Виклик, який кидає Росія, стане одним із найбільших для нового президента США, Аналітики кажуть, що слабка позиція Барака Обами дає 3 перевагу і можливість створювати "факти на місцях" у Сирії. І відносини з російським президентом ще більше погіршаться, якщо на виборах переможе Гіларі Клінтон.
Про це на сторінках The Guardian пише Саймон Тісдалл, нагадуючи, що у кандидата-демократа і російського президента досить велика історія взаємної особистої неприязні, яка бере початок ще з часів, коли Клінтон була Держсекретарем США.
"Вона каже, що вважає його холоднокровним агентом КДБ і агресором, який самозбагачується. Він згадує, як вона нібито заохочувала демонстрантів на вулицях виступити проти нього в 2011 році", - цитує оглядач російського публіциста Леоніда Бершидського.
В серпні Клінтон якось назвала Путіна "хрещеним батьком світового радикального націоналізму", поєднавши його з Дональдом Трампом, німецькими ксенофобами, які виступають проти іммігрантів, і "правими" популістами, таких як Марін Ле Пен у Франції.
Якщо припустити, що Трамп програє, тоді в адміністрації Клінтон буде три можливих сценарії. Один з них – визнати, що Путін мав рацію, коли звинувачував США, ЄС і НАТО в ігноруванні чи нехтуванні інтересами Росії після розвалу СРСР. Крім того, доведеться змиритися з окупацією Криму і з тим, що Башар Асад лишається президентом Сирії на якийсь час, поки не з'явиться якась прагматична угода про перехід влади, в якій всі інтереси будуть враховані.
Другий підхід – більш розтягнута версія першого. Він передбачає стримування Росії, де це тільки можливо і запровадження більш жорстких санкцій. Після цього доведеться чекати, коли Путін піде, а Росія зазнає неминучого економічного краху через виснаження її газових і нафтових запасів, а також корупцію, міжнародний остракізм і скорочення працездатного населення. План полягає в тому, щоб "перезавантажити" відносини з "новою Росією" після Путіна.
Третій варіант, на думку автора, найбільш вірогідний, зважаючи на політичні позиції Клінтон. Він передбачає, що США вступлять в пряму конфронтацію з Росією і не лише в Сирії, а в багатьох куточках світу. Це може бути зроблено на основі можливості використання військової сили.
На думку оглядача, третій варіант дуже небезпечний, особливо з огляду на те, як Путін реагує на погрози і диктат. Притиснутий до стіни, він не відступає, а навпаки, йде на ескалацію. У нього немає електорату, критичного парламенту чи незалежних ЗМІ, через думку яких він міг би хвилюватися. Він зневажає міжнародну думку і міжнародні закони. За 15 років стало очевидним, що Путін, як старий радянський танк, не має передачі заднього ходу.
Раніше видання Sueddeutsche Zeitung писало, що Росія намагається вести "холодну війну", але вона не СРСР. Окрім ядерної зброї, у Росії нічого не лишилося від величі СРСР. В неї зараз є лише близько половини від 286-мільйонного населення Радянського союзу. А економіку Росії можна порівняти хіба що з іспанською в часи кризи.
Видання New York Times писало, що нова Холодна війна не почалася, але Путіну подобається псувати чужі плани. Низка кіберстратегів і молодих дипломатів скаржаться впродовж останніх дев'яти місяців, що нездатність накреслити межі дозволеного заохотила Путіна з'ясувати, що ще він може зробити, особливо в часи політичного переходу в США.
А колишній міністр оборони України і лідер партії "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко у коментарі для DT.UA зауважив, що "класичної" холодної війни не буде, сьогоднішні виклики значно неконтрольованіші. Не виконавши роль гаранта безпеки, відведену їй як постійного члена Ради безпеки ООН, Росія сама перетворилася на загрозу війни гарячої, і це вже проблема планетарного масштабу.