У пошуках виходу з сирійської війни міжнародної громадськості не варто випускати з уваги можливий внесок у ці зусилля сунітської більшості, яка може стати противагою в боротьбі з "Ісламською державою", йдеться в статті "Провалля в центрі сирійської кризи" на сторінках британської газети The Financial Times.
У минулому місяці після терактів у Парижі Рада Безпеки ООН однозначно окреслила необхідність боротьби з ІД з використанням зброї. "Франція активізувала зусилля в цій боротьбі, США і Росія, у яких є розбіжності з приводу України і Близького Сходу, навіть Великобританія розширює свою скромну роль у боротьбі проти ІДІЛ в Іраку і Сирії, і могло видатися, що головні зовнішні гравці почали об'єднуватися", - йдеться в статті.
На саміті у Відні було обговорена необхідність політичного перехідного періоду в Сирії. Втім, як підкреслює автор, США і Росія – два великих гравця, втягнуті в сирійський конфлікт, як і раніше по-різному бачать його вирішення. Коаліція під керівництвом США за підтримки Туреччини і сунітських опозиційних угруповань веде боротьбу з бойовиками ІД. Президент Володимир Путін, який заручився підтримкою Ірану і "сприяє режиму шиїтської меншини", бачить своєю метою підтримати режим Асада. Путін стверджує, що Росія бореться проти ІД, але як пише автор, зосередив свої зусилля проти сунітських опозиційних сил, яких підтримують США, Саудівська Аравія, Туреччина і Катар. У статті підкреслюється, що зміцнюючи режим меншин, який будується навколо квазішиїтської алавітської громади Асада, Москва роздмухує полум'я міжконфесійного протистояння, що охопило і розділяє Левант.
Обама успадкував наслідки вторгнення президента Джорджа Буша до Іраку в 2003 році, "коли на зміну сунітській тиранії прийшло ІД". Автор називає дії Буша в Іраку безрозсудними і безпорадними, а Обами в Сирії – "смертельно" двозначними. Захисники вважають, що він має рацію у своїй нерішучості по відношенню до конфлікту. "Але це не те, що він зробив наспаравді. Він закликав до повалення Асада, але не дає ніяких можливостей сунітським опозиційним силам для досягнення цього, тим самим додаючи сунітам відчуття зради", - йдеться в статті.
США та їх союзники мають рацію, що, поки Асад при владі шансів заручитися підтримкою помірних сунітів в боротьбі проти ІД майже немає, пише автор. Але і Росія, і Іран не мають рацію, коли стверджують, що переконливої альтернативи Асаду немає.
Відсутність основного сунітського керівництва говорить про занепад регіону, йдеться в статті. Таким чином, виходить, що сьогодні заповнити вакуум влади здатні лише радикальні екстремісти з числа сунітів.
Автор вважає, що Близький Схід гостро потребує сунітського "порядку денного", що враховувало б права національних меншин та окремих громадян.
Незважаючи на оголошену Росією мету військової кампанії - боротьба з бойовиками "Ісламської держави", західні держави, а також Турція та Саудівська Аравія заявляють, що цілі бомбардувань РФ в Сирії - в першу чергу, сирійські повстанці, опозиційні к Асаду, а не терористи "ІД".
У той же час агентство Bloomberg повідомляло, що Путін виступає за дострокові президентські вибори в Сирії, за підсумками яких президент Башар Асад міг би отримати новий мандат.
Аналізуючи цілі Росії в Сирії, Віктор Каспрук у статті Сирійський "бікфордів шнур" Путіна DT.UA зазначає, що "путінська гра" полягає в тому, що йому зовсім не потрібна вся Сирія. Адже для повного контролю за її територією Російська Федерація не має ні військових, ні фінансових ресурсів.
А ось організація утворення на кшталт "Алавітської народної республіки" (на чолі зі збереженим Башаром Асадом), територія якого пролягатиме вздовж сирійського узбережжя Середземного моря, - та програма мінімум, до досягнення якої Кремль може докласти рештки всіх своїх сил.