Його країна може бути однією з найбідніших у світі, але міністр оборони Нігеру генерал Саліфу Моді користується великою повагою. Байдуже, що його уряд, створений унаслідок військового перевороту в липні 2023 року, досі тримає під вартою поваленого демократично обраного президента Мохамеда Базума та його дружину. 4 грудня минулого року генерал Моді вітав у Ніамеї заступника міністра оборони Росії генерала Юнус-Бека Євкурова. Через два тижні до нього приїхав міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус.
Цей парадоксальний список гостей уособлює зростаючий виклик безпеці, з яким стикаються західні країни в цій частині Африки. На полі битви за вплив великих держав, яким став Нігер і його сусіди по Сахельському регіону, Росія отримує вражаючі результати, повідомляє Financial Times.
Правителі Нігеру стали розбірливими в прийомі іноземних гостей. У березні глава військової хунти відмовився від візиту високопоставленої делегації США.
Американські чиновники, які хотіли поговорити про майбутнє двох військових баз, які вони тримають у Нігері, навіть подовжили своє перебування в Ніамеї, щоб дати цьому візиту ще один шанс, але марно. Через два дні після їхнього від'їзду Вашингтон дізнався з повідомлення у Facebook, що Нігер розірвав двосторонню угоду, підписану 2012 року, яка дозволяла 1000 американських військовослужбовців перебувати в країні.
Американські офіційні особи підтвердили, що делегація висловила занепокоєння з приводу відносин Нігера з Росією та Іраном. Трохи більше ніж за тиждень Москва оголосила, що той самий очільник нігерійської хунти, який відмовився зустрітися з американцями, генерал Абдурахаман Тіані, поговорив телефоном із Владіміром Путіним про "зміцнення співробітництва в галузі безпеки".
Вашингтон випробував іншу тактику, почекавши два місяці, щоб визнати, що переворот у Ніамеї дійсно був переворотом. Але яким би не був підхід, ставки зрозумілі для всіх — будь-який простір, залишений західними силами в Сахелі, заповнюється Росією, яка бере на себе антитерористичну боротьбу, домагаючись деяких короткострокових успіхів, але також маючи свої власні методи й програму дій.
Приголомшені потужними антизахідними дезінформаційними кампаніями Москви, спостерігачі відзначають, як розширюється та реорганізується присутність Росії в Африці в "постпригожинську епоху", коли найманці ПВК "Вагнер", якими керував колишній союзник Путіна, що перетворився на заколотника, інтегруються до міністерства оборони.
Невизначеність залишитись чи піти постала перед 120 німецькими військовими, які все ще перебувають у Нігері, куди вони вирушили, щоб об'єднатися з французами та американцями. Тепер коли французи покинули регіон, американці в безвихідному становищі, а росіяни "напружують м'язи", німцям залишається тільки гадати, чи зможуть вони поодинці захистити південний фланг Європи від загрози хаосу в Сахелі.
Для чого Путіну потрібен африканський континент читайте у статті Петра Герасименка "Африканські ігри Путіна: лукавий московський антиколоніалізм".