Світ буде з жахом спостерігати за потенційним вторгненням Росії в Україну, але лише спостерігати. Україні доведеться самостійно боротися з російськими танками та ракетами. Країна може стати полем бою, пише The Washington Post.
Президент Росії Владімір Путін швидко виграє початкову фазу війни, якщо почнеться вторгнення. Величезна армія, яку РФ розмістила вздовж кордонів України, ймовірно, може захопити Київ за кілька днів та отримати контроль над країною трохи більше ніж за тиждень, вважають представники США.
Але саме тоді і почнеться справжня битва для Путіна, поки Москва та її «довірені особи» в Україні намагатимуться контролювати країну, населення якої виступає проти РФ. Якби лише 10 відсотків із 40-мільйонного населення України вирішили активно протистояти окупації, вони б підняли потужний опір. Невеликі групи мотивованих бійців підірвали військову могутність Америки в Іраку та Афганістані.
Проблеми чекають на Росію не тільки в межах України. Поки Путін буде стримувати опір українського населення, економіка РФ опиниться під санкціями, її політичні лідери та бізнес-еліта стануть міжнародними вигнанцями, а велика частина багатства, накопиченого Путіним і його «приятелями», буде заморожена.
Україна спочатку може здатися тріумфальною перемогою Путіна, але навряд чи вторгнення матиме «щасливий кінець». Коли лідери ведуть «непотрібні війни» без чіткого фіналу, вони часто зіштовхуються з катастрофічними непередбаченими наслідками.
Для прикладу можна згадати рішення прем’єр-міністра Ізраїлю Менахема Бегіна про вторгнення до Лівану в 1982 році, яке спровокувало створення «Хезболли», або наказ про вторгнення в Ірак у 2003 році президента США Джорджа Буша, яке дестабілізувало Близький Схід і зробило Іран впливовою державою у регіоні.
Путін стане черговим лідером, який приєднається до того, що історик Барбара Такман назвала «маршем безумства».
За словами високопоставлених чиновників, реакція президента США Джо Байдена базується на трьох елементах. По-перше, він вважає, що глобальному порядку, заснованому на правилах, загрожує вторгнення Росії, і Путін повинен заплатити серйозну ціну за свої беззаконні дії.
По-друге, Байден сповнений рішучості уникати будь-якого прямого військового контакту між російськими та американськими силами, що може загрожувати ядерною війною. По-третє, він переконаний, що, як і під час холодної війни, безпека Сполучених Штатів та їхніх європейських союзників залежить від єдності та сили НАТО.
Росія зібрала сили для різностороннього наступу. Американські та європейські чиновники описують можливий порядок військових дій: близько 130 тисяч військових оточують Україну з трьох сторін, і ще більше сил РФ можуть «прийти на підкріплення». Коли Сполучені Штати вторглися в Ірак з населенням і площею, подібними до України, вони мали менше бойових сил.
Сухопутні війська Росії – це лише початок. Десятки російських бомбардувальників завантажуються високоточними боєприпасами, можуть готуватися десятки артилерійських батарей, а також майже десяток ракетних батарей. Повітряно-десантні війська також можуть готуватися до висадки за лінією, поблизу Києва, Одеси, Львова та інших цілей.
Тим часом, щоб перевірити думки НАТО щодо втручання, російські ядерні бомбардувальники, ракетні війська та підводні човни цього місяця перебувають у бойовій готовності на поспішно запланованих «навчаннях».
Брудну частину війни вестиме спецназ: за години до вторгнення підрозділи «Спецназу» ГРУ та розвідувальні групи ФСБ можуть захопити ключові об’єкти в Києві та інших містах, наприклад, радіостанції, електростанції та державні установи.
Групи агентів можуть бути націлені на вищих посадових осіб. Російські операції під «фальшивим прапором» викликали б хаос. Росія може захопити контроль над простором радіоелектронної боротьби, щоб перешкодити комунікації українського уряду або військових командувачів. Українські війська можуть бути готові воювати, але їм буде важко координувати свої дії з командиром.
Дивлячись на карту, американські офіційні особи можуть спрогнозувати, як буде відбуватися російське вторгнення в Україну. З півночі багато тисяч російських військових, зібраних на західній частині Росії, готові перетнути кордон України і кинутися на Київ. Із заходу така ж кількість російських військ, що знаходяться на півдні Білорусі, можуть бути готові до другого удару по Києву.
Найкривавіші бої можуть відбутися на сході України, де базується майже половина її армії чисельністю близько 250 тисяч. Російські війська могли б одночасно атакувати з південного сходу, через Донбас і поблизу Харкова. Цей крок міг би оточити українську армію та знищити її протягом кількох тижнів. Подібна ситуація призведе до відчайдушних міжнародних закликів до припинення вогню, яке Путін, швидше за все, надасть лише на власних умовах.
Ймовірно, Путін до останнього моменту не зможе вирішити, що саме він вибере з цієї «м’ясорубки». Політичні лідери часто чекають до останньої хвилини, щоб прийняти такі рішення та зберегти максимальну гнучкість. Але американські офіційні особи стверджують, що Путін надіслав наказ своїм командирам підготуватися до можливого бою вже до середини цього тижня, коли земля в центральній Україні замерзне, що дозволить танкам швидко просуватися.
Безжальна політика Путіна проти України, який розгортається протягом десятиліття, є відображенням його переконань і життєвого досвіду. Здається, очільник Кремля справді вірить, що «Москві загрожує Захід», а РФ потрібні буферні зони для захисту від іноземної агресії.
Його родина постраждала під час блокади Ленінграда у Другій світовій війні. Коли Путін говорить про вагу російської історії, він відчуває це внутрішньо.
Найближчими днями варто чекати на відчайдушну останню спробу знайти те, що дипломати часто називають «простором для відступу». Це виглядає малоймовірним, враховуючи наявну військову техніку на кордонах України та відмову НАТО йти на поступки, яких вимагає Путін.
Світ здригнеться, якщо почнеться танковий і ракетний штурм, оскільки Україна має не так багато сил, щоб самостійно протистояти бліцкригу. Заклики до врегулювання шляхом переговорів будуть звучати все частіше, дехто запропонує нові поступки, щоб «заспокоїти» Путіна. Але після цього глобального шоку прийде хвиля гніву та вимога, щоб Росія заплатила ціну за свою агресію. Тоді війна увійде в нову фазу, коли Путін теж відчує біль, резюмує видання.
Настала не війна і не мир, а мировійна, коли все більш незрозумілим стає завтрашній день. Хвилі від неї розійшлися по всьому світу: десятки та сотні виступів заполонили медіа. Захід обговорює можливість «допомогти» Путіну вийти з агресивної позиції, не «втративши обличчя». І це теж важливо, щоб не підвищувати градус протистояння. Але Мюнхен показав марність такої стратегії. Про стимули та стратегії сторін читайте у статті професора Георгія Почепцова «Мир як війна, а війна як мир».