У соціальних мережах Китаю останніми днями був популярний коментар, який описує війну Росії проти України як «любовний трикутник». Мовляв, Україна - це «колишня дружина» Росії, яка погано поводилася з двома їхніми «спільними дітьми»: Донецьком і Луганськом. Ця ж «дружина» фліртувала зі США і мріяла приєднатися до сім’ї НАТО, але їй відмовили. Інша версія цієї ж метафори говорить, що США нібито «викрали» ще одне «дитя» - Тайвань. І, мовляв, Китаю потрібно скористатися прикладом Росії, яка нібито теж «повернулася» собі Крим.
Окрім очевидного жінконенависництва (як зазначив одни з коментаторів, «в них жінки не мають окремої особистості, а лише злі помисли»), центральну роль в таких повідомленнях завжди грає один і той же персонаж - США. Про це пише в статті для The Atlantic кандидат наук в сфері комунікацій Державного університету Джорджії Венді Джоу.
Багато коментаторів і чиновників на Заході розцінили китайські ухиляння щодо російського вторгнення в Україні як ознаку посилення альянсу між Пекіном і Москвою. Однак, зосередження на так званій «безмежній дружбі» двох авторитарних країн залишає поза увагою головний китайський погляд на цю кризу.
«Наш аналіз коментарів у досить обмежених соціальних мережах Китаю, а також офіційних заяв про вторгнення виявив, що проросійська позиція (уряду чи тих користувачів, чию думку широко поширюють) - це лише вуаль для глибшої критики впливу Америки чи більш широкого Заходу», - пише автор.
Як в дипломатичних заявах, так і в обговореннях у соціальних мережах російська війна проти України пояснюється як необхідний крок для опору західній (але здебільшого американській) агресії. Китайські чиновники ніколи відверто не підтримували вторгнення Росії. Але вони пояснювали конфлікт як наслідок ескалації, спровокованої США. Наприклад, на початку вторгнення помічниця міністра закордонних справ Китаю Хуа Чуньїн засудила США за те, що вони нібито загнали Росію в глухий кут, розширюючи НАТО ближче до її кордонів. Відомий дослідник міднародних відносин Шен Ї пішов ще далі, порівняши розширення альянсу з Карибською ракетної кризою 1962 року і звинувативши США і їхніх союзників у світовому домінуванні. Політолог Шіпінь Тен назвав російське вторгнення пасткою для України і Європи, яку нібито створили США. Мовляв, так Вашингтон хоче отримати вигоду від падіння довіри до Москви, відбудувавши власні зв’язки з Європою.
Такі антизахідні вигадки дуже поширені в дебатах про війну в інтернеті. Потік націоналістичних проросійських коментарів у соціальних мережах Китаю зосереджені не на самій Росії й розборі російсько-українських відносин, а на НАТО і США, які нібито заштовхали Москву в режим самооборони. Прес-секретар міністерства закордонних справ КНР Чжао Ліцзян опублікував на сторінці в соціальній мережі Weibo ілюстрацію географічного розширення НАТО. У коментарях під нею одразу ж почали атакувати альянс. Користувачі писали: «НАТО сплатить свій кривавий борг», «НАТО не знає меж, а його агресивні амбіції зіштовхнуться з опором», «Ніхто не може продовжувати настільки масштабне розширення на схід». Інший поплярний допис у Weibo був поширений 4600 разів. У ньому стверджувалося, що війни необхідні для встановлення довготривалого миру. А США потрібно відмовитися від гегемонських амбіцій.
Ці коментарі не наділяють Україні жодними правами, звинувачуючи або висміюючи її за бажання приєднатися до «неправильного союзу». Що правда, останніми днями в інтернеті Китаю з’явилися альтернативні голоси, які говорили про співчуття до України, поширюючи історії китайських експатів і фото з зони бойових дій. Але такі повідомлення або швидко видалялися через цензуру, або ж не привертають особливої уваги на тлі більш напористої антиамериканської риторики.
Офіційні й неофіційні коментатори наголошують на так званих «подвійних стандартах» з боку США й інших країн Заходу. Наприклад, багато хто вказує на контраст між занепокоєністю Вашингтона подіями в Україні й повільним засудженням бомбардування посольства Китаю в Белграді силами НАТО в 1999 році. Або ж критикують американські військові інтервенції в Іраку, Сирії й Афганістані. Речник міністерства закордонних справ Вон Венбін звинуватив Вашингтон у тому, що він вимагає від Китаю докладати більше зусиль, щоб зупинити війну в Україні, але при цьому сам не може підтримувати міжнародний мир і стабільність. У соціальній мережі Douyin стендап-комік висміяв західні санкції проти російського мистецтва, спортивних команді і навіть котів. Відео зібрало 49 тисяч вподобань.
Це використання проросійських коментарів для протистояння моральній позиції Заходу вписується в ширшу закономірність дедалі більшого суперництва в китайській дипломатичній риториці. Звинувачення в подвійних стандартах, наприклад, стало поширеною технікою для критикування США й відкидання осуду Китаю за порушення прав людини. Після штурму Капітолія 6 січня китайські державні ЗМІ почали активно говорити про недоліки американської демократії, виставляючи її як крихну в порівнянні з більш надійним й відповідальним управлінням в Китаї. Державний таблоїд Global Times писав, що у Китаї влада нібито підтримує прямий контакт з суспільством і працює над тим, щоб «максимізувати народний добробут» в той час як в Америці політики використовують неефективні механізми виборів. А заходи для покращення життя людей часто спотворює сила капіталу.
Китай в часи Сі Цзіньпіна прагне відібрати «силу дискурсу» у Заходу, який нібито намагаються зупинити китайське зростання. Тож Росія, схоже, стала своєчасним опосередкованим каналом для Пекіна, через який він висловлює своє невдоволення. Те, що «цифрові націоналісти» так швидко підхопили цей підхід, говорить, що офіційне трактування війни допомогло посилити легітимність китайської Компартії без необхідності йти на реальний ризик, вдаючись до справжньої економічної й військової підтримки Росії.