і експерт Atlantic Council Джон Хербст.