Коли члени Конгресу взяли "закон Магнітського" у 2012 році проти посадових осіб Кремля, відповідальних за загибель російського інформатора. І навіть коли вони поширили дію закону на іноземців, залучених у корупцію і порушення прав людини, лише деякі конгресмени тоді розуміли, що закон коли-небудь застосують проти уряду союзника по НАТО, пише The Economist.
Однак саме це і відбулося 1 серпня. Управління казначейства США заморозило активи двох високопоставлених турецьких чиновників - міністрів юстиції та внутрішніх справ, за їх участь в утриманні американського пастора. Туреччина відповіла санкціями проти двох членів адміністрації президента США Дональда Трампа.
Обидві сторони, включаючи президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, запропонували знайти вихід з кризи, а валютні біржі, схоже, подумали по-іншому. Індекс турецької ліри падав по відношенню до долара протягом шести днів поспіль, а дохідність за державними облігаціями досягла нового максимуму, погрожуючи кризою економіці Туреччини.
Туреччина і США були на шляху до угоди, яке могло б прокласти шлях для прогресу з цілого ряду проблем. Туреччина повинна була звільнити пастора Ендрю Брансона, в той час як США дозволила б турецькому банкіру Хакану Атілла пробути термін ув'язнення, що залишився, вдома. Угода не відбулася після того, як міністр закордонних справ Туреччини підняв ставки, попросивши американських чиновників зупинити розслідування щодо державного Halkbank, в якому працював Атілла. Замість звільнення Брансона перевели під домашній арешт.
Враховуючи роздратування урядом Туреччини в США, рішення про санкції не повинно було стати несподіванкою. З часу першої зустрічі з Ердоганом у минулому році, на якій Трамп закликав звільнити Брансона, глава Білого дому неодноразово повторював цю вимогу.
"Як виконавча, так і законодавча гілки вичерпали своє стратегічне терпіння", - сказала Аманда Слоат, колишній співробітник Державного департаменту.
Ще один законопроект, нещодавно схвалений Сенатом, може заблокувати уряду Ердогана отримання сотні американських винищувачів F-35 через покупку Туреччиною системи протиракетної оборони з Росії. Інший законопроект передбачає, що США за допомогою Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку може призупинити кредитування Туреччини до тих пір, поки Анкара не звільнить Брансона і трьох співробітників американських консульств, затриманих за останній рік.
Країна, прив'язана до притоків капіталу, з боргом у розмірі 220 млрд доларів, тепер зіткнулась з різкою валютною кризою. Нові санкції можуть бути руйнівними. Навіть значною мірою символічні заходи, спрямовані проти двох міністрів Туреччини були достатніми, щоб викликати одне з найбільших падінь турецької ліри за десятиліття. 6 серпня валюта впала по відношенню до долара до мінімуму з 2001 року. За минулий рік вона втратила майже третину своєї вартості. З тих пір, як в 2003 році Ердоган став прем'єр-міністром, ліра втратила майже 70% своєї вартості.
В цілому, економіка Туреччини за останній час була не в кращому положенні. В умовах надлишку дешевих кредитних і бюджетних витрат інфляція зростала, досягнувши минулого місяця майже 16%. Такий показник став найвищим з 2003 року. Крах ліри змусив ряд провідних турецьких компаній реструктурувати мільярди доларів боргу. Деякі з них тепер можуть виявитися на межі дефолту. Ердоган вважає, що високі процентні ставки породжують інфляцію (така теза популярна серед економістів, як і поняття про те, що Земля плоска) та наполягає на зростанні будь-якою ціною. Центральний банк послідовно робив занадто мало і занадто пізно, щоб відвести удар по економіці країни.
Зі зростанням інфляції ліра, можливо, повинна ще більше ослабнути, щоб зберегти конкурентоспроможність турецького експорту, вважає аналітик Capital Economics Вільям Джексон. За його словами, найбільш ймовірно, що банк може розраховувати на те, щоб впоратися з валютною кризою. Але впевненість інвесторів зникає.
Закінчення надзвичайного стану 18 липня не поліпшило настроїв, як це і очікувалося. Багато з надзвичайних повноважень уряду, в тому числі право звільнити суддів та державних службовців на невизначених підставах для національної безпеки, з'явилися в законі про нацбезпеку. Інші закони закріплені тепер в конституції, яка посилила владу Ердогана на виконавчу гілку, дозволивши йому призначати і замінювати топових чиновників на свій розсуд. Ердоган звільнив свою стару команду економістів на користь відносно неперевірених лоялістів, в тому числі його зятя, Берата Албайрака, якого він призначив міністром фінансів.