Через успіх ядерної і ракетної програми Північної Кореї зовнішня політика США розділилася на дві непоєднувані гілки.
Дипломатичні зусилля, націлені на те, щоб посадити північнокорейського диктатора за стіл переговорів, протистоять войовничій риториці Білого дому.
Про це на сторінках Newsweek пише старший науковий співробітник Інституту Кінанна Максим Трудолюбов.
В той час, коли Держсекретар Рекс Тіллерсон поїхав у Азію, щоб сформувати регіональну дипломатичну кампанію для стримування КНДР, президент США Дональд Трамп почав погрожувати Пхеньяну "вогнем і люттю". Хоча ще три місці тому він говорив, що для нього було б "честю" зустрітися з північнокорейським диктатором.
"Ми не добиваємось повалення режиму, його краху чи об'єднання регіону", - казав Тіллерсон два тижні тому, відвідуючи столиці азіатських країн.
Він провів низку зустрічей з китайськими, російськими і європейськими дипломатами за лаштунками форуму ASEAN в Манілі. Але несподівана жорстка риторика Трампа, якого обтяжуть розслідування щодо зв'язків його виборчої команди з Росією, призвело до постійного обміну погрозами з Пхеньяном. Китай і Росія підтримали нові санкції ООН проти Північної Кореї. Обидві країни думали, що їхні голоси мають серйозне значення, оскільки вони коштуватимуть північнокорейській економіці мільярд доларів від експорту. Але люті заяви Трампа вибили їх з колії.
КНДР (на півночі) і Республіка Корея (на півдні) були створені тому, що підкінець Другої світової війни СРСР окупував північ Корейського півострова, а американські війська - південь. Тоталітаризм півночі базується на квазі-релігійному ізоляціонізмі. Наступного року КНДР виповниться 70 років. Вона стане найстарішою революційною автократією у світі. Хоча рекорд все ж лишається за СРСР, який проіснував 74 роки. Однак, його історія закінчилася. На відміну від Радянського Союзу, Китайська Народна Республіка існує і сьогодні. Але вона пережила низку ринкових трансформацій, тож Мао Цзедун навряд чи впізнав би свою країну.
Той факт, що сім'я Кімів у Північній Кореї змогла утримати політичну владу в руках, не переписуючи ідеологію предка-засновника, піддаючись реаліям сучасного світу, заслуговує уваги. Кіми знають, як силою зберегти режим. Насправді лідерів Північної Кореї можна вважати світовими чемпіонами репресій і безжальних нелюдських методів. Погрози з боку США для них - "це хліб".
Ось тому Росія і Китай, у яких є спільні кордони з КНДР, стараються не вдаватися до відкритих погроз на адресу режиму в Пхеньяні. Їхня м'яка позиція щодо Північної Кореї не базується на якійсь симпатії, яка могла б існувати між колишніми союзниками. Йдеться про інтереси. Північна Корея - проблема для всіх, але для кожного з великих гравців ця проблема різна.
"Якщо міжконтинентальні ядерні можливості Північної Кореї вносять серйозні зміни для Америки, для Китаю це нічого не означає", - вважає професор Дортмундського коледжу Дженніфер Лінд.
Проте падіння КНДР означатиме для Китаю і Росії хаос на кордоні. Зброя масового знищення може потрапити в руки злочинних акторів, може спалахнути громадянська війна чи початися наплив біженців, у порівнянні з яким проблеми у Європі через сирійську трагедію можуть здатися дріб'язком. Тому Москва і Пекін не хотіли б, щоб режим в Пхеньяні впав зараз.
Автор зауважує, що непоміченим фактором лишається те, що Білий дім в цей час наповнений зовнішньополітичними новачками. Тож не дивно, що для них феномен Північної Кореї - це щось страшне. Китай і Росія, які частково відповідальні за саме існування КНДР, не бачать у ситуації нічого нового.
"Їм не подобається те, що вони бачать, але вони знають, як з цим жити. Але ще менше їм подобається американський політик, який намагається вирішити свої домашні проблеми, підживлюючи конфлікт за кордоном, як це зробив Володимир Путін", - йдеться в статті.
Нагадаємо, раніше на сайті американської газети The New York Times була опублікована стаття під заголовком "КНДР могла добитися успіху у випробуванні ракет завдяки двигунам з України". В цьому матеріалі, з посиланням на дослідження спеціаліста з ракетним питань Майкла Еллемана йдеться про те, що останні успіхи КНДР випробування міжконтинентальної балістичної ракети "стали можливі завдяки покупці потужних ракетних двигунів на чорному ринку, ймовірно, з українського заводу, що має історичні зв'язки з російською ракетною програмою". Секретар РНБО України Олександр Турчинов заявив, що українські оборонний і авіакосмічний комплекси >ніколи не постачали зброї і військових технологій в КНДР, а інформація про це помилкова і, швидше за все, спровокована російськими спецслужбами.