Одного вечора наприкінці грудня, коли москвичі прогулювалися яскраво освітленими вулицями міста в очікуванні святкування Нового року, в квартирі високопоставленого російського чиновника зібралася група друзів. Деякі з гостей, серед яких були представники культурної та політичної еліти Росії, підняли тост за Новий рік, в якому висловили надію на мир і повернення до нормального життя.
Трохи пізніше чоловік, який не потребував представлення, підняв свій келих, щоб оголосити тост.
«Я припускаю, ви чекаєте, що я щось скажу. Все буде набагато гірше. Це займе дуже, дуже багато часу», - сказав Дмитро Пєсков, багаторічний прес-секретар Владіміра Путіна.
Його тост зіпсував настрій гостей на весь вечір, багато з яких в приватних розмовах говорили, що виступають проти війни в Україні.
«Було некомфортно слухати його промову. Ми зрозуміли, що він попереджає, що війна залишиться з нами надовго і ми повинні готуватися до цього», - розповів один з гостей The Guardian.
Більш ніж через рік після початку вторгнення, яке, згідно з російськими планами, мало зайняти кілька тижнів, уряд Владіміра Путіна налаштовує суспільство на війну із Заходом і готує ґрунт для багаторічного конфлікту. Нещодавно, виступаючи перед робітниками авіаційного заводу в Бурятії, Путін знову назвав війну екзистенційною битвою за виживання Росії.
«Для нас це не геополітичне завдання, а завдання виживання російської державності, створення умов для майбутнього розвитку країни і наших дітей», - сказав він.
За словами політолога Максима Трудолюбова, це було зроблено в руслі останніх промов, в яких російський лідер все частіше переходив до обговорення того, що називають «вічною війною» із Заходом.
«Путін практично перестав говорити про якісь конкретні цілі війни. Він також не пропонує жодного бачення того, як може виглядати майбутня перемога. Війна не має ні чіткого початку, ні передбачуваного кінця», - сказав Трудолюбов.
Під час звернення Путіна до народу минулого місяця він повторив деякі з багатьох претензій, які він має до Заходу, підкресливши, що Москва бореться за «національне виживання і в кінцевому підсумку переможе». За словами Трудолюбова, тонко завуальоване послання до народу полягало в тому, що війна в Україні не закінчиться найближчим часом і що росіяни повинні навчитися жити з цим.
Західні чиновники з жахом слухали войовничу промову Путіна в лютому, вважаючи, що російський лідер посилює свою війну і не залишає шляхів для відступу. Один західний дипломат у Москві описав послання Путіна у промові як підготовку російської громадськості до «війни, яка ніколи не закінчиться». Дипломат також сказав, що не зрозуміло, чи може Путін прийняти поразку в конфлікті, оскільки не схоже, що він «взагалі розуміє, як програвати».
Російський президент не переосмислює конфлікт, незважаючи на важкі втрати і невдачі минулого року. За словами неназваного дипломата, підготовка змушує колишнього оперативника КДБ завжди продовжувати переслідувати свої цілі, а не переосмислівати їх. Інші відзначають, що Путін перестав обговорювати ситуацію на фронті в Україні у своїх публічних коментарях. Згідно з дослідженням виступів президента, проведеним російським виданням «Верстка», востаннє Путін згадав про бойові дії в Україні 15 січня, заявивши, що динаміка дій його армії «позитивна».
Ці пропуски відображають непросте визнання Кремлем того, що він не в змозі змінити хід війни на полі бою, - стверджує Володимир Гельман, професор російської політики в Університеті Гельсінкі.
«Легше не говорити про військові зусилля, коли твоя армія не досягає ніякого прогресу. Але згортання - це не варіант для Путіна. Це означало б визнання поразки», - пояснив Гельман.
Російське керівництво спочатку розраховувало, що конфлікт триватиме лише кілька тижнів, а потім можна буде оголосити перемогу. Про це свідчать плани, перехоплені західною розвідкою на початку війни. Протягом зими західні військові аналітики і українські офіційні особи неодноразово попереджали, що Росія після призову 300 тисяч бійців минулої осені здійснить новий масштабний наступ.
Але наступ Москви вздовж 250-кілометрового фронту на сході України, який розпочався в лютому, приніс Росії мінімальні здобутки за надвизчайно високу ціну. За оцінками західних чиновників, з російського боку загинуло і було поранено до 200 тисяч осіб.
