Криза, яка охопила Бориса Джонсона, може поставити хрест на його політичній кар’єрі. Але вона також завдала потужний удар по глобальній позиції Великої Британії якраз тоді, коли країна не може собі цього дозволити.
Можна що завгодно думати про сумнівну реакцію Джонсона на різні скандали на Даунінг-стріт. Але в питанні ключової міжнародної проблеми сучасності, а саме російської війни проти України, британський прем’єр-міністр продемонстрував необхідну чіткість мети і бачення. Про це пише The Telegraph.
Трагедія скрутного становища Джонсона полягає в тому, що якби не його очевидне нехтування фактологічною точністю, його б зараз шанували як великого державного діяча. На самітах G7 і НАТО він зіграв важливу роль у тій згуртованості навколо України, яку продемонстрували міжнародні лідери. Водночас він пообіцяв забезпечити важливі військові поставки, а також заохочував союзників зробити те ж саме. Видання відзначає прибуття в Україну першої партії американських артилерійських систем HIMARS. Вони вже впливають на ситуацію на полі битви. Саме ці системи впродовж останнього тижня завдали удар по російській авіаційній базі в окупованому Мелітополі. Системи HIMARS характеризуються більшою далекобійністю й точністю, ніж будь-яка інша зброя в українському чи й навіть російському арсеналах. Київ переконаний, що більша кількість такої зброї може допомогти змінити хід війни на користь України.
Президент Володимир Зеленський відверто демонстрував свою вдячність Джонсону, називаючи його «чудовим хлопцем», який «увійде в історію» за свою підтримку України в тяжку годину. Важливо і те, що міжнародні позиції британського прем’єра так посилилися завдяки слабкій діяльності інших ключових союзників.
«Навряд чи репутація президента Франції Еммануеля Макрона хоч колись відновиться після його підлабузництва перед Владіміром Путіним. А канцлер Німеччини Олаф Шольц досі ніяк не може змиритися з тим, що виключно Москва винна у війні, яка триває в Україні. Тим часом здатність Вашингтона грати свою традиційну роль лідера постійно підривається помилками президента Джо Байдена», - пише видання, додаючи, що американський президент «не здатен відрізнити Швецію і Швейцарії».
У цей час Джонсон продемонстрував готовність «витягти голову з піску». На початку війни, коли Німеччина демонструвала тривожну відсутність розуміння того, що відбувається в Україні, закривши своє небо для поставок зброї, Джонсон був на передовій зусиль, націлених забезпечити українську армію необхідною підтримкою.
«Дуже сумнівно, що Зеленський взагалі був би живий зараз, якби не тисячі протитанкових ракет NLAW, які Британія передала Україні. Ця зброя зіграла важливу роль у придушенні наступу Москви на Київ, який повинен був закінчитися вбивством українського лідера й заміною його маріонетковим проросійським режимом», - йдеться в статті.
Джонсон отримав вагому моральну підтримку з боку ключових британських міністрів, таких як міністр оборони Бен Воллес і міністр закордонних справ Ліз Трасс. Це свідчить, що навіть без лідерства прем’єр-міністра Лондон продовжить грати вагому роль у боротьбі з російським вторгненням в Україну. Однак, хто б не замінив Джонсона, навряд чи наступник буде на стільки ж готовий йти на ризик чи докласти бодай трошки більше зусиль на користь Києва.
Але можна сказати напевне, що будь-який лідер від Консервативної партії впорається з роботою краще, ніж низка опозиційних кандидатів, які бажають зайняти Даунінг-стріт. Лідер Лейбористської партії сер Кір Стармер відчайдушно намагається довести свою прихильність до НАТО. Але це ж саме не можна сказати про інші впливові фракції лейбористського руху, багато з яких стверджують, що саме НАТО, а не Росія, несе відповідальність за те, що в Україні триває війна. Мовляв, політика розширення альянсу на схід «спровокувала» її. Внутрішні настрої проти оборонного блоку серед лівих парламентарів-лейбористів змусила Стармера втрутитися у перші дні вторгнення після того, як колишній тіньовий міністр оборони Даян Аббот і екс-тіньовий міністр фінансів Джон МакДоннелл підписалися під листом від марксистської коаліції «Стоп війні», яка критикувала втручання НАТО. Вони відкликали свої підписи лише після того, як Стармер пригрозив усунути парламентського організатора.
Колишній лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін лишив свій підпис під листом. Його проросійські настрої відомі вже давно. У 2018 році Корбін був єдиним, хто критикував жорстку реакцію британського уряду на отруєння колишнього шпигуна Сергія Скрипаля в британському місті Солсбері.
Шотландська національна партія стала ще однією помітною політичною силою, здатною підтримати майбутню лейбористську адміністрацію, яка ніяк не може помітити злочини деспотичного режиму Путіна. Колишній лідер партії Алекс Салмонд довгий час працював на підконтрольний Кремлю телеканал RT і припинив це робити лише тоді, коли Путін вторгся в Україну. Тим часом, колеги Ніколи Стерджен з Шотландської національної партії скаржаться, що Україна отримує надто велику допомогу від британського уряду.
У Джонсона були свої недоліки. Але принаймні в питанні України він продемонстрував якості справжнього державного діяча.