Нещодавні випади Євгенія Прігожина на адресу російського Міноборони, а отже, і самого Кремля, не слід розглядати як чергову промову брехуна зі стажем. Його надзвичайні погрози внутрішнього насильства (він говорив про «натовпи з вилами» і навіть про революцію) - це яскравий показник того, наскільки серйозними стають справи за лаштунками путінського режиму.
Про це в статті для The Telegraph пише полковник армії Великої Британії у відставці Річарда Кемп, який брав участь в операціях під час війн в Іраку, Афганістані, а також в Боснії і Герцеговині.
Британський військовий зауважує, що Прігожин передбачувано поспішив приписати собі заслуги своїх «вагнерівців» у захопленні Бахмута, але при цьому зробив більший акцент на ціні. Він стверджував, що було вбито 20 тисяч його найманців. Хоча полковник Кемп переконаний, що ця цифра дуже сильно занижена і до неї слід додати дуже велику кількість солдатів російської армії.
Враховуючи, що окупація Бахмута не приносить Росії жодної очевидної стратегічної чи навіть тактичної вигоди, апокаліптичні заяви Прігожина майже повторюють настрої царя Пірра після перемоги над римлянами в битві при Аскулумі, який зрозумів, що «ще одна така перемога остаточно знищить його самого».
«Бахмут став алегорією всієї російської війни до цього часу, яка передбачала катастрофічні руйнування великою ціною і без жодної користі. Якщо вона продовжуватиметься в тому ж дусі, то прогнози Прігожина щодо початку революції не можна назвати неможливими», - пише британський військовий.
Власник ПВК «Вагнер» говорив про 1917 рік, коли солдати і їхні сім'ї повстали проти російського уряду. Але не потрібно повертатися аж так далеко в минуле, щоб провести ще ближчі паралелі з тим, що відбувається сьогодні. Війна в Афганістані відіграла важливу роль у розпаді Радянського Союзу в 1991 році.
Спочатку задумана як короткострокова інтервенція, як і в Україні, ця кампанія фактично тривала 10 років і коштувала понад 15 тисяч радянських життів. Поразка від озброєних США моджахедів принизила і дискредитувала радянську армію, зруйнувавши фундамент, необхідний для того, щоб тримати країну вкупі. Втрата відчуття радянської військової непереможності підбадьорила дисидентів, включаючи незадоволених ветеранів війни і їхні сім'ї, особливо в неросійських республіках, на які впав непропорційний тягар втрат.
Афганістан також підірвав впевненість радянських лідерів у тому, що вони можуть покладатися на армію для придушення повстань. Антивоєнні настрої серед населення зростали в міру розгортання конфлікту і збільшення кількості жертв, що спричинило фундаментальні зміни в тоні матеріалів про події на фронті і вдома, які публікувалися в ЗМІ.
Сьогодні всі ці наслідки більш гострі, тому що втрати набагато більші і в значно коротші терміни. І це в епоху, коли інтернет і соціальні мережі висвітлюють військову некомпетентність більш ретельно, ніж це можна було уявити за часів радянського вторгнення в Афганістан.
«Наслідки катастрофічно невдалої війни, напевне, можна було б легше пережити в країні з більшою структурною стійкістю. Але Російська Федерація - надзвичайно крихка, її енергозалежна економіка розірвана санкціями, розгул корупції викликає все більше обурення населення з обмеженими перспективами процвітання, які війна ще більше скоротила. Тим часом зростає етнічне обурення серед неросійського населення, яке заплатило найвищу ціну в бойових діях, а політична система, повністю залежна від культу особистості Путіна», - йдеться в статті.
Полковник Кемп вважає, що якщо війна і призведе до фундаментальних змін у РФ, то, швидше за все, це буде набагато складніший шлях, ніж розпад Радянського Союзу. І не слід очікувати нового режиму, який захоче закінчити війну, запровадити демократію і встановити теплі стосунки із Заходом.
«Не варто очікувати ще одного Міхаіла Горбачова. Натомість ми цілком можемо зіштовхнутися з тривалим хаосом, насильством, повстаннями і репресіями, з боями між російською армією, національною гвардією, службами безпеки, безліччю приватних армій, а ще, можливо, з баченням Прігожина про натовпи на вулицях з вилами. Навіть якщо Росія не розпадеться на етнічні «князівства», за неї боротимуться конкуруючі прихильники жорсткої лінії, розлючені зрадою корумпованої еліти», - вважає британський військовий.
Він визнає, що все це, звісно, може не відбутися. Але Захід повинен пам'ятати, що розпад СРСР був несподіваним як за масштабом, так і за швидкістю. Радянський Союз був надто великим, щоб зазнати краху. Але якщо щось подібне повториться, розпад РФ може зменшити рівень загрози для європейської і глобальної безпеки, який надходить з Москви.
«Але цього разу давайте не будемо говорити про «мирні дивіденди». Тому що ми можемо впевнено сказати тільки одне: Росія відновиться і знову вийде на поле бою», - пише полковник Кемп.