З початку російського вторгнення 24 лютого в Україні зникли безвісти тисячі дітей. Дедалі більше доказів говорять, що принаймні частину з них примусово вивезли в Росію. За словами постійного представника України в ООН Сергія Кислиці, більш ніж 234 тисячі дітей були вивезені в РФ станом на початок червня.
Викрадення неповнолітніх - це порушення Конвенції ООН з запобігання злочину геноциду і Конвенції ООН з прав дитини. Але свіжі дослідження говорять, що у такої російської тактики були яскраві прецеденти. Про це на сторінках Washington Post пишуть лектор Австралійського національного університету Світлана Черних і лектор Оксфордського університету Франческа Лесса.
В минулому авторитарні режими в Іспанії й Аргентині, досягнувши своєї найбільш смертельної і репресивної фази, вдавалися до викрадення дітей заради переслідування своїх опонентів. Ці історичні випадки можуть розповісти, як Україна може притягнути злочинців до відповідальності.
Що відомо про зниклих українських дітей?
Розмови про викрадення неповнолітніх українців з’явилися ще 19 березня, коли міністерство закордонних справ України повідомило про виведення з Донецької і Луганської областей 2389 дітей. В той же час заступник мера Маріуполя Петро Андрущенко повідомив, що близько 4500 мешканців міста були проти їхньої волі вивезені в Росію. Точна кількість викрадених дорослих і дітей досі не відома. Але багато доказів свідчать, що йдеться про дуже великі цифри. В середині квітня ОБСЄ повідомила з посиланням на українських чиновників, що військові Росії депортували з української території приблизно 500 тисяч цивільних. З того часу цифра зросла. В Києві підрахували, що 1,2 мільйона українців були примусово депортовані.
Поки триває війна, перевірити ці дані, а також визначити місце перебування конкретних дітей і сімей дуже важко. Але повідомлення про примусову депортацію в Росію і загрозу для найбільш уразливих громадян України стривожили Європарламент. Російський дитячий омбудсмен Марія Львова-Бєлова у березні зустрілася з Владіміром Путіним, щоб обговорити внесення законодавчих змін, які б спростили і пришвидшили процес усиновлення дітей, вивезених з України. В квітні Львова-Бєлова підтвердила, що 1560 українських дітей привезли в Росію без їхніх батьків. І їх можуть усиновити російські сім’ї. А російський сенатор Лілія Гумерова відкрито скаржилася на те, що українські діти «зі звільнених територій» не розмовляють російською мовою. Тому вона оголосила про запуск спеціальних літніх таборів для навчання українських дітей російської мови.
Режими в інших країнах теж викрадали дітей
Викрадення і незаконне привласнення дітей диктатурами - не новина. Військовий режим в Аргентині у 1976-1983 роках, наприклад, був відповідальний за систематичне зникнення приблизно 30 тисяч політичних опонентів. Але також режим викрав приблизно 500 дітей, які народилися, поки їхні матері були ув’язнені.
Через незаконну мережу усиновлень ці діти часто потрапляли в сім'ї військових чи поліцейських, причетних до вбивства біологічних батьків. У інших випадках діти опинялися в сиротинцях або були усиновлені лояльними до військового режиму сім’ями. При цьому видавалися фальшиві документи, які приховували їхнє справжнє походження.
До цих дітей ставилися як до «воєнної здобичі», а головною метою диктаторського режиму було «знищити все, що залишилося від його лівих ворогів». Але попри всі перешкоди, неурядова організація «Бабусі травневої площі» змогла успішно ідентифікувати 130 викрадених дітей і і допомогти їм воз’єднатися з біологічними батьками.
Схожа гірка сторінка історії Іспанії була викрита лише в 2011 році. В часи громадянської війни в 1936-1939 роках тисячі дітей відібрали у політичних опонентів режиму генерала Франсиско Франко. Вони потрапляли в сиротинці або ж були усиновлені сім’ями, лояльними до режиму. Точна кількість викрадених таким чином дітей не відома. Але за деякими підрахунками, йдеться про десятки тисяч.
У жінок, які воювали на боці республіканців, силою відбирали дітей. Таким чином, режим Франко хотів «викорінити комуністичні схильності», що досить співзвучно з амбіціями Путіна «денацифікувати» Україну. Пізніше незаконна мережа з усиновлень в Іспанії перетворилася на «дохідний бізнес», який підтримувався аж до 1980-х років.
Про що це може сказати Україні?
Коли репресивність авторитарних режимів досягає піку, відбувається екстремальна дегуманізація їхніх ворогів, яка поширюється на дітей. Їх позбавляють вродженої невинності. Історія свідчить, що ці періоди часто співпадають з більш поширеними порушеннями прав людини. В Іспанії й Латинській Америці це вилилося в масові страти опонентів і викрадення їхніх дітей. У війні проти України Росія, схоже, використовує викрадення українських дітей, щоб створити додатковий тиск на українське населення і уряд, вимагаючи капітуляції.
До цього часу організаторів воєнних злочинів проти дітей рідко притягували до відповідальності. Однак, ситуація змінюється. В 2012 році федеральний суд в Буенос Айресі засудив колишніх аргентинських диктаторів Хорхе Віделу і Рейнальдо Біньйоне до 50 і 15 років ув’язнення відповідно за організацію систематичного викрадення дітей політичних в’язнів.