Україна залишається за бортом формату співробітництва з Китаєм "16+1", в який увійшли члени і кандидати в ЄС з регіону (від Естонії до Албанії), бо наші шанси стати членом ЄС нікчемні, і Пекін ми не цікавимо як потенційний агент впливу в цьому об'єднанні. Але в загальному контексті "Поясу і шляху" нам теж знайшлося місце.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Віктор Константинов, доцент інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. За його словами, попри минулі труднощі, Китай продовжує інвестувати в Україну, ми беремо активну участь у багатьох міжнародних заходах, присвячених ініціативі.
"Але місце наше в "Поясі і шляху" незначне, обсяг інвестицій - невеликий, і не видно ознак, що ситуація зміниться. І проблема не так у відсутності привабливих для інвестування об'єктів чи в нестабільності, властивій воюючій країні. Головна перешкода - наша неготовність прийняти "Пояс і шлях" у всьому розмаїтті його політичних та економічних умов, - зазначає експерт. - Пріоритетним партнером КНР в ініціативі може стати тільки держава, котра готова до тісної політичної співпраці та обслуговування китайських політичних інтересів. В Україні Пекін бачить дві очевидні перешкоди до цього. По-перше, ми проголосили абсолютність західного вектора розвитку, фактично закріпивши проамериканський зовнішньополітичний курс. По-друге, наш конфлікт із Росією і відсутність кроків до нормалізації примушують Пекін вибирати, хто з двох партнерів (а стратегічне партнерство з Пекіном є і в Києва, і в Москви) для нього цінніший. Поки що вибір відбувається не на нашу користь".
Детальніше про те, як Китай будує новий світ, читайте у статті Віктора Константинова "Від океану до океану" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".