Рішення Росії вивести свої війська з Херсону на оборонні позиції на лівому березі Дніпра засноване на чіткій військовій логіці. Російський контроль над містом можна було зберегти лише дорогою ціною, втративши велику кільість солдатів і техніки.
З оперативної точки зору, відступ повинен допомогти Росії стабілізувати свої оборонні позиції за зиму. А зі стратегічної - відступ був однозначною поразкою Москви, - пише в статті для The Guardian старший дослідник сухопутних методів війни Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) Джек Вотлінг.
Український контрнаступ в Херсонській області почався в кінці серпня. І, на думку експерта, українські військові тоді знали, що їм не вистачить бойової сили, щоб штурмувати місто. Однак, удари по мостах обмежили здатність Росії забезпечувати свої війська важким озброєнням. Водночас, Дніпро захищав українську армію від контратак. Сприятлива геометрія поля бою дозволила Україні створити смертельну зону, в якій українська артилерія могла завдавати тяжких втрат найбільш мотивованим і компетентним підрозділам російської армії.
Попри те, що умови на полі бою були на користь України, з часом російська армія виявила, що вона політично прив’язана. Після оголошення анексії відступ розглядався як неприйнятний і політично небезпечний, особливо після негативної реакції російських імперіалістів на крах російського західного угруповання поблизу Ізюма, а також на хаотичну мобілізацію. Херсон був єдиним великим містом, яке Росія змогла окупувати після початку вторгнення. Його втрату важко подати, як щось інше окрім поразки. З військової точки зору, місто можна було обороняти, але дуже великою ціною.
Відступ з Херсона, на думку британського експерта, також буде мати наслідки для російської стратегії з окупації України.
«Без виходу на привий берег Дніпра російські сили не зможуть погрожувати початком наступу на Миколаїв навесні, навіть якщо створять нові бойові підрозділи з мобілізованих», - пише Вотлінг.
Обороноздатність річки, на яку російські сили покладаються у стабілізації своїх втрат, також дозволяє Україні перенаправити ресурси з цього напрямку і дає певну безпеку українській промисловості на південному узбережжі. Попри всі ці умови, Кремль, зрештою, вирішив, що йому буде легше пережити політичні наслідки упорядкованого відступу, ніж вихід з міста зі значно більшими втратами через кілька місяців.
«Вчинивши так, Путін схвалив зміну в стратегії Росії. Тепер вона добивається виснажити українські наступальні операції, яким доведеться зіштовхнутися з новозбудованою оборонною лінією. Економічна війна повинна виснажити волю Заходу і запаси боєприпасів. Водночас, Росія регенерує нові сили для наступного року», - вважає британський експерт.
Він додає, що для України визволення Херсону - це велика перемога. Вона дозволяє зосередити сили на північному сході, а також демонструє західним союзникам, що розумний підхід до війни може принести визволення великого міста без необхідності атакувати кожен окупований Росією населений пункт. Вотлінг допускає, що в уявленнях Росії все ще може існувати певна теорія перемоги, яка до цього часу постійно страждала від оптимістичних упереджень.
«Швидше за все, вони будуть роздмухані повідомленнями про те, що військові США рекомендують Україні почати переговори», - зауважує Вотлінг.
Водночас, відступ Росії з Херсона створює для української сторони певні виклики. Москва тепер звузила фронт, вздовж якого їй потрібно вести оборону. І Україна більше не має можливості масово знищувати російських військових, які не мають значних можливостей дати відповідь. Якщо українська армія спробує пробити нові російські лінії оборони, це загрожує виснаженням її сил. З іншого боку, для України дуже важливо не дозволити Росії відновити свою армію за зиму.
Вотлінг підсумовує, що визволення Херсона - це крок на зустріч перемозі, який демонструє, чого можна добитися зі стабільним потоком західної військової техніки. Цей успіх також підкреслює, на скільки важливо переконати Кремль, що впорадкований відступ дає кращі перспективи, ніж неминуча поразка згодом.