Це момент повинен був стати моментом перемоги і святкування, повторенням анексії Криму, але в значно більших масштабах. Так звані «референдуми», проведені на російськомовному півдні і сході України, повинні були позначити успіх «воєнної спецоперації» Владіміра Путіна.
На завойованих територіях місцеві жителі повинні були лити сльози вдячності за визволення від українських «фашистів» і кидати квіти. В Росії піддані Путіна повинні були прославляти свого царя, дякуючи йому за об’єднання «російських історичних земель» і за те, щоб дав їм почуття гордості. Адже саме це і відбувалося в 2014 році після анексії українського Криму, - пише The Economist.
До цього часу українська армія вже мала б бути розбитою, український уряд повинен був впасти, а президент - втекти. Європа, залежна від російських енергоносіїв, повинна була б змиритися з неминучим, як це було кілька разів за 22 роки президентства Путіна. І все це якраз на 70-й день народження президента.
Натомість саме армія Путіна розбита. Українці проклинають його, а росіяни тікають в страху, що їх відправляють на фронт. Путінські погрози заморозити Європу посилили два загадкові вибухи в газопроводі «Північний потік». Вони вивезли з ладу «трубу» вартістю 18 мільярдів євро. І, можливо, вона вже ніколи не запрацює. Але Захід все одно рішуче підтримує Україну. США відправляють ще більше систем реактивного залпового вогню, які виснажують російську армію.
В період 23-27 вересня Росія провела фальшиві «референдуми» на окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької і Луганської областей, запитуючи місцевих жителів, чи хочуть вони, щоб їхню землю анексував загарбник. Це був поспішно організований фарс: «голоси» збирали на лавках в парках, в крамницях і навіть у відділках поліції. В Запорізькій області озброєнні солдати ходили від дому до дому, щоб переконатися, що люди «проголосували» за анексію. Також видання зауважує, що перед «референдумами» окупаційна влада відкрила шляхи для евакуації, вочевидь, щоб налаштовані проти окупації люди поїхали.
The Economist пише, що російські «референдуми» не мають ніякого сенсу. Але це ознака паніки, яка охопила Кремль після потужних поразок на Харківщині на початку вересня. За кілька днів армія України взяла під контроль більшу територію, ніж Росія змогла окупувати за попередні п’ять місяців. В Росії оглядачі критикували втрати, а націоналісти вимагали помсти. Тож Путін пішов на ескалацію. Він оголосив про анексію території, а також про початок «часткової мобілізації» резервістів. Крім того, російський автократ вдався до нових ядерних погроз. 29 вересня у Кремлі сказали, що Путін підпише наказ про анексію чотирьох областей України у найближчі дні. Мобілізація переслідує дві мети: зібрати підкріплення для виснаженої російської армії, розтягнутої вздовж тисячі кілометрів фронту, а також посилити патріотичні настрої, перевівши Росію на воєнні рейки. Анексія була попередженням для України, щоб вони зупинила свій наступ, а також для Заходу, щоб він припинив допомагати Києву. Досі нічого з цього не відбулося.
Мобілізація сильно підірвала пасивну підтримку путінської «спецоперації» з боку росіян. Тепер очевидно, що це велика і важка війна, яка відбирає життя багатьох жителів Росії. Також вона викрила провали і брехню Путіна. 21 вересня Путін пообіцяв, що лише люди з військовим досвідом будуть призвані на службу. Але вже через кілька годин повістки почали роздавати всім підряд: IT-спеціалістам, вчителям, лікарям, людям з хронічними хворобами. Деяким новобранцям наказали купити собі засоби першої медичної допомоги самостійно.
В результаті не лише українці тікають від путінського вторгнення, а й прості росіяни. Щонайменше 260 тисяч людей покинули Росію з 21 вересня. Черги на кордоні з Казахстаном і Грузією розтягнулися на кілька кілометрів. Спікер Держдуми Вячеслав Володін назвав росіян в чергах «зрадниками».
«Може й на краще, що вони їдуть», - сказав він.
В цей же час влада намагається скоротити відтік і схопити ухилянтів від мобілізації, встановивши мобільні військкомат на кордоні з Грузією і Фінляндією. Північна Осетія, яка входить до складу Росії і межує з Грузією, заборонила в’їзд на свою територію людям з інших частин країни. Ті, хто не може поїхати за кордон, саботують плани Путіна. Близько 20 військкоматів були підпалені. В Дагестані люди б’ються з поліцією. За 900 кілометрів на північний схід в Якутії, яка сильно постраждала від призову, люди виходять на протести з гаслами «Ні мобілізації» і «Ні геноциду». В самій Москві уряд і пропагандисти відчайдушно намагаються стримати паніку. Мер російської столиці Сєргєй Собянін сказав, що військкомати проведуть перегляд справ мобілізованих і відкличуть тих, кому видали повістку помилково.
Російська державна пропаганда швидко змінює тон. Колишньої радості і бравади вже немає. Тепер пропагандисти скаржаться на некомпетентних військових командирів, які шкодять репутації Путіна. Директор державного телеканалу RT Маргаріта Сімонян нещодавно почала говорити про ризик заколоту. Інший пропагандист Владімір Соловйов почав публічно сварити погано підготовлену армію Росії.
Замість того, щоб зміцнити свою хватку, Путін викрив свою слабкість. У нього майже немає хороших варіантів. Але, анексувавши території, які Росія навіть повністю не контролює, він може підірвати територіальну цілісність самої Росії. РФ може стати країною з розмитими і невизнаними кордонами. Якщо він проголосить анексію всього Донбасу, він фактично буде стверджувати, що частина Росії окупована армією України. Він буде здаватись слабким, якщо не зможе витіснити українську армію з цих районів, а він, швидше за все, не зможе. Якщо ж Росія анексує лише ті частини України, які контролювала до 24 лютого, це буде визнанням, що велика і кривава війна нічого не досягла. Путін сподівався зробити Росію більш величною. Натомість він зробив її набагато похмурішою. Тож у свій 70-й день народження Путіну буде нічого святкувати.