Одним із основоположних принципів 3 з 1849 року стала домовленість про спільну оборону, про яку йдеться у 5 статті Вашингтонської угоди. В ній йдеться, що "збройний напад на одного чи більше членів буде розцінений як агресія проти всі", і що всі країни-учасниці повинні надати жертві допомогу "невідкладно".
"Після розпаду СРСР 5 стаття здавалася пережитком минулого. Але тепер, коли Росія нарощує витрати на армію, при цьому погрожуючи сусідам ядерними атаками і влаштовуючи військові навчання на кордонах країн Балтії, вона знову стала актуальною", - пише The Economist.
Видання нагадує, що 5 статтю останнім часом часто згадують, щоб заспокоїти учасників Альянсу в Балтії. Однак, якщо її уважно прочитати, то стаття про "спільну оборону" нікого не зобов'язує відправляти свою армію на порятунок країни-жертви агресії, а лише не виключає таку можливість.
"Насправді це може бути, що завгодно, від ядерної війни до дипломатичного протесту. Три хитрі умови будуть визначати справжню відповідь НАТО на іноземну агресію", - йдеться в статті.
Перша з них – географія. Якщо агресор зможе захопити територію і закріпитися на ній раніше, ніж союзники прийдуть на допомогу, то можливості НАТО будуть дуже обмеженими. Приміром, так може статися з країнами Балтії. Атака Росії може початися несподівано і закінчитися за лічені години.
"Визволити окуповану територію буде тяжко і навіть шкідливо. У свій час це була реальність Західного Берліну. Балтійські країни застерігають, що військова агресія проти них означатиме війну між Сходом і Заходом, який буде зобов'язаний втрутитися через 5 статтю. Але 5 стаття не передбачає такої рішучої відповіді", - пише видання.
Друга умова – можлива ескалація конфлікту. Багато країн НАТО дійсно готові прийти на допомогу Балтії, якщо буде потрібно захищати регіон від "зелених чоловічків". Але якщо у відповідь на це Росія перекриє свій повітряний простір і націлить балістичні ракети на Захід, ставки стануть дуже високими.
"Рішення діяти чи ні буде прийматися не командуванням НАТО в Брюсселі, а у Вашингтоні. І багато східноєвропейських членів НАТО непокояться, тому що їм тяжко уявити, що американський президент буде ризикувати розв'язанням ядерної війни заради маленької країни на краю світу", - йдеться в статті.
Однак найскладнішою умовою для НАТО буде вирішити, чи дійсно одна з країн-учасниць стала жертвою атаки. Росія використовує так звану "гібридну війну", застосовуючи військових без ознак на формі, пропаганду, маніпулюючи енергетичною залежністю і дипломатичною риторикою.
"В Балтії гібридна війна може включати спроби зіграти на етнічній і лінгвістичній напрузі. Або ж можливе використання особливого приводу, приміром побудови залізниці з Калінінграда в Росію через Литву. Те, що балтійські країни можуть сприйняти за порушення свого суверенітету, в Брюсселі можуть і не назвати "збройним нападом" згідно зі статтею 5", - йдеться в статті.
Сьогодні видання Die Welt писало, що Україна не стане останньою главою у війні Путіна. Два роки тому російські військові розробили концепцію "нелінійної війни". Путін використовує таємні операції, контролює військових і пропаганду. А Україна є тестовою лабораторією. Російський опозиціонер і шахіст Гаррі Каспаров теж нещодавно заявив, що Путін створив "культуру смерті і страху", щоб утриматися при владі. Каспаров пригадав, як в 2012 році, коли російським президентом знову став Володимир Путін, він зрозумів, що це кінець всіх надій на зміну режиму мирним способом.