США і Європа чинять правильно, коли підтримують Україну в її сміливій обороні від російського вторгнення. Але в міру того, що факти на місцях змінюються кожного дня, Заходу потрібно добре подумати про свою кінцеву мету: буде це російська поразка чи перемога України?
Про це в статті для Washington Post пише Генрі Олсен. Росія вторглася в Україну, щоб змусити її стати своїм сателітом, а може й навіть щоб анексувати країну за допомогою грубої сили. Президент Росії владімір путін був відвертий щодо цих цілей від самого початку. Тож російська перемога буде означати усунення законно обраного українського уряду й встановлення маріонеткового, який не просто відмовиться від будь-яких намірів вступити в ЄС чи НАТО, а й рішуче розверне країну на схід. Ці ключові цілі знову були окреслені в новій пропозиції путіна про «мир».
«Російська перемога означає кінець української свободи», - пише автор.
Зусилля Заходу були зосереджені на тому, щоб позбавити Росію можливості нав’язати такі умови українському народу. Економічні санкції знищать російську здатність вести бій. А військова допомога дає українським солдатам засоби чинити опір натиску росіян. Десятки тисяч обіцяних протитанкових ракет Javelin і протиповітряних ракет Stinger допоможуть українцям задушити російський наступ. Якщо її вдасться зупинити, Росія не зможе змусити Україну виконати її вимоги. А отже українська свобода буде збережена. І саме це й буде означати російську поразку.
Але це лише початок ситуації. Якщо наступ буде зупинений, Росія все же зможе окупувати нові частини української території, особливо на півні країни вздовж узбережжя Азовського і Чорного морів. Під її контролем лишаються також Крим, Донецьк і Луганськ. Зрозуміло, що Україна не змириться з цим. Президент Володимир Зеленський захоче повернути українські території й відновити кордони, гарантовані Будапештським меморандумом від 1994 року.
Це і буде перемога України. Для Заходу підтримка цих зусиль буде означати зовсім інші рівні й типи військової допомоги. Україна не може відбити окуповані території без наступальної зброї. А отже знадобиться багато танків, бронемашин піхоти й артилерійських систем. Також буде потрібна дуже велика кількість літаків: як винищувачів, так і літаків для підтримки з повітря, здатних бомбити російські сухопутні війська. А ще потрібні масштабні поставки систем протиповітряної оборони.
Забезпечення Києва всім цим поставить США і їхніх європейських союзників у значно більш агресивну позицію щодо Росії. путін може використати це як виправдання для ескалації конфлікту, почавши боротьбу з зусиллями НАТО зміцнити позиції на території альянсу, або відверто погрожуючи чи навіть розпочавши вторгнення в країни Балтії. Обидва сценарії будуть вимагати прямої військової відповіді НАТО проти російських сил. А шанси небезпечної ескалації між ядерними комбатантами дуже сильно зростуть.
Нинішня логіка зусиль Заходу, схоже, добивається відступу Росії, коли її армія зайде в глухий кут, а економічні санкції задушать її економіку.
«Гадаю, все може статися саме так. Але Зеленський навряд чи припинить вимагати західної підтримки, якщо все відбудеться по-іншому. І тоді США і Європі доведеться вирішувати, чи готові вони піти на все, щоб допомогти Україні перемогти. Чи вони будуть задоволені просто поразкою Росії», - вважає автор.
Він додає, що «наші серця будуть схиляти нас добиватися швидкої української перемоги». Немає жодних сумнівів у тому, хто агресор зараз і був ним останні 20 років. Від отруєння прозахідного кандидата в президенти Віктора Ющенка в 2004 році до анексії Криму й підтримки бойовиків у 2014-му - путін весь час демонстрував, що він не збирається дозволяти будь-якому українському уряду приєднатися до Заходу. Нинішнє вторгнення - це лише останній і найбільш жорстокий доказ намірів путіна.
Однак, «наші голови повинні зупинити нас на хвилинку». НАТО просто не готовий захищати свої кордони від російського вторгнення. Європейським країнам-учасницям знадобляться роки, щоб наростити потрібні військові можливості для ефективного захисту Балтії. Польщі й Румунії, яким теж загрожують російські військові розгортання, теж потрібен час для розбудови своєї оборони. Нерозумно ризикувати потенційною ескалацією, з якою альянс не готовий розібратися зараз. Доведеться прийняти сладні рішення щодо меж західного втручання. Можна сподіватися й молитися, щоб війна в Україні скоро закінчилася. Але навіть так, конфлікт за свободу України й Європи буде тривати роками. США і НАТО потрібно стратегічно обдумати цю нову, довготривалу боротьбу.