Необхідність посилення дипломатії між Росією і США кричуще очевидна. Але ці зусилля повинні бути зосереджені на недопущенні катастрофічного конфлікту між країнами, а не на безплідних спробах зупинити війну проти України.
Російський конфлікт проти України, попри всі жахіття, ще просто не дозрів до дипломатичного рішення. Українська армія наступає на полі битви. А Росія, попри всі ядерні погрози, зазнає поразки. Амбітні українці хочуть повернути контроль над всією територією своєї країни. А російська армія відмовляється йти геть. Тому компроміс поки неможливий, - пише в статті для Washington Post американський журналіст і письменник Девід Ігнатіус.
Коли виникає неров’язка проблема, доводиться її затягувати. Це давно знайома формула і вона має сенс у даному випадку. США не повинні і не можуть диктувати рішення Києву. Натомість вони повинні зберегти потік зброї, відправляючи її надійно і терпляче. Але Вашингтону потрібно знайти нові канали, щоб донести до Москви, що США не добиваються знищення Росії і хочуть уникнути прямого конфлікту.
Росія ж, похитнувшись, нетерпляче шукає розмов теж. Хоча вона останнім часом посилала перекручені і оманливі сигнали. Останнім прикладом стала промова Владіміра Путіна у четвер. Він повторив свої традиційні образи на Захід, але була і ще одна тема про те, що Росія нібито прагне діалогу.
«Рано чи пізно нові центри в багатополярному світовому порядку і Захід почнуть розмову на рівних про спільне майбутнє», - сказав Путін.
Автор вважає, що Білий дім повинен закрити очі на всі дивні деталі поглядів російського президента, а також поставитися до нього серйозно і відповісти на його послання. Ігнатіус наводить приклад хорошої американської відповіді на російський «інформаційний розгул».
На його думку, такою була реакція Вашингтона на шквал звинувачень проти України, що вона нібито готується підірвати «брудну бомбу». Більшість аналітиків на Заході розцінили ці російські звинувачення як вигадку, яку Кремль намагається використати в якості виправдання для застосування тактичної ядерної зброї. Ігнатіус визнає, що й сам зробив такий висновок. Але він також допускає, що Путін може справді в це вірити і думати, що в нього є докази.
Кремль натиснув кожну кнопку, яку тільки міг, щоб відправити сигнал. Російський міністр оборони зателефонував своєму колезі в США. Вони розмовляли двічі. Аналогічні дзвінки з Москви отримати міністри оборони Великої Британії, Франції і Туреччини. Начальник генерального штабу РФ також зв’язався зі своїм колегою в Пентагоні. Росія порушила питання «брудної бомби» на Раді безпеки ООН. Путін і сам повторив ці звинувачення.
Що зробила адміністрація президента Джо Байдена? Вона вчинила мудро, відкинувши російські твердження, але також швидко домовилася, щоб голова МАГАТЕ Рафаель Гроссі провів розслідування. Для цього чиновникам Білого дому і Держдепартаменту довелося зателефонувати в Київ. За добу адміністрація Байдена знайшла міжнародний майданчик, щоб відвернути цю кризу (хоча б тимчасово) і розібратися з гучними російськими скаргами.
На думку Ігнатіуса, це та модель кризової комуніації, яку потрібно застосувати в усіх інших сферах, щоб не допустити початку Третьої світової війни.
«Я вважаю, що Путін брехун і агресор. І я сподіваюся, що українці й далі будуть розбивати Росію на полі битви. Але США також мають неухильний національний інтерес в тому, щоб уникнути прямої війни з Росією, про що Байден говорив неодноразово», - йдеться в статті.
За 8 місяців гіркої війни сформувалися певні правила взаємодії. Щоб уникнути прямого конфлікту, Пентагон тримає свої літаки подалі від російського неба, а кораблі - від російських вод. Байден сказав Україні, що американська підтримка сильна, але не безмежна. Київ хотів закриття неба, а також ракети ATACMS, здатні долетіти до російських міст. Байден відповів «ні» на кожен з цих запитів.
Київ, схоже, готовий йти на ризики ескалації, особливо влаштовуючи таємні операції розвідки, які США не схвалюють. 5 жовтня New York Times написав: у розвідці США допускають, що українські оперативники стояли за вибухом автомобіля російської націоналістки Дарії Дугіної. При цьому американські розвідники застерегли Київ, що «вони проти подібних атак».
Вашингтону є, що сказати Москві про те, що він зробить і не зробить. Перед початком вторгнення в Україну Путін вимагав гарантій безпеки від НАТО. Дипломати повинні відновити цю дискусію. Байдену варто повторити пропозиції щодо обмеження розгортання ракет, обміну інформацією про проведення навчань і уникнення ескалації. Тут можна пригадати, що взаємні гарантії безпеки були формулою, яка допомогла закінчити Карибську кризу. США і СРСР таємно домовилися, що виведуть свої ядерні ракети: американці з Туреччини, а Кремль - з Куби.
Стримування - це неуникний елемент російсько-американського балансу. Росія розуміє, що якщо вона атакує США напряму (або застосує ядерну зброю), вона дорого за це заплатить. Це також стосується погроз, які у середу озвучив чиновник МЗС РФ Константін Воронцов. Мовляв, комерційні супутники, які допомагають обороні України, можуть стати «законною ціллю для удару у відповідь».
Зворотня сторона цього стримування - це те, що США не добиваються знищення Росії. Ядерні держави не можуть дозволити собі принижувати одна одну. Путін може програми у війні, яку він здуру почав. Але це не вина Америки. Вашингтон не може врятувати його від наслідків його дурості.
Посилення дипломатії має сенс, якщо вона правильно зосереджена. США не повинні намагатися домовитися про кінець війни в Україні. Це прерогатива Києва. Навіть якби США захотіли нав’язати рішення, вони не змогли б. Але потрібно невідкладно почати переговори про те, як не дозволити цій жахливій війні стати чимось ще страшнішим.