В епоху загострення глобальної геополітичної конкуренції адміністрація президента США Джо Байдена повинна звернути увагу на три елементи політики щодо Росії: енергетична сфера, військові бази та мінеральні ресурси, пише The National Interest.
Досить важко повністю оцінити результати команди Байдена в цьому «зовнішньополітичному сезоні». Однак, серйозними помилками США можна назвати капітуляцію перед газопроводом «Північний потік -2», слабкі позиції щодо створення військових баз в Центральній Азії після виходу з Кабулу, а також те, що Китай отримав доступ до важливих корисних копалин в Афганістані.
Джо Байден балотувався на посаду президента США як політик, що буде жорстким щодо Росії, пообіцявши рішуче відповісти на агресивну поведінку Кремля. На перший погляд, адміністрація Байдена стала неприємним сюрпризом для Москви.
Трубопровід «Північний потік-2» (NS2), який з'єднує Росію та Німеччину, є важливим стратегічним пріоритетом Кремля. Адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа запровадила жорсткі санкції, які фактично зупинили його будівництво. Байден відмовився від частини цих санкцій. Президент Росії Володимир Путін приділяє багато уваги цьому проекту. Газопровід зможе транспортувати газ до Європи в обхід України, позбавивши Київ транзитних зборів, і зробивши Європу більш залежною від російських енергоносіїв.
Росія щорічно отримує десятки мільярдів доларів від продажу енергії, фінансуючи більшу частину своєї агресивної діяльності в усьому світі. Важко назвати політику Байдена щодо Росії жорсткою, коли його адміністрація фактично дала «зелене світло» для одного з найбільших газових проектів Кремля.
Крім того, багато аналітиків підозрюють, що нинішній дефіцит газу в Європі пояснюється тим, що Росія утримує поставки. Адміністрація Байдена може посилатися на трансатлантичні відносини і все-таки не дозволити Європі стати заручником російських махінацій на газовому ринку, особливо з наближенням зими. Але Москва грає агресивно, щоб отримати остаточне схвалення для NS2.
Ув’язнення опозиціонера Олексія Навального і скупчення російських військ на кордоні з Україною також зустріли м’яку реакцію у Вашингтоні, Кремлю сподобався такий «подарунок» Байдена.
Чим пояснюється капітуляція Байдена перед NS2? Можливо, він відчував, що «заборгував» канцлеру Німеччини Ангелі Меркель. Проте цей крок мав негативні наслідки через результати нещодавніх виборів у Німеччині. У найбільшій економіці Європи незабаром буде новий коаліційний уряд, включно з партією «Зелених», яка виступає проти російського газопроводу. «Зелені» також стурбовані порушеннями прав людини Росією, що стимулювало їх опір проти NS2. Для команди Байдена, ймовірно, права людини виглядають лише риторичним питанням; агресивна політика Путіна, очевидно, була недостатньою, щоб США підтримували санкції, які блокують завершення будівництва газопроводу.
Рішення щодо NS2 є ще більш химерним, якщо розглядати його в контексті внутрішньої політики США. Зупинка американського трубопроводу Keystone XL і придушення нафтогазового сектору поставили енергетичну незалежність США в центр уваги, що приносить користь Путіну, а також завдає шкоди національній безпеці Америки. Зараз Сполучені Штати є «важливим клієнтом» Росії у сфері нафтопродуктів.
Чи отримали Сполучені Штати хоча б мінімальну користь після свого рішення щодо російського газопроводу? Навпаки, коли американські офіційні особи звернулися до країн Центральної Азії щодо можливостей створення військових баз США на їхній території для «дистанційного» контролю над ситуацією в Афганістані, Росія заявила, що не прийме військових об’єктів США в Узбекистані чи Киргизстані. Москва запропонувала, щоб американські війська розмістилися на російських базах у Центральній Азії - ідею навіть підтримали деякі представники команди Байдена. Але таке рішення виглядає абсурдним.
Китай також знайшов способи отримати важелі впливу через некомпетентність Вашингтона. Серед іншого, це стосується виведення військ США з Афганістану. Одним із аспектів хаотичного виходу Америки з Афганістану, який потребує більшого охоплення, є сектор рідкоземельних корисних копалин, вартість якого оцінюється в межах від 1 до 3 трильйонів доларів.
Ці корисні копалини є життєво важливими для енергетичного переходу, включаючи виробництво електромобілів, і за кілька днів після виходу США китайський уряд робив спроби налагодити відносини з Талібаном щодо проектів спільного видобутку таких корисних копалин. Команда Байдена фактично віддала Пекіну ці важливі резерви.
Як і Росія, Китай виграв від слабкості Байдена перед NS2, оскільки німецький порт Мукран на Балтійському морі, де зберігалися матеріали для будівництва трубопроводу, займає чільне місце на так званому Полярному шовковому шляху Китаю. В епоху конкуренції великих держав адміністрація Байдена повинна бути поміркованою та обережною щодо зовнішньополітичних рішень, оскільки вони мають широкі наслідки, резюмує видання.
Під час завершального етапу робіт із добудови газопроводу «Північний потік-2» у зоні їх виконання були помічені військовослужбовці окремих спеціальних частин Військово-морського флоту РФ. В тому числі з однієї з найбільш засекречених військових частин РФ, яка планує і проводить спеціальні підводні операції.
Що вони робили в зоні добудови скандального газогону, і як РФ може перетворити Балтійське море на ще одне «російське озеро», читайте у статті Михайла Гончара та Андрія Риженка «Як Росія планує використовувати «Північний потік-2» із розвідувальною метою».