11 червня в Чорногорії відбулися позачергові парламентські вибори. Вони стали дванадцятими з часу відновлення незалежності 2006 року та шостими позачерговими.
542 468 громадян країни обирали 81 депутата від 15 політичних суб'єктів. Стати депутатом Скупштини Чорногорії хотіли 1113 громадян країни, з них — 64% чоловіків і 36% жінок. Середній вік кандидатів — 41 рік, водночас найчисленнішою виявилася вікова група від 20 до 40 років (553 кандидати), за якою йшла група до 50 років (228).
Фаворитами передвиборчих перегонів вважалися троє з 15 учасників: «Рух Європа зараз» (PES), одного з лідерів якого, Якова Мілатовича, нещодавно обрали президентом країни; коаліція чотирьох партій «Разом заради майбутнього, яке належить тобі», що об'єдналися навколо Демократичної партії соціалістів (ДПС), яку раніше очолював Міло Джуканович; блок трьох партій «За майбутнє Чорногорії», створений із залишків просербсько-проросійського «Демократичного фронту», котрий частково розпався. За підсумками голосування трійця набрала 64,2% усіх голосів.
Серед решти учасників передвиборчих перегонів — партії центристського, патріотично-чорногорського й національного характеру (албанські, бошняцькі, просербські та хорватські).
Особливості виборів
Ці вибори багато в чому були нестандартними для Чорногорії.
По-перше, більшість учасників була орієнтована на молоде покоління 20–40-річних. А це 46,1% виборців, що дає надію на появу доволі молодого уряду. Тому характерною рисою виборів став акцент не на плакати та масові мітинги (вони теж були), а на діджитальну кампанію — у смартфоні, соціальних мережах і телевізорі.
По-друге, нечисленні національні партії вперше виступали самостійно. Хоча за Джукановича багато з них були союзниками ДПС (окрім відверто просербських).
По-третє, кампанію вирізняв і брак єдності у просербських партіях, які раніше об'єднувалися навколо Демократичного фронту. На нинішніх виборах кожна з них пішла власним шляхом, забираючи одна в одної голоси й породжуючи здивовані запитання у своїх виборців-сербів: то за кого голосувати, хто більше за Сербію?
По-четверте, вперше за багато років учасникам передвиборчих перегонів удалося здебільшого відмовитися від риторики відверто націоналістичної, радикально-релігійної й такої, що сіє ворожнечу. Так само, як і від малозрозумілих більшості населення «високих матерій» — геополітики, членства в НАТО, євроінтеграції.
Характерною для майбутніх кандидатів стала націленість на реальну результативну боротьбу з організованим криміналом і поширенням корупції, яку сприймала більшість виборців.
Скандали передвиборчої кампанії
Порушення, хоч і не масові, все-таки були — використання адміністративного ресурсу, маніпуляції з бюлетенями та їх фотографування, хуліганські витівки. Стався навіть скандал міжнародного рівня. У його епіцентрі опинився лідер PES Мілойко Спаїч разом із давнім знайомим і партнером До Квоном, великим криптошахраєм, оголошеним у міжнародний розшук і затриманим на в'їзді до Чорногорії з фальшивим паспортом. Під час слідства з'ясувалося, що він переховувався в белградській квартирі Спаїча, вони співпрацювали не один рік і, виявляється, Квон фінансував створення «Руху Європа зараз». Це вже другий скандал навколо Спаїча (про перший ZN.UA писало у квітні — «Вибори в Чорногорії: багато запитань для України»).
Він спричинив ефект вибуху бомби, адже лідер найпопулярнішої партії опинився в одній компанії з міжнародним злочинцем. Прем'єр Дрітан Абазович зібрав спеціальне засідання Ради національної безпеки, вважаючи, що ця ситуація — не на користь безпеці й іміджу країни. Хоча члени ради не побачили загрози безпеці, виборці PES, вочевидь, були неприємно здивовані настільки каламутною історією.
Переможці й можливі формати майбутньої влади
Уже відомі остаточні результати. Явка виявилася доволі низькою — проголосували лише 56,6% виборців. А це дзвіночок для нової влади — люди розчаровані будь-якою владою й не вірять жодним обіцянкам.
Як і очікувалося, лідером парламентських перегонів став PES, який здобув 25,6% голосів (24 крісла в Скупштині). Впритул іде блок «Разом» із 23,8% (21 крісло); далі «За майбутнє Чорногорії» — 14,8% (13 місць), центристська коаліція «Алекса й Дрітан» — 12,3% (11 місць), Бошняцька партія — 6,9% (6 місць). Інші чотири партії, що пройшли до Скупштини, — СНП, дві албанські та хорватська — поділили останні шість крісел.
Урядова більшість, вочевидь, формуватиметься недовго. На відміну від формування уряду та призначення прем'єр-міністра (яким себе вже бачить Спаїч). Але вже зрозуміло, що набрати депутатів, аби мати необхідний 41 голос, — завдання не з простих.
Спаїч уже чітко заявив, що ні з оновленою ДПС, ні з URA чинного прем'єра країни союзу не буде, виключивши тим самим із майбутнього формату влади найбільш проєвропейські партії, які системно підтримують і допомагають Україні, обстоюють європейський курс країни.
А от його позиція щодо союзу з колишнім ДФ — «побачимо» — насторожує. Об'єднання «хороших сербів» Спаїча та «поганих сербів» Андрія Мандича буде згубним для європейської Чорногорії. Ми вже писали, що Мандич і його партія — відверті агенти впливу Сербії та Росії. У разі їх появи при владі ймовірними є спроби вповільнити євроінтеграцію, пошук шляхів виходу з НАТО, відкликання визнання Косова та інші кроки в інтересах Белграда й Москви, але не Чорногорії. Усе це благословлятиме Сербська православна церква, політична організація, яка хоче нав'язати «російсько-сербський світ» регіону.
А Спаїч і Мілатович близькі з цією церквою, яка, безумовно, на них впливає. Обоє виросли в атмосфері, близькій до «сербського світу», й відомі симпатіями до Александара Вучича. І як вони, цілком імовірні президент і прем'єр, поведуться, очоливши країну?
З іншого боку, Спаїч не відкидає можливість коаліції з Демократами, СНП, бошняцькою, албанськими та хорватською партією. Але це означатиме слабкий уряд і нестійку парламентську коаліцію, що позначиться на загальній ситуації в країні. Водночас у опозиції опиняться дві досить сильні партії — ДПС і ДФ.
Можна також припустити малоймовірний варіант — більшість буде створено без PES. А становитимуть її малі центристські й національні партії, об'єднавшись навколо ДПС або ДФ. Але й у цьому разі головним визначенням майбутньої влади стане слово «нестабільність». Занадто різними є інтереси.
Напередодні виборів політологи регіону заговорили про можливість неможливого — створення більшості з ворожих одна одній ДФ і оновленої ДПС без Джукановича та Бошняцької партії. Це трохи нагадує співробітництво української «Слуги народу» із залишками ОПЗЖ, які перефарбувалися, але може виявитися життєздатним.
Ну й зрештою, якщо довго не виходитиме створити новий уряд Чорногорії, президент може призначити ще одні позачергові вибори. Якщо не втрутяться ЄС і США, котрі не бажають втратити союзника й відкрити Чорногорію для Росії і котрі «продавили» прочорногорську коаліцію більшості.
Однак усе може змінитися в момент, і ми побачимо якусь незвичайну або дуже прагматичну коаліцію. Це ж Балкани!