На початку весни 2014 року світ здивовано спостерігав, як солдати без розпізнавальних знаків захоплюють урядові будівлі в українському Криму, оточують українські військові частини і призначають нових лідерів на півострові. Президент Росії 3 тоді говорив, що то були не російські солдати, а нібито місцеві "загони самооборони". Менш ніж через місяць після цих подій Росія остаточно анексувала Крим. А ще через рік Путін визнав те, що і так всі знали: "Так, російські солдати там діяли".
З того моменту термін "правдоподібне заперечення" став частиною більшості дискусій про Росію на Заході.
Про це на сторінках New York Times пише старший науковий співробітник Європейської ради закордонних справ і колишній директор Міжнародного центру оборонних досліджень в Естонії Кадрі Ліік.
Він зауважує, що після тих подій в Україні практика проведення зухвалих операцій за допомогою маріонеток чи будь-яких інших агентів, яких важко ідентифікувати, стало "візитною карткою" Путіна. Часом ці агенти - актори Кремля під прикриттям, як це було в Криму. Але з роками Путін розвинув цю тактику, прямо чи приховано заохочуючи незалежних агентів діяти самостійно, щоб Кремль не забруднив рук. Це зробило Захід безпорадним спостерігачем, нездатним змусити Росію відповісти за свої дії.
Але, на думку експерта, час цієї улюбленої тактики Путіна закінчується. Спроба вбивства екс-шпигуна Сергія Скрипаля може стати моментом, коли підхід "праводоподібних заперечень" досяг своєї межі. Насправді, на думку Лііка, він починає працювати проти Кремля.
Після анексії Криму Росія вдавалася до "правдоподібних заперечень" знову і знову. Приміром, Путін постійно наголошував, що Росія не втручалася у американські президентські вибори "на урядовому рівні", але визнав, що деякі "патріотичні хакери" чи тролі з російським громадянством могли діяти. Російський президент навіть спробував отримати від своїх заперечень додаткову політичну вигоду, просуваючи власні пріоритети. Він звинуватив США у втручанні у справи Росії, а після цього запропонував співпрацю в регулюванні інтернету і соціальних мереж.
Ця стратегія не завжди була успішною. В 2016 році двох російських розвідників звинуватили в спробі організації перевороту в Чорногорії з метою недопустити вступ країни в НАТО. Більш провальним був випадок, коли російські маріонетки збили малайзійський авіалайнер "Боїнг 777" над Східною Україною в 2014 році. Москва досі заперечує свою причетність, але вона не змогла уникнути осуду міжнародної спільноти.
Проблема в тому, що стратегія "правдоподібних заперечень" передбачає використання різного роду активістів і агентів. Деякі з цих людей під чітким контролем Кремля і виконують його інструкції. Інші діють незалежно, намагаючись догодити Путіну. Їх не завжди можна успішно контролювати. Тому вони можуть робити грубі помилки чи переходити межі, які Кремль не хоче переходити.
Теоретично Путін може відмовитися від своїх агентів, коли вони помиляються чи викривають себе. Але це трапляється рідко. Він цінує лояльність понад усе і не бажає карати людей і групи, які здаються йому лояльними, хоч і проблемними.
Але використання маріонеток тепер почало шкодити здатності Росії вести послідовну політику. Західне невдоволення втручанням у його внутрішні справи тепер означає, що навіть цілком законні дії Росії, такі як просування бізнес-інтересів закордоном, розглядаються як підозріла активність. Голова МЗС РФ і бізнес-кола невдоволені такою ситуацією. Але вони не можуть поставити підняти цю проблему в Кремлі. Тому що дії, які були заперечені російським урядом, не можна виносити на нормальну політичну дискусію. Тому різні інститути Росії не можуть ефективно обговорити і вирішити, що країна втрачає і здобуває, коли бере участь у таких операціях.
Спроба вбиства Скрипаля лише погіршила ситуацію. З багатьох точок зору лишається не зрозумілим, чому Кремль хотів би посилити напругу у відносинах із Заходом саме зараз. Ескалація сильно обмежує зовнішньополітичні можливості Росії. А Путіну подобається мати різні варіанти на столі.
Російський президент дійсно не пробачає зрадникам, але до цього часу шпигуни, яких обміняли, здебільшого лишалися в безпеці. Чому раптом Москві порушувати ці правила обміну шпигунів, які діють ще з Холодної війни і часто йдуть на користь їй? Також сумнівно і те, що спроба вбивства могла бути мотивована внутрішньополітичними цілями. Злочин стався надто пізно, щоб його можна було використати на виборах.
На думку автора, більш логічним поясненням здається те, що спроба вбивтва була проведена певним могутнім актором з-за меж Кремля. Але навіть тут є певні сумніви: навіщо лишати настільки чіткий "підпис", яким стала отрута радянського виробництва? Це було послання? Якщо так, тоді від кого і кому?
Втім, на даний момент важливо не це. "Патріотичні хакери" чи тролі можуть діяти самостійно. Але якщо хтось використовує речовину військового призначення, розроблену в Росії, це стає проблемою Москви незважаючи на обставинити чи особу причетних людей. Навіть якщо напад на Скрипаля був "терактом", як про це говорить МЗС РФ, всі підозри все одно впадуть на Росію, оскільки вона єдиний відомий виробник отрути.
Крім того, широкий спектр випадків застосування тактики "правдоподібних заперечень": від України до США - ще більше погіршує ситуацію. Світ ще не знає всіх подробиць про напад на Скрипаля, але він і не збирається чекати їх з'ясування. Надто вже часто в минулому Москва заперечувала причетність до дій, які потім виявлялися вчинками Кремля чи його маріонеток. Тож довіри до російських заперечень немає.
У свою чергу, журналістка Енн Еплбаум писала на сторінках Washington post, що Росія розпилила свою отруту, а тепер поширює брехню, продукуючи масу грубих "пояснень" того, що сталося з Сергієм Скрипалем в Англії. Соцмережі, які наділили анонімних тролів впливом, полегшують завдання створення дезінформації. Соціальні розколи, які зменшують довіру до влади, допомагають її поширювати. Тому зараз, на думку Еплбаум, дуже потрібна більш широка версія британської кампанії з "викриття методології" обману. Для неї знадобиться багато часу і зусиль. Але якщо не почати таку кампанію, тоді світ буде приречений жити в реальності, де правду визначають ті, хто найменше її поважає.
5 березня в британському Солсбері з сильним отруєнням невідомою речовиною був госпіталізований російський шпигун-перебіжчик Сергій Скрипаль та його дочка. Через деякий час були госпіталізовані кілька співробітників екстрених служб, що працювали на місці події. За даними слідства, проти Скрипалів було використано нервово-паралітичну речовину "Новачок" російського виробництва.
Британія зажадала від Росії протягом доби пояснити появу речовини на території Королівства. Однак після закінчення 24 годин Лондон так і не отримав відповіді. Росія будь-які звинувачення на свою адресу традиційно відкидає.
Детальніше про ситуацію навколо отруєння Сергія Скрипаля читайте в матеріалі Олександра Хари "Токсична Росія" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".