Мотиви Володимира Путіна щодо відправки армії і зброї в Сирію, поки що виглядають дуже примарно. Але є дещо, що зрозуміло точно: російські дії і зухвалість сильно контрастують із сумбурною політикою США на Близькому Сході.
Про це на сторінках Wall Street Journal пише віце-президент Центру досліджень імені Вудро Вілсона Арон Девід Міллер. На його думку, Путін демонструє зібраність і чіткість у своїй меті захистити режим Башара Асада, який став дуже слабкий і навряд чи годиться на роль союзника. Але, як виявилось, у питанні Сирії Москва ще й може розраховувати на співпрацю з Іраном.
У Вашингтона є три мети у близькосхідній країні. По-перше, розбити терористів "Ісламської держави", по-друге створити сильну опозицію режиму Асада, по-третє – змусити сирійського президента погодитися на передачу влади. Жодна з цих цілей, які, на думку автора, суперечать одна одній, не були досягнуті до цього часу.
Більше того, Вашингтон не має серйозних мотивів і можливості їх досягти. Більшість сирійських опозиціонерів зосереджені не на війні проти "Ісламської держави", а на протистоянні Асаду.
У свою чергу, Путін не має серйозної підтримки у питанні Сирії. Як і у випадку анексію Криму, військова проекція його влади сильно вдарить по російським фінансам. Але йому значно легше грати м'язами і демонструвати силу у сирійській війні, ніж будь-кому іншому. Як і США, він вбачає у "Ісламській державі" серйозну загрозу, оскільки терористи можуть повернутися в Чечню і влаштувати там хаос. Російська розвідка повідомляє про дві тисячі російських бойовиків у Сирії. Але, на відміну від США, Путін може поєднати дві ключові мети, які він перед собою ставить: захистити режим Асада і зміцнити вплив Москви на рішення питання, хто і коли замінить сирійського президента.
Інтерес Росії у впливі на Сирію після повалення Асада може здатися сумнівним. Але Путін завдяки сирійському конфлікту хоче закріпити за своєю країною роль головної політичної сили на Близькому Сході. Крім того, в 2012 році щонайменше 30 тисяч росіян жили в Сирії, а Кремль заявляє про своє право захищати їх за кордоном. До того ж, у Росії є військові бази на сирійській території.
У Путіна є всі шанси встановити контроль над політикою в близькосхідній країні. Так, США підтримують війська курдів, вони тренують сирійські опозиційні сили у Йорданії і проводять авіа удари. Але американських солдатів у Сирії немає, так само, як і лояльної до Заходу армії. У Росії є і перше, і друге. Крім того, Іран і "Хезбола" займають позицію, подібну до російської, і хочуть зберегти режим Асада.
Оглядач нагадує, що Тегеран дозволив російським літакам через свій повітряний простір доставляти військове обладнання для армії президента Сирії. Можливо Путін зазнався. Але на тлі слабкої політики США щодо конфлікту, рішучі і зухвалі дії російського президента виставляють його з сильного боку.
Він нарощує підтримку на Близькому Сході. Попри те, що саме США підписали угоду про з Іраном щодо ядерної програми, підтримку Тегерану отримав Путін.
В цей же час, Росія підтвердила намір продовжити постачання зброї Сирії. Про це заявив голова Держдуми Сергій Наришкін. У цей же час експерти по-різному пояснюють російське втручання в сирійський конфлікт. Російський політолог Лілія Шевцова вважає, Путін не має наміру міняти Україну на Сирію, йому потрібна термінова угода із Заходом. Президент РФ вже підтвердив, що хоче запропонувати Заходуміжнародну коаліцію по "протидії екстремізму", тому саме такої позиції варто очікувати від нього наГенасамблеї ООН. Вона пояснює, що, будучи нездатним вирішувати внутрішні завдання, Кремльпідмінив їх зовнішніми викликами, часто Фейкові, що говорить про виснаження системного ресурсу.
Повідомлялося, що держсекретар США Джон Керрі при зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим дав зрозуміти, що продовження підтримки сирійського президента Башара Асадаз боку Росії поглиблює і розширює конфлікт, а також підриває загальну мету боротьби з екстремізмом.
Після інформаційного шуму і занепокоєння, вираженого з цього приводу Вашингтоном, президент Путін визнав, що Росія допомагає Дамаску технікою, зброєю і тренуванням військових, проте зазначив, що говорити про російську участь у військових операціях в Сирії передчасно. Втім, пам'ятаючи його брехню про неприсутність російських військових у Криму і на Донбасі, до подібних заяв слід ставитися скептично, пише Василь Короткий у статті для DT.UA Куди везе "Сирійський експрес"?