Неоімперіалістична зовнішня політика президента 3 підштовхує сусідів Росії в обійми Заходу і НАТО, тим самими втілюючи російські страхи про оточення.
Про це в своїй статті редактор німецької газети Frankfurter Allgemeine Бертольд Колер. Він зауважує, що Фінляндія стала батьківщиною політики нейтралітету і так званої "фінляндизації". Але Гельсінкі з огляду на військову агресію Росії проти України тепер серйозно розглядає можливість приєднання до НАТО.
Цього ж прагнуть й інші країни-сусіди Росії, зокрема Україна і Грузія, які ніколи не думали вступати в Альянс. У свою чергу НАТО не дуже цьому радіє і прагне й надалі мати якомога менше спільних кордонів з непередбачуваною і агресивною Росією.
"До того, як Росія анексувала Крим, НАТО практично не був присутній в країнах Східної Європи. А тепер всі просять допомогу, вимагають війська, танки, літаки. Київ теж це робить. Невже Путін не врахував усі ці наслідки своїх військових інтриг? Невже йому не спало на думку, що він своїми ж руками втілює те, чого боїться Росія?" - пише Колер.
На думку німецького редактора, саме це і було метою, яку Путін поставив перед собою, розв'язавши війну проти України. Цілком можливо, що Путін хотів, щоб росіяни почали боятися загрозу зовні, тому що вона "згуртовує царство і об'єднує душі".
Російський опозиціонер і шахіст Гаррі Каспаров теж нещодавно заявив, що Путін створив "культуру смерті і страху", щоб утриматися при владі. Каспаров нагадує, як в 2012 році, коли російським президентом знов став Володимир Путін, він зрозумів, що це кінець усіх сподівань на зміну режиму мирним способом.