Те, як країни керують своєю безпекою та обороною від міжнародних загроз у найпростіший спосіб, тобто війна і мир, іншими словами — знову в моді. Вторгнення Росії в Україну, війна в Газі, перевороти й громадянські війни в низці африканських країн, загроза військової ескалації в Східній Азії, будь то Тайвань, Південно-Китайське море або Корейський півострів, переконалися в цьому.
Однак зараз вже ніхто не заперечує, що зовнішня політика — це набагато більше, ніж дипломатія, розвідка, стратегічні альянси чи запаси зброї. Вона також має охоплювати, наприклад, кліматичну кризу, продовольчу безпеку і штучний інтелект. Попереду ще довгий шлях, але визнання цієї складності було повною мірою продемонстровано на нещодавній Мюнхенській конференції з безпеки, повідомляє The Guardian.
Кліматична криза, енергетика, продовольча безпека, штучний інтелект, міграція, багатосторонність і глобальні ланцюги поставок тепер займають чільне місце в програмі Мюнхенської конференції з безпеки. Якщо розглядати конференцію як мікросвіт міжнародної арени безпеки, то все це хороші новини.
Проте багато дискусій все ще відбуваються в окремих "бульбашках". Була окрема і дуже похмура розмова про вторгнення Росії в Україну, вихід українських військових з міста Авдіївка, зволіканням Конгресу США з наданням військової допомоги Україні та можливе друге президентство Дональда Трампа.
Вкрай гнітючою була дискусія щодо Близького Сходу: ізраїльський уряд не виявляв жодних ознак стриманості, катарський, єгипетський та саудівський режими мало що могли запропонувати, а адміністрація Байдена, хоча на словах і виступала проти ізраїльського наступу на Рафах, але не бажала використовувати наявні у неї важелі, щоб зупинити Ізраїль.
"Оскільки ці дискусії відбуваються окремо, трагічна іронія, що їх пов'язує, залишається поза увагою. Призупинення військової допомоги Україні через зволікання Конгресу США надає Росії військову перевагу, в той час як на Близькому Сході небажання Джо Байдена навіть натякнути на призупинення військової допомоги Ізраїлю лежить в основі гуманітарної катастрофи в Газі", — пише видання.
Не лише дебати про війни в Європі та на Близькому Сході роз'єднані між собою. Ще більшою мірою це стосується інших тем, які перебувають на вершині глобального порядку денного. Країни Глобальної Півночі поглинуті Україною. Країни Глобального Півдня набагато більше стурбовані надзвичайною ситуацією з кліматом, продовольчою безпекою та масовим переміщенням населення.
Світ стає дедалі більш взаємопов'язаним. Ніде це не проявляється так чітко, як у конфліктах, що розгортаються зараз: від глобальних продовольчої та енергетичної криз, спричинених нападом Росії на Україну, до справи про геноцид проти Ізраїлю, порушеної Південною Африкою в Міжнародному суді ООН, або до руйнування хуситами глобальних торговельних шляхів через напад на судна, що проходять через Червоне море.
"Війни, що розгортаються зараз, хоча і є регіональними, мають глобальні наслідки, підживлюючи недовіру, непорозуміння і наратив "Захід проти решти" по всьому світу. Це, своєю чергою, ускладнює пошук рішень для головних транснаціональних викликів нашого часу. Голоси з усіх куточків світу можна успішно зібрати й об'єднати. Але глобальний розрив між ними стає дедалі ширшим", — підсумувало The Guardian.