Спостерігаючи за тим, як в Росії "обирають" губернаторів і місцеву владу, виникає питання: "Навіщо всі ці проблеми? Для чого Кремлю створювати ілюзії демократії, коли результати голосування відомі заздалегідь?".
Єдина область, в якій дозволили опозиції брати участь у виборах – це Костромська. Але і там залякували і арештували кандидатів, які виступали проти Кремля. Про це на сторінках New York Times пише Максим Трудолюбов, додаючи, що цей політичний тиск ні в кого не викликав подиву, на відміну від того, що демократичним силам взагалі дозволили брати участь у виборах.
Голосування відбулися по всій Росії в один день і закінчилися однозначною перемогою кандидатів від партії "Единая Россия", які мали необмежений доступ до державного ресурсу і змагалися з бідними "ворогами" і "зрадниками".
Вбивство Бориса Нємцова у лютому знищило остаточно виборчу кампанію опозиції. Його сподвижників переслідували, висміювали, а потім їм відмовили в реєстрації своїх кандидатур в кожному регіоні.
"Результати більшості кампаній були вже визначені виборчими комісіями на стадії реєстрації кандидатів", - підтвердили в незалежній організації спостерігачів на виборах "Голос".
Автор пише, що слово "вибори" не підходить для того процесу, який нещодавно відбувся в Росії. Але у цього голосування є своя функція. І її добре описала політик Катерина Шульман: "Вибори – це той момент, коли регіональна влада повинна продемонструвати федеральному уряду свою лояльність. Найвище політичне керівництво за допомогою виборів підтверджує, що воно в стані контролювати центр і регіони".
"Путін і його команда люблять підкреслювати політичну відмінність між Росією і Заходом. Після численних спроб і помилок, включно із заграванням зі справжньою демократією на виборах мера Москви в 2013 році, в Кремлі зупинилися на системі, яка не має нічого спільного із Конституцією РФ, яку нав'язав Захід і яка досі опирається на західні терміни, такі як "партія" і "парламент". При цьому політичний устрій в країні зробив рішучий крок від прихованого до відкритого авторитаризму", - пише оглядач.
Він додає, що така система добре підходить під уявлення Кремля про звітність. Державні чиновники несуть відповідальність не перед виборцями чи суспільством, а перед своїм вищим керівництвом. Таким чином, рішення про кадрові призначення ухвалюються в Москві, а не на виборчих дільницях.
Трудолюбов зауважує, що влада Росії робить все, щоб росіяни не відчули можливість впливати на владу. Навіть якщо фальсифікації будуть помічені кимось на стадії виборів, кандидата-порушника звільнять десь через рік-два, щоб це не мало вигляд, ніби невдоволення людей на щось вплинуло.
Автор додає, що держава намагається знайти золоту середину між тотальним контролем Кремля і проявами звітності перед народом у вигляді чесних виборів. На цьому шляху колись спіткнувся СРСР і продовжує просуватися, хоч і дещо успішніше, Китай.
"Але в ситуації, коли державні чиновники відповідають лише перед керівництвом, занадто багато внутрішніх протиріч, щоб вона могла зберегтися. Це суперечить людській природі", - йдеться в статті.
Раніше видання Gazeta Wyborcza писало, що російські депутати спішать у відставку через страх перед Майданом. Губернатори, не чекаючи кінця своєї каденції, один за одним йдуть у відставку лише для того, щоб 13 вересня їх знову обрали на 5 років.
"Губернатори нюхом чують, що ситуація в країні, особливо в бідних провінціях, не стає кращою. Телевізійна пропаганда, яка розповідає про нові перемоги Росії, їх не обдурила", - йшлося в статті.