Франція та Німеччина не повинні тримати Росію поряд з ЄС всупереч її ідентичності та політиці, пише професор політології та дипломат Романа Кузьняра у польському виданні Rzeczpospolita.
Автор на початку статті про геополітичну ситуацію в Європі цитує анекдот з кінця холодної війни, зколи один із радянських чиновників каже американцям: “А зараз ми зробимо вам найгірше: ми заберемо у вас ворога”. Захід не дуже перейнявся цією загрозою і щиро вирішив зробити Росію другом. Політика включення Росії до західного світу, закінчилася невдачею: до влади в Москві прийшов великий прихильник СРСР, який відновив давно забутого на Заході ворога. У своєму антизахідному запалі Путін пішов ще далі, пише видання.
Війна проти України руйнує російській міф, читаємо на сторінках Rzeczpospolita. Росія, ймовірно, і надалі залишатиметься ворогом, але це вже не буде те саме, що раніше. Це буде ворог, з яким Заходу більше не доведеться рахуватися.
Наразі Путін об’єднує Захід, переконує Rzeczpospolita, але передбачити наслідки нелегко. Відсутність ворога, яким до цього часу була Росія, буде справжнім викликом, особливо для Європи. Понадто, що РФ вдавала, що вона є або хоче бути європейською країною, і багато хто в Європі навіть повірив у це, пише Rzeczpospolita. Найбільшим подарунком Путіна Європі, внаслідок повномасштабної війни, яку він розпочав у лютому, стане виключення Росії з Європи.
Автор пише, що європейська спільнота могла б зітхнути з полегшенням і сказати: нарешті! Але впоратись з російським "нещасливим даром свободи" багатьом може бути досить важко. Деякі люди, особливо в Парижі та Берліні, не можуть у це повірити. Щобільше, вони не можуть з цим змиритися. Але зрештою, історія присутності Росії в Європі відносно коротка, і Москва аж ніяк не намагалася по-справжньому стати частиною європейського світу, наголошує професор.
У світлі минулого досвіду для Європи буде краще, якщо Росія залишиться вдома. Європа не може нав’язувати Росії добросусідство. Росія має подбати про це сама. Вона має подорослішати. Треба лише, щоб Париж чи Берлін не турбували її надлишком своїх “благих намірів”, підсумовує видання.