Напруга між Грецією та Туреччиною зростає. Франція відправляє військові кораблі та винищувачі для підтримки грецького та кіпрського флоту. Президент Туреччини Реджеп Ердоган відповідає на дії Франції застереженням, що його країна буде робити все необхідне для збереження контролю у східному Середземномор'ї. «Посередницькі зусилля» канцлера Німеччини Ангели Меркель «провалилися», турецькі та грецькі військові кораблі продовжують «кидати виклик один одному». Складається враження, що світ вступає в епоху «міжнародного хаосу», пише Financial Times.
Ситуація у східному Середземномор'ї погіршується. США зайняті суперництвом з Китаєм на зовнішньому фронті та вирішенням власних внутрішніх проблем.
Здається, що у світі розпочинається справжній «безлад». За відсутності «американського арбітра» старі проблеми у світі відновлюються, а ворожнеча між деякими країнами посилюється.
Протистояння між Грецією та Туреччиною демонструє те, яку загрозу може становити відсутність правильного лідерства на контролю на міжнародній арені.
Раніше Європа могла розраховувати на допомогу США у врегулюванні ситуації в східному Середземномор'ї, адже за потреби Сполучені Штати могли б відправити кілька військових кораблів в Егейське море, якби ситуація стала зовсім критичною.
Однак, зараз європейські країни навряд чи можуть сподіватися на «американську підтримку».
Туреччина своєю чергою, відчула «відсутність США» та стала більш рішучою в суперечці з Грецією. Ердоган прагне зробити Туреччину «панівною державою» в регіоні.
Якщо США повністю «відмовляться» від ролі глобального лідера та посередника, цілком ймовірно, що цю «вакансію» займе Росія.
Президент Росії Володимир Путін вже почав «заявляти про себе» в східному Середземномор'ї.
Підтримавши сирійського лідера Башара Асада у громадянській війні в Сирії, Володимир Путін забезпечив собі стратегічно важливу морську базу в Середземному морі.
Зараз російський президент «виявляє інтерес» до громадянської війни в Лівії, підтримуючи лідера повстанців генерала Халіфа Хафтара.
Висновок французького президента Емманюеля Макрона про те, що ЄС краще взяти на себе відповідальність у східному Середземномор'ї є цілком правильним, адже лідер Франції вже зрозумів, що США не зацікавлені у врегулюванні регіональної напруги.
Також, на думку Макрона, європейські лідери не можуть ухилятися від застосування «жорсткої сили», маючи справу з такими лідерами, як Ердоган.
Однак, країни ЄС мають різні погляди на ситуацію в східному Середземномор'ї.
Франція активно підтримує Грецію лише тому, що має намір збільшити власний вплив у регіоні. Італія та Іспанія прагнуть уникнути військового протистояння.
Лідерка Німеччини Ангела Меркель побоюється помсти Туреччини проти ЄС «у формі відкриття кордонів», що спричинить активний потік сирійських біженців до Європи.
Перш за все, європейські країни повинні досягти згоди між собою, адже поки Європа «розділена», ЄС не має жодних важелів впливу на Туреччину, а президент Ердоган може активно протистояти кожній європейській державі окремо.
Політика ЄС щодо Туреччини має бути «жорсткішою», та, за потреби, підкріпленою «демонстрацією військово-морської сили». Авторитаризм Ердогана показав, що «перспектива» приєднання Туреччини до ЄС наближається до нуля, як ніколи раніше. Однак, у відносинах з Туреччиною є достатньо місця як для військової рішучості Макрона, так і для дипломатії Меркель, резюмує FT.
Раніше повідомлялося, що у Греції заявили про готовність до військових дій у конфлікті з Туреччиною.