Тактика уряду Росії з поширення дезінформації на Заході останім часом була в новинах, тому що це стосується мешканців західних країн, президента США і дає привід для гучних заголовків. Однак, мало хто обговорює російську пропаганду, яка поширюється всередині Росії, тому що це відбувається далеко і іншою мовою. Але все ж це має значення для Заходу, пише публіцистка Енн Еплбаум на сторінках Washington Post. Зміни в російських ЗМІ не відбулися за ніч. Ще в 2010 році інтернет в РФ був відносно жвавим місцем, де люди з різними ідеями сперечалися про різні речі. Незалежна преса привертала до себе увагу, а незалежні голоси були почуті. Були і негативні історії про західний світ, але були і позитивні теж. Через вісім років, після повернення Володимира Путіна в крісло президента і радикальних змін в інформаційній політиці уряду, ситуація дуже відрізняється.
І це не тому, що Росія стала СРСР чи тоталітарною країною з єдиною газетою. В країні досі є різні джерела інформації: низка телеканалів, багато розважальних програм, багато професійних газет, журналів і сайтів. Але ця видимість вибору дуже оманлива. Попри різний стиль подачі, більшість ЗМІ належать державним компаніям. І їхні репортажі дуже часто однакові. На телебаченні, з якого більшість росіян отримують інформацію, Захід зображується похмуро і негативно.
Нещодавнє дослідження репортажів трьох головних телеканалів Росії з літа 2014 до грудня 2017 року пролило світло на те, що росіяни чують про Європу. Виявилося, що росіяни чують негативні новини про Європу в середньому 18 разів на день. Процентне співвідношення хороших новин про європейські країни до поганих становить 15% до 85% відповідно. Стосовно окремих країн цей показник навіть ще більше перекошений. Про Францію після поразки проросійського кандидата Марін Ле Пен на президентських виборах російські телеканали говорять погано найчастіше.
Більшість сюжетів: від великих новинних подій до вбивств в регіонах і абсолютних вигадок (таких як новини про те, що у Німеччині "уряд відбирає дітей у сімей і віддає їх гомосексуальним парам"), - вписуються в певну низку наративів. Повсякденне життя в Європі зображується як страшне і хаотичне. Європейці слабкі, у них немає спільних цінностей, а мораль занепадає. Терористи паралізували людей, залякавши, криза через наплив біженців стає все гіршою, санкції проти Росії шкодять європейській економіці і руйнують добробут країн. Росії ж в такому світі не потрібен добробут, тому що її громадяни "значно міцніші".
Ці висновки дослідження перегукуються з тими, які були проведені раніше. Зокрема, минулого року експерти теж рахували, як часто російські ЗМІ зображують Євросоюз агресивним інтервентом, який нібито збирається перетворити Україну на звалище ядерних відходів і який змушує країни-учасниці ухвалювати "русофобські" політики.
Користь від таких репортажів очевидна. Захоплення російського народу Європою, її верховенством закону, демократією і високими стандартами життя не в інтересах російської держави. Пам'ять про Майдан від 2014 року, коли молоді українці вийшли на вулиці в Києві з прапорами Євросоюзу в руках і закликами покласти край корупції, ще досить свіжа, щоб лякати Москву. Якщо режим Путіна зможе підірвати ідею Європи і зробити її непривабливою для росіян, більшість з яких давно ідентифікують себе як європейців, тоді зникне джерело надії і можлива альтернативна модель. Якщо Європа божевільна, покручена, небезпечна і вмирає, тоді росіянам буде краще з їхньою корупмованою авторитарною системою.
Негативним новинам у Росії можна знайти й інше пояснення, враховуючи те, що у них однаково жорстко обходяться як з Україною, так і з США. Якщо Росія чекає чи планує певного роду конфлікт з Європою (дипломатичний, політичний чи військовий), це саме та стратегія, якою скористаються російські лідери. Спочатку треба зобразити сусідів Росії одночасно агресивними і слабкими, занепалими і небезпечними. Потрібно показти Європу як суспільство, яке сильніша і краща Росія зможе легко розбити. Можливо, таке пояснення надто песимістичне. Але з іншого боку важко пояснити, чому Москва створює такі проблеми.
Раніше в Європейському парламенті виступали за посилення протидії ЄС російській пропаганді. Зокрема, пропонувалося переглянути аудіовізуальну директиву Євросоюзу для впровадження нульової толерантності до розпалювання ненависті й ворожнечі.
Крім того, ЄС збільшує допомогу Україні у боротьбі з російською пропагандою. Так, Єврокомісія збільшує фінансову підтримку в цьому питанні.