«Росія просто не має можливостей для великого наступу», - заявив американський військовий експерт Роб Лі.
За його словами, менше 10% російської армії в Україні здатні до наступальних операцій, а більшість військ РФ зараз складають призовники з обмеженою підготовкою.
«Їхні сили можуть повільно здобути кілька виснажливих перемог, але вони не здатні прорвати українську лінію оборони таким чином, щоб змінити хід війни», - додав він.
Щоб покращити довгострокові перспективи армії, міністр оборони Росії Сергій Шойгу запропонував збільшити чисельність збройних сил з 1,15 мільйона військовослужбовців до 1,5 мільйона солдатів.
«Ми бачимо, що російська армія готується до тривалої війни. Путін робить ставку на те, що ресурси його країни переважать ресурси України, коли Захід втомиться допомагати Києву», - сказав Лі.
Незважаючи на невдачі на полі бою в Україні, Кремль уник потенційної реакції проти війни всередині країни, знищуючи залишки російського громадянського суспільства і змінюючи в процесі образ країни.
«Багато хто в країні вже повністю визнав, що ця війна нікуди не дінеться, і вважає, що їм потрібно навчитися жити в таких умовах», - сказав Андрєй Колесников, старший науковий співробітник Фонду Карнегі, який вивчав ставлення громадськості до війни з самого її початку.
За словами Колесникова, здатність і готовність населення адаптуватися до нової реальності виявилася набагато сильнішою, ніж очікували багато спостерігачів. Коли у вересні Путін віддав наказ про призов 300 тисяч резервістів, соціологи помітили рекордний сплеск страху і тривоги: чоловіки боялися йти воювати, а матері і дружини хвилювалися за своїх чоловіків, батьків і синів. Але вже через кілька місяців, за словами Колесникова, страх зменшився.
«Пропагандистська кампанія була успішною, незважаючи на початкові вагання людей», - сказало джерело, близьке до кремлівських медіа-менеджерів, маючи на увазі ранні антивоєнні протести, які призвели до більш ніж 15 тисяч арештів по всій країні в перші тижні після вторгнення.
«Уряду вдалося згуртувати людей навколо прапора. Те, як конфлікт був припіднесений, допомогло людям прийняти його», - додав співрозмовник видання.
Вся міць держави була задіяна для розповсюдження та впровадження ідеї про те, що війна необхідна для самоідентифікації та виживання Росії. Національне телебачення перейшло з трансляції легких розважальних програм на агресивні політичні ток-шоу.
Тим часом, школам було доручено додати базову військову підготовку та «патріотичні» уроки, які мають на меті виправдати війну в Україні. Державна риторика, включно із закликами Путіна позбутися «покидьків і зрадників», призвела до хвилі доносів пересічних росіян на своїх колег і навіть друзів.
«Країна збожеволіла. Мені довелося перестати спілкуватися з колегами та друзями. Ми живемо в різних реальностях», - сказав Олєксєй, колишній вчитель історії в елітній підмосковній школі-інтернаті, який нещодавно звільнився після розбіжностей з керівництвом щодо нової «патріотичної» навчальної програми.
Але в той час як сотні тисяч росіян змушені були замовкнути або втекти з країни, активна група прихильників війни підтримала новий напрямок розвитку країни. Вони помітили зростаючу ціну війни, але закликають до більшої участі громадськості, все частіше зображуючи війну як глобальну битву з Європою і США.
На московському заході в середині березня, присвяченому запуску «Міжнародного руху русофілів» - групи, що підтримується МЗС Росії і в значній мірі складається з маргінальних європейських активістів і прихильників теорій змови, - прозвучало жахливе послання.
«Ми бачимо не просто неонацизм, ми бачимо прямий нацизм, який охоплює все більше і більше європейських країн», - заявив Сєргєй Лавров під час виступу.
Проте прямих згадок про ситуацію на фронті в Україні було небагато, а в кулуарах конференції дехто говорив про важкий прогрес Росії та ціну війни.
«Не всі в цій країні ще розуміють, яку ціну нам доведеться заплатити за перемогу в цій війні. Люди в нашій країні повинні платити за свою любов до Росії своїми життями. Це серйозно, і ми не були до цього готові», - сказав Алєксандр Дугін, радикальний російський філософ і помітний прихильник війни.