Сирійські повстанці близько пів року тому повідомили Туреччину про свої плани розпочати масштабний наступ проти режиму Башара Асада, що мало на меті повалення сирійського диктатора.
Як стверджує Reuters із посиланням на власні джерела, Анкара висловила мовчазне схвалення цих дій, хоча офіційно відмовилася від підтримки наступу.
Згідно з повідомленнями, уряд президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана раніше утримувався від підтримки подібних операцій, побоюючись нової хвилі біженців на північному кордоні країни. У 2020 році Туреччина уклала угоду з Росією щодо деескалації бойових дій у північно-західній Сирії. Проте, за інформацією джерел, позиція Анкари змінилася після того, як Башар Асад неодноразово відхиляв спроби Ердогана досягти політичного вирішення сирійського конфлікту.
Одне з джерел у сирійській опозиції повідомило, що плани наступу передали Туреччині після провалу переговорів між Анкарою та Дамаском. Повстанці закликали Туреччину не втручатися, наголошуючи, що попередні підходи до вирішення конфлікту були безрезультатними.
"Інший шлях не спрацьовував роками ‒ спробуйте наш. Вам не потрібно нічого робити, просто не втручайтеся", ‒ йшлося у повідомленні повстанців.
Голова міжнародно визнаної сирійської опозиці Хаді Аль-Бахра зазначив, що перед початком операції групи HTS і SNA мали "обмежене" спільне планування та домовилися уникати конфліктів між собою. Він додав, що турецькі військові знали про дії озброєних формувань.
Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан підтвердив у своєму виступі в Досі, що спроби Ердогана знайти спільну мову з Асадом зазнали невдачі. За його словами, Туреччина "знала, що щось назріває". Водночас заступник міністра закордонних справ Нух Йилмаз, виступаючи на конференції в Бахрейні, заперечив будь-яку офіційну підтримку наступу. Він наголосив, що Анкара була стурбована потенційною нестабільністю в регіоні.
Нагадаємо, збройна опозиція захопила столицю Дамаск, змусивши Башара Асада залишити країну. Династія Асада керувала Сирією з 1971 року, використовуючи репресії та терор для утримання влади.