Європейський Союз є досить могутнім об’єднанням держав, яке у своїй економічній потужності поступається лише економіці США. Однак, останнім часом ЄС почав проявляти «слабкість» в деяких дипломатичних питаннях. Тому, не дивно, що автократичні світові лідери «не сприймають серйозно» ЄС та його рішення, пише Bloomberg.
Для прикладу, лідера Туреччини Реджепа Ердогана та невизнаного президента Білорусі Олександра Лукашенка зовсім «не лякають погрози та заклики Європейського Союзу».
Автократичні лідери вже не раз «створювали проблеми» для ЄС.
Європа збиралася запровадити санкції проти Олександра Лукашенко за «грубу маніпуляцію з виборами в країні», натомість Брюссель нічого не зробив.
Кіпр наклав вето на санкції, на що мав повне право. Адже будь-яка держава-член може накласти вето на рішення, оскільки ЄС вимагає одностайності для прийняття всіх рішень стосовно зовнішньої політики.
Саме вимога одностайності в питанні зовнішньополітичних рішень «стримувала» зовнішню політику ЄС протягом багатьох років.
Наприклад, Китай часто міг "вмовити" одну або декілька невеликих країн за допомогою щедрих інвестиційних обіцянок в обмін на їх право вето проти санкцій ЄС.
Але чому Кіпр блокує санкції проти Лукашенко? Ймовірно, влада острівної країни також обурена діями авторитарного лідера.
Але, як це часто трапляється у справах ЄС, Кіпр має власні «інтереси та проблеми». Острівну державу наразі турбує конфлікт у Середземномор’ї та зростання напруги з Туреччиною внаслідок суперечливих рішень президента Реджепа Ердогана.
Відкриття покладів газу у східному Середземномор’ї зробило регіональний конфлікт більш небезпечним, оскільки всі суміжні держави зараз «ведуть боротьбу» за морські кордони.
Минулого місяця Ердоган відправив у «суперечливі води» морський корабель для дослідження морського дна та пошуків покладів газу.
Це обурило Грецію, Кіпр та деякі інші країни. Франція навіть надіслала власний військовий корабель та два винищувачі в суперечливий регіон.
Але Німеччина, яка наразі взяла на себе роль лідера ЄС, та кілька інших держав-членів не хочуть поспішати з додатковими санкціями проти уряду Ердогана. Натомість вони хочуть дати шанс переговорам.
ЄС та Туреччина повинні одночасно обговорити багато питань, таких як ситуація з біженцями, яких Ердоган використовує як «геополітичних пішаків».
Ймовірно, саме Туреччина буде головною «темою для обговорення» на наступному саміті ЄС.
Кіпр побоюється, що Німеччина та ЄС не готові бути жорсткими щодо Ердогана.
Тож острівна держава вирішила використати фактично єдиний важіль впливу і «взяла санкції проти Лукашенка в заручники», доки ЄС не стане більш рішучим щодо Ердогана.
Цілком зрозуміло, що різні держави-члени ЄС завжди матимуть різні зовнішньополітичні інтереси, які базуватимуться на геополітичній, історичній основах, а також на питаннях національної ідентичності.
Подібна ситуація спостерігалася і в питаннях торговельної політики, де різні європейські країни мали власні пріоритети.
Тим не менше, зрештою ЄС зміг дійти згоди стосовно того, що Європа стане сильнішою, якщо вона працюватиме як єдиний торговий блок.
Це дає надію, що подібний консенсус можливий і в сфері зовнішньої політики.
Однак, можливо ЄС варто переглянути вимогу одностайності для прийняття зовнішньополітичних рішень.
Минулого тижня президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен запропонувала запровадити «голосування більшості», адже завжди знайдуться держави-члени, які матимуть власні пріоритети.
Але саме прийняття рішення більшістю голосів дасть шанс ЄС здобути «впливовість» на зовнішньополітичній арені.
А в «геополітично напруженому світі» Європі потрібен «рішучий голос», щоб її взагалі почули. Відмова від вимоги одностайності ЄС у рішеннях стосовно зовнішньої політики - ідея, час якої вже настав, резюмує Bloomberg.
Раніше повідомлялося, що напруга між Грецією та Туреччиною «на межі катастрофи».