Найбільшою геополітичною проблемою для Заходу в 2021 році буде зростання впливу Китаю. Новообраний президент США Джо Байден та китайський лідер Сі Цзіньпін розуміють, що їхні країни повинні знайти спосіб «керувати» суперництвом у довгостроковій перспективі. Однак, якщо лідери планують налагодити стабільні відносини, вони повинні враховувати те, що залишилося не так багато часу, пише Bloomberg.
З різних причин, як Байден, так і Цзіньпін, безперечно, зраділи б паузі у стійкій ескалації напруженості, яка панувала у відносинах між Китаєм та США останні кілька місяців. Байден зіштовхнувся з величезним переліком внутрішніх пріоритетів, які включають загострення ситуації з пандемією, розкол американської нації та уповільнення економіки. Він також вважає, що для того, аби перемогти у стратегічному змаганні з Китаєм, США спочатку повинні відновити власні сили вдома і створити сильну коаліцію однодумців-союзників за кордоном, що займе деякий час.
Сі Цзіньпін так само розглядає суперництво США та Китаю як занадто затяжну боротьбу. Оскільки китайські лідери очікують, що співвідношення сил поступово перейде на користь Китаю завдяки його потужному потенціалу економічного зростання, вони вважають за краще стабілізувати конфлікт із США зараз, коли Китай знаходиться в слабшому становищі.
Спосіб підтримувати рівновагу у відносинах, швидше за все, полягає у збалансуванні конкуренції та співпраці. Із такою стратегією, здається, погоджуються і Байден, і Сі Цзіньпін. На відміну від агресивної політики адміністрації Трампа, яка розглядала американо-китайські відносини як повністю антагоністичні, Байден та його ключові радники з питань зовнішньої політики сподіваються співпрацювати з Китаєм у таких питаннях як зміна клімату, нерозповсюдження ядерної зброї та боротьба з пандемією, навіть попри енергійну конфронтацію з Пекіном щодо національної безпеки, торгівлі та прав людини.
Тим часом міністр закордонних справ Китаю Ван Ї запропонував обом країнам структурувати свої двосторонні питання за трьома сегментами: сфери, в яких вони можуть співпрацювати, розбіжності, які можуть бути вирішені діалогом, та конфлікти, якими вони повинні керувати та контролювати. На початку цього місяця Ван Ї знову висловив надію Китаю на відносини, засновані на координації, співпраці та стабілізації.
Будь-який шанс у Байдена та Сі Цзіньпіна встановити справедливі умови співпраці, швидше за все, буде швидкоплинним та одиничним. З огляду на відсутність довіри між сторонами, і те, наскільки переплітаються основні проблеми, що визначають відносини США та Китаю, зрив та загострення гарантовані, якщо зв’язки між країнами не стануть стабільними.
Проблема в тому, що попри яскраву необхідність співпраці з багатьох ключових глобальних питань, інтенсивний конфлікт відносно якоїсь однієї проблеми ускладнить, а то й зробить неможливою, співпрацю двох країн над будь-чим. Якщо Байден вирішить і надалі вести боротьбу з китайськими технологічними компаніями або модернізувати військові та дипломатичні зв'язки з Тайванем, Сі Цзіньпін навряд чи допоможе США в питаннях зміни клімату або стримуванні ядерної програми Північної Кореї.
Подібним чином, якщо Сі Цзіньпін буде продовжувати репресії в Синьцзяні та Гонконгу, оскільки він вважає, що це суверенітет, який не підлягає обговоренню, громадське обурення в США змусить Байдена запровадити ще більше санкцій проти Китаю.
Щоб отримати шанс впоратися з такими суперечностями, США та Китаю спочатку потрібно встановити межі своєї конкуренції та побудувати реалістичні очікування щодо співпраці. Для цього Байден та Цзіньпін потребуватимуть певних політичних ризиків.
Першим завданням повинно бути відновлення каналів зв'язку високого рівня. Такі контакти були розірвані з минулого червня, коли головний дипломат Китаю Ян Цзечі зустрівся з державним секретарем США Майком Помпео. Дипломатична взаємодія повинна допомогти у розробці найближчого плану дій з відновлення базового рівня стабільності двосторонніх відносин.
На порядку денному повинні бути конкретні заходи щодо управління військовою конкуренцією між США та Китаєм. Ризик збройного конфлікту між двома країнами в Тайванській протоці та Південно-Китайському морі зараз більший, ніж будь-коли з моменту дипломатичного зближення США та Китаю в 1971 році. Саме тому зростають шанси на катастрофічне військове зіткнення, яке буде не надто вигідним для обох сторін.
Також терміново необхідне відновлення культурного обміну, розірваного минулого року, який традиційно забезпечував вкрай необхідний баласт для відносин. Для початку Китай повинен знову прийняти американських журналістів, яких фактично вигнали з країни минулого року, і дозволити їм працювати з меншими обмеженнями. США повинні відповісти взаємністю, знявши еквівалентні обмеження щодо китайських журналістів, які працюють у США.
Щоб уникнути непотрібної ескалації напруженості протягом цього короткого вікна можливостей, Китаю доведеться відмовитись від репресій у Гонконгу та Сіньцзяні. Звільнення та компенсація несправедливо ув'язненим мусульманам в Синьцзяні та спокійне призупинення дії закону про національну безпеку в Гонконгу призведе до усунення основної точки конфлікту між США та Китаєм. Попри те, що такий поворот може здатися малоймовірним, Сі Цзіньпіну слід усвідомлювати, що вартість поточної політики перевищує будь-які сумнівні вигоди та допомагає США об'єднати своїх демократичних союзників.
Інші поступки повинні бути набагато простішими. Китай міг би активно сприяти зусиллям Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо розслідування походження COVID-19, а не перешкоджати їм. Щоб запобігти широкому виключенню китайських компаній із бірж США, китайські регулятори можуть досягти компромісу, який дозволить їхнім американським колегам перевіряти внутрішні аудити цих компаній.
Зі свого боку, адміністрація Байдена повинна провести ретельний огляд кроків, зроблених за часів адміністрації Трампа, і розглянути можливість призупинення, модифікації або скасування заходів щодо Китаю, які викликають сумніви та є важкими для реалізації. Перераховані кроки коштували б кожному лідеру помірної кількості політичного капіталу. Сліпа надія на те, що відносини між країнами налагодяться самі собою, може коштувати США та Китаю занадто дорого, резюмує видання.
Що робити зі зростанням Китаю - є найбільшим геополітичним викликом, з яким зіштовхнуться усі західні демократії в 2021 році, при цьому, жодна з демократичних країн досі не має послідовної відповіді на це питання. До того ж, Китай став перешкодою на шляху до відновлення відносин Європи та США. Вплив Китаю стрімко зростає у всьому світі. За прогнозами, до 2028 року Пекін наздожене США як найбільшу економіку.