Рідко в області конфліктів так багато залежало від примх однієї людини. Чи збирається президент РФ Владімір Путін почати вторгнення в Україну, на яке натякає концентрація російських військ на українському кордоні? Або ж він блефує, щоб отримати поступки від країни-сусіда та Заходу? Ніхто не може бути впевнений у намірах очільника Кремля. Здається, навіть міністр закордонних справ РФ не до кінця орієнтується в планах Путіна. Але потенційне вторгнення принесе глобальні наслідки, світ повинен зрозуміти їх масштаби, пише The Economist.
Можливо, Путін планує повномасштабне вторгнення, щоб захопити Київ і повалити український уряд. Або він налаштований анексувати частину території на сході України, прокладаючи коридор, що з’єднує Росію з Кримом, який Путін захопив у 2014 році. Путін може розраховувати на війну, в якій Росія «рятує» бойовиків на Донбасі.
Російський президент, ймовірно, зробив висновок, що він має перевагу. Насправді ж очільник Кремля стоїть перед небезпечним вибором. Велика війна тягне за собою масштабні ризики. Але навіть менш масштабна війна, яка обмежує ці ризики, може не зупинити курс України на Захід.
Повне вторгнення Росії може стати найбільшою війною в Європі з 1940-х років і першим з тих пір поваленням демократично обраного європейського уряду іноземним загарбником. Росіяни не лише зазнають втрат, особливо під час тривалого повстання, але й спровокують загибель багатьох людей.
Росія також постраждає від серйозних санкцій. ЇЇ банки будуть суворо покарані, а економіка втратить важливі компоненти. Ультрабагатим росіянам, у тому числі, можливо, самому Путіну, можуть заборонити зберігати кошти за кордоном. Звичайні росіяни постраждали б від зниження рівня життя, який вже й так падає за останні сім років.
Захоплення України коштуватиме Росії стратегічними втратами. Кожна країна-сусід РФ перегляне свої розрахунки безпеки. НАТО посилить оборону східних членів. До альянсу можуть приєднатися Швеція та Фінляндія.
Для Путіна економічні наслідки війни можна було б пережити, принаймні в короткостроковій перспективі. Центральний банк РФ має 600 мільярдів доларів у резервах — більш ніж достатньо, щоб подолати санкції. Але «політичні здобутки» Путіна в Україні будуть легко придушені внутрішніми невдачами в Росії.
Можливо, Путін не планує масштабне вторгнення. Однак будь-яка війна може забрати багато життів і її важко стримати. Санкції будуть болісними. Відокремлення Росії від Заходу все одно прискориться. Більше того, влада в Києві лише подвоїла б свої зусилля для приєднання до Заходу. Агресія Путіна за останні вісім років означає, що населення на сході України не прагне до тісніших зв’язків із Москвою.
Найближчі тижні визначать, що саме планує Путін. Європа зіштовхнулася з перспективою того, що Росія зупинить потік газу. Навіть за відсутності енергетичної кризи, очікувалося, що у 2022 році на енергоносії буде витрачено 1 трлн доларів, що вдвічі більше, ніж у 2019 році. Вторгнення також вплине на ціни на інші товари. Ціни на нафту «стрибають».
Вторгнення в Україну також створило б дестабілізуючий політичний прецедент. Глобальний порядок вже давно підтримується нормою, згідно з якою країни не перекроюють кордони інших держав силою. Коли Ірак здійснив вторгнення в Кувейт у 1990 році, міжнародна коаліція на чолі з Америкою вигнала Ірак. Путін, який володіє ядерним арсеналом, уже уникнув серйозного покарання за анексію Криму. Якщо російський президент почне нове вторгнення в Україну, навряд чи він раптом вирішить укласти мир із НАТО.
Швидше за все, він продовжить свою агресивну політику, завдяки розширеній присутності російських військ у Білорусі, щоб перевірити ефективність договору про колективну безпеку НАТО, згідно з яким напад на одного члена альянсу є нападом на всіх. Путін навчився демонізувати «іноземних ворогів», щоб виправдати свою агресію в РФ.
Інші диктатори приймуть це уваги. Імовірність вторгнення Китаю на Тайвань безсумнівно зросте. Режими в Ірані та Сирії прийдуть до висновку, що можуть безкарно застосовувати насильство.
На такі ризики Захід має реагувати трьома способами: стримування, продовження переговорів та підготовка. Щоб стримати Путіна, західні держави, особливо Німеччина, повинні відкинути свої сумніви, виступити єдиним фронтом і чітко дати зрозуміти, що вони готові заплатити ціну за запровадження санкцій проти Росії, а також підтримати українців, які готові протистояти окупаційній армії.
Тим часом дипломати повинні продовжувати переговори, шукати спільну мову, для прикладу, щодо контролю над озброєнням. Європа повинна підготуватися до наступної енергетичної кризи, чітко гарантувавши, що її перехід до відновлюваних джерел енергії зменшить залежність від російського газу.
Рідко різниця між інтересами країни та інтересами її лідера була настільки різкою. Росії вигідні мирні відносини із Заходом. Такі зв’язки були б доступні, якби Путін не поводився агресивно. Тільки Путін виграє від розбрату, оскільки може сказати росіянам, що вони в облозі і потребують його «захисту». Але навіть найхитріший автократ може помилитися. Вторгнення в Україну в кінцевому підсумку може стати кінцем для режиму Путіна, якщо воно перетвориться на криваве протистояння або змусить росіян активно вимагати змін, резюмує видання.
Чи готові американці і європейці пожертвувати Україною задля поліпшення відносин із Росією? Наскільки важливо для них підтримати Україну? Чи згодні вони послати війська на захист нашої країни у разі нового російського вторгнення? Чи хочуть бачити Україну в ЄС і НАТО? Відповіді на ці та інші запитання дало розлоге соціологічне дослідження, недавно проведене у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Франції, Польщі. Його результати аналізує Тетяна Силіна у статті «Чи готовий Захід захищати Україну від Путіна? Що кажуть у шістьох провідних країнах